Антигуманний континуум

21 березня, у Києві відбулося дві події пов’язані з закупівлями ліків за бюджетні кошти.
Об 11 годині в Міністерстві охорони здоров`я відбулася публічна дискусія з медичною, експертною та пацієнтською спільнотою щодо закупівлі ліків для онкохворих дітей державним коштом через міжнародну організацію Crown Agents, під час якої заступник Міністра охорони здоров`я Ігор Перегінець сказав, що у нас із закупівлею ліків все «ок». Гроші у кінці року перераховані. Залишилось почекати так десь до середини літа і медикаменти ми отримаємо. Загалом нічого нового: «жартє рибу – риба будєт».
О 13.30 представники пацієнтських організацій на круглому столі «Коли, скільки і які ліки отримають пацієнти? реформи охорони здоров’я України», організованому Всеукраїнською Радою захисту прав та безпеки пацієнтів, намагалися довести протилежне – «жити по-новому» стали гірше. Кошти виділені на закупівлю ліків у 2015 де-факто не освоєні, ліків нема, а ті що уже закуплені відрізняються своєю якістю, але чомусь не в кращій бік.
На останній круглий стіл у мене була запланована невеличка доповідь, головною метою якої було показати, що провал з розрекламованими закупівлями ліків через міжнародні організації це логічне завершення антигуманної політики вищої політичної влади. Зробити це планувалося через представлення політичних аспектів реформи. Але оскільки далеко не все вдалося сказати з тих чи інших причин, то хочеться недоказане дописати.
Отже, коли мова заходить про закупівлі, то йдеться не про корупцію. З нею все ясно. Немає ніяких сумнів у тому, що закупівлі через міжнародні організації, це просто новий різновид корупції, на який не поширюється українська юрисдикція.
Мова про антигуманну дію – заощаджені на якості. Заощадження на медицині – це тренд, який сформований ще в середині 90-х років. Саме тоді вищою політичною владою було чітко сказано: порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. Початком реалізації цієї антигуманної політики стало бездумне руйнування системи Семашко – системи в якій сім’ю лікувало три лікарі: дільничний терапевт, дільничний педіатр, дільничний гінеколог. Замість того, щоб доповнити цю команду дільничним онкологом, «турботлива» українська держава вирішили, що вистачить і одного і сказала, що це і є та сімейна медицина, яка потрібна нашим громадянам. При тому, що ніхто з громадян не просив її цього робити. Більше того, громадяни вимагають відновлення педіатричної служби. Але медичні чиновники вперто апелюють до «світового» досвіду і просять не заважати їм «турбуватися» про пацієнтів.
Сьогодні результати цієї «турботи» ми бачимо на прикладі з забезпеченням ліками пацієнтів з рідкісними хворобами – батьки відмовляються від закупленого за державні кошти неякісного гормону росту і витрачають власні 20 тис грн. на лікування своїх дітей, у гемофіліків не розчиняється вміст флаконів і таке інше.
На сьогодні ми ще не знаємо, що пацієнтам закуплять через Crown Agents. Але щось підказує, що закуплять не те чого очікують.
Однак головна проблема у тому, що ситуацію не бачать цілісно. Чомусь прозріння у ставленні влади до медицини настає тільки при закупівлі неякісних препаратів. Чомусь ніхто не бачить, що кожний наступний в медицині гірший від попереднього, що робиться велика кількість діагностичних і лікувальних помилок новоствореними сімейними лікарями. А ПДВ на ліки, урізання консолідованого бюджету на фоні «галопуючої» інфляції? Це все результати антигуманної діяльності вищої політичної влади, триваючої більше 20 років.
Ситуація з закупівлями ліків взагалі унікальна. Нагадаємо, що для запобігання корупції в Україні давним-давно був запроваджений інститут тендерів. Але як з’ясувалося тендери стали не лише розсадником корупції, але й зручним інструментом саботажу закупівель медикаментів самими корупціонерам. А корупціонерами є не суб’єкти ринку, вони не можуть бути ними за означенням, ними є державні інституції. Саме вони дають можливість затягувати, гальмувати або взагалі не закуповувати ліки.

Тобто фармацевтична мафія – це не оператори ринку. Це не Борис Литвоський, Петро Багрій чи ГО «Медичний контроль» (діяльність цих людей і організацій мені не знайома, просто їх прізвища фігурують у якості «негативних» героїв). Фармацевтична мафія – це державні службовці.

Отже, з метою антикорупційної боротьби, (УВАГА!), з попередніми антикорупційними інститутами ВР України було прийнято закони, які нібито створюють нові антикорупційні механізми при закупівлі ліків через міжнародні організації. До речі, ніхто не чув про успіхи діяльності новоствореного антикорупційного бюро і антикорупційного прокурора? Треба розуміти у нас їх тепер два – один корупційний, інший антикорупціний.
Активним попихачем процесів закупівель ліків через міжнародні структури був і залишається нинішній міністр Квіташвілі. Лише цікаво, яких результатів можна було чекати від міністра, який в так званий реформаторський пакет щодо автономізації закладів подав такі опції як ТОВ, акціонерні товариства тощо і зробив вигляд, що нічого особливого не відбулося. Що це все і є зміна організаційно-правової форми в рамках державної власності. Ну подумаєш написали «акціонерне товариство». Помітили – викреслимо. Сюди ж можна пригадати і маніпулятивно-брехливі заяви міністра про фінансування української системи охорони здоров’я на рівні європейських країн – 7,8% від ВВП (насправді 3,6% від ВВП, або 160$ станом на 2013 рік), байки про фінансування ліжко-місця і цинічні заяви про відкритість і прозорість. Демонстративна псевдо відкритість – це взагалі окрема тема. Це ж треба так навчитись: вислуховувати зауваження розвертатись і робити своє не звертаючи уваги ні на що і ні на кого. Не зрозуміло лише для чого закликати до чесного діалогу.
Отже, «нова економічна політика» в сфері закупівель медикаментів виявилася черговим уродливим дитям численних реформаторських вагітностей. А хочете знати чому половина цих вагітностей закінчується викиднями, а інша половина народженням недієздатних плодів з вродженими вадами розвитку? Все дуже просто. Всі ці вагітності, у тому числі і остання з міжнародними закупівлями, отримані за рахунок штучного запліднення. Відомо, що біологічний матеріал при штучному заплідненні отримують шляхом мастурбації. Так ось ідеї для реформ, аналоги гамет, в нашій країні також отримуються за допомогою інтелектуальної мастурбації на симпатичний і комфортний для психіки медичного чиновника образ проблем. Інакшого способу отримання реформаторських ідей в медицині як мастурбація на вигадані та зручні проблеми просто не існує. Але це ще не все. З отриманих у вказаний спосіб ідей, представниками політичної влади відбирається найбільш комфортна і потрібна для досягнення тих чи інших політичних цілей єдина ідея. Такий собі аналог ІКСІ – ін’єкція сперматозоїда в цитоплазму яйцеклітини.
Для довідки. ІКСІ у більшості країн світу не фінансується з бюджету, оскільки відбір сперматозоона у неприродній спосіб на розсуд лікаря навіть за відпрацьованими критеріями є причиною частих відхилень у розвитку плода.

Закупівлі через міжнародні організації – це така сама зручна реформаторська ідея відібрана політиками для впорядкування та взяття під контроль корупційних схем при закупівлі ліків. Єдина відміність від попередніх реформ, що саме ця ідея, мабуть, прийшла з-за кордону. Українські політики подумали і дали добро. Передусім новий механізм закупівель дає можливість відсікти конкурентів за корупційний ресурс. Мало хто розуміє, що корупційний ресурс не є безмежним й тому не може прогодувати всіх бажаючих, а за останні роки в цій системі накопичилося чимало зайвих корупційних писків. Ну, й не треба забувати, що корупційна діяльність передбачає постійне підвищення корупційної культури, а не всі учасники здатні до постійного удосконалення і підвищення свого «професійного» рівня. Своїми безалаберними діями, відстаючі в навчанні, візуалізують та дискредитують весь корупційний «цех».

Таким чином, вся ця ідея з закупівлями дає можливість модернізувати корупційну схему, вивести її з української юрисдикції і заощадити бюджетні кошти. Заощадження коштів для політиків є також не другорядним ефектом – політики намагатимуться це «продати» своїм виборцям як «перемогу», таке собі чергове «миздобули». І це насправді буде сприйнято значною частиною суспільства саме так. Мало хто задумається, а як саме будуть використані зекономлені кошти і чи виживуть після цього пацієнти. Головне, що ми «перемогли» корупцію. Не треба забувати, що більшість з нас вийшло з СРСР, де перемога у соцзмаганні наше «всьо». А те що самі учасники цього змагання живуть у злиднях, і що від цих соцзмагань страждають інші, то таке.