0

«Аставайся мальчік с намі, будєшь нашім дураком»

ukrainian-bull-three-years-old-went-walking-through-the-woods-and-garners-strength-1983

Український поліський бичок-третячок гуляє у лісі та силу збирає. Марія Примаченко

2 грудня минулого року, заступаючи на посаду міністра, Олександр Квіташвілі обіцяв «протягом двох-трьох місяців» вирішити проблеми української медицини.

30 Червня лідер парламентської фракції Блок Петра Порошенка Юрій Луценко, виступаючи в парламенті заявив, що його політсила «не може терпіти тієї бездіяльності, яка відбувається в цьому важливому для десятків мільйонів українців відомстві». Замглави фракції Ігор Кононенко допустив, що кандидатура нового міністра охорони здоров’я буде внесена до Верховної ради у четвер 2 липня. Але цього не сталося.

2 липня Сандро Квіташвілі пише заяву про відставку, яку трактують як реакцію на ігнорування профільним комітетом ВРУ реформаторського пакету МОЗ. Профільним комітетом, який очолює не хто-небудь, а представник блоку Петра Порошенка Ольга Богомолець.

Увесь літній період,  стурбована медичною реформою спільнота, перебувала у стані нервового напруження та полоні ілюзій, очікуючи, що члени комітету якось спам’ятаються і вересневі засідання комітету ВРУ з питань охорони здоров’я  нарешті відкриють всім шлях у світле майбутнє. Гранти освоєні, а результату немає. Насправді непорядок, що тут ще скажеш.

Ми висловлювалися на TRIGGER з приводу перспектив автономізації лікарень і так званого реформаторського пакету. Події, що відбулися 2 та 16 вересня підтвердили наші прогнози – все закінчилося черговим «нічим». Не вийшло навіть маленької перемоги, все зупинилося на підступах до ВРУ. Більше того, нічим закінчилася і спроба відставки міністра 17 вересня.

Каскад провальних голосувань став приводом для активізації коментаторсько-аналітичної діяльності численних експертів. Особливо «обсмоктувалася» тема голосування за відставку. Треба сказати, що все це дуже цікаво, але малоінформативно та «малопотрібно», оскільки вся ця аналітика базується на нікчемному розумінні реального стану справ в медицині, а головне не розкриває  багатьох простих і дуже невтішних речей. Ми вчергове спробуємо поговорити саме про них аби прояснити ситуацію для наших читачів. Взагалі настав час підведення певного проміжного підсумку небувалої донині активності у медичній сфері.

Почнемо з призначення пана Квіташвілі на посаду міністра. Важливо розуміти, що саме хотіла політична еліта отримати від Олександра Квіташвілі, запрошуючи його на керівну позицію в МОЗ. Хочемо зробити акцент, що запрошувала грузинського фахівця політична еліта. Не пацієнтські організації, не низові осередки політичних партій, не Володя Парасюк чи козак Гаврилюк, не Ганна Гопко чи Тетяна Бахтєєва, не лікарські асоціації та самоврядні медичні товариства. Це зробила політична еліта.

Для довідки. Політична еліта в Україні, це не мислителі стурбовані політико-філософськими концепціями. Мова йде про невелику групу людей, яка за допомогою безпосередньої або опосередкованої участі у політичних інститутах створила на базі колишньої державної радянської власності напівлегальний макробізнес, заволодівши  значними фінансовими та виробничими ресурсами. Ці люди створили олігархічно-люмпенівську модель побудову економіки та суспільних взаємин.

Людською мовою олігархічно-люмпенівська модель – це політична корупція, політичні технології по задурюванню людських мізків, експлуатація рабства та виховання нових рабів для ведення подальшої бізнес діяльності.

Коли ми говоримо про політиків, які формують порядок денний медичної реформи ми хочемо сказати, що політики завжди мають приховані інтереси. Не розуміти цього, значить не розуміти нічого в процесах медичної реформи.

Так ось, повертаючись до питання замовлення на політику реформ, хочемо підкреслити, що це замовлення виходило з прихованих інтересів та завдань «тримачів смислів». Ці інтереси, насправді, дуже прозаїчні і очевидні для всіх, хто хоче щось бачити – «тримачі смислів» мають бажання зменшити фінансування медицини (читай фіскальний тягар на свій олігархічний бізнес) та зняти відповідальність політичної влади за ситуацію в ОЗ. Але для реалізації цієї «благородної» місії треба було підготувати хитрий інтелектуальний продукт, який би не лише обґрунтував та пояснив необхідність здійснення важких кроків реформи, але створив би у головах трудящих ілюзію турботи та покращення. Щось на зразок кампанії децентралізації, яку оформив для політеліти Юрій Ганущак.

Однак прийняти замовлення, це одне, а ось виконати його – інше. Окрім того, замовити не означає заплатити за замовлення. Треба розуміти, що Сандро Квіташвілі – це не бродячий пес, який виріс на одному з заміських тбіліських смітників. Цей чоловік виплеканий і вихований іноземними грантодавцями. Повірте, поява його серед числа 12 апостолів стратегічної дорадчої групи – не збіг обставин. Випадкових людей у грантовських тусовках не буває. Проблема з медичною реформою виникла тому, що «інтелектуальний» реформаторський продукт, який виготовив Квіташвілі та його команда: а) не переконав українських громадян перетерпіти важкі часи від автономізації лікарень, б) не створив у головах трудящих ілюзію турботи та не сформував віру у покращення. Так, він отримав схвальні відгуки від міжнародних інститутів (донорів). А чому б ні, вони ж це проплатили.

Ну, й треба розуміти, що власники політичних проектів не є дурними людьми. Їхню думку представив на засіданні комітету Ігор Шурма. Його промову можна порівняти з висловлюванням голови ради міністрів Рижковим при розвалі СРСР у 1991. Тоді цей номенклатурник сказав наступне: погана система – це також система, і краще мати погану систему, аніж не мати ніякої. Шурма сказав приблизно так: автономізація лікарень – це безсистемність і хаос.

Сьогодні багато людей, як правило з числа симпатиків реформ Квіташвілі, не можуть зрозуміти у чому справа, чому не йдуть «реформи»? Пояснюємо. Як тільки грузинський «фахівець» відкрив рот і почав говорити, всі зрозуміли, що ця людина нічого не зробить. Квіташвілі, ніхто не сприймав серйозно, у тому числі політична сила, яка його висунула на цю посаду. Нагадаємо, блок Петра Порошенка «шифрувався» з самого початку, а потім взагалі вирішив відмежуватися від цього “токсичного активу”. Це свідчить про дві речі: дана політсила не мала власного представника в медицині, так як «Наша Україна» свого часу мала у розпорядженні Миколу Поліщука; дана політсила не вірила в здатність створення потрібного їм інтелектуального продукту.

Те, що Квіташвілі називає реформаторським пакетом, і те як він його обґрунтовує свідчить про серйозні проблеми з процесами мислення. Хочемо акцентувати увагу, що стати поруч з Квіташвілі із серйозних політиків міг собі дозволити тільки Віталій Кличко – автор смислу «краще рука в небі, ніж синиця в журавлі». Показовою є і група підтримки в комітеті. Будемо відверті, те, що створив Квіташвілі разом з «молодою» командою – нікому не потрібний інтелектуальний спам, який мало чим відрізняється від подібного сміття створеного у попередні роки, починаючи від пана Поліщука. Українській примітивізм у виконанні Марії Приймаченко це глиба мислі у порівняні з реформаторськими картинами написаними грузинським живописцем.  

Отже великі комбінатори від блоку Петра Порошенка потрапили у дуже незручну ситуацію. Ніхто не знає, що робити з грузинським варягом. Тримати Квіташвілі у міністерському кріслі немає ніякого сенсу, оскільки стало ясно, що задовольнити інтереси політичного істеблішменту він не зможе. Відправити міністра у відставку – також проблематично, оскільки якісь політичній силі треба брати відповідальність за наступного міністра. А цей все таки безхозний в очах електорату.

Треба розуміти просту річ: якби міністр вигадав, те що пан Ганущак в сфері децентралізації влади та адмінреформи, профільний комітет уже давно б все прийняв. А так – звиняйте. Поки прийнято рішення тримати Сандро як цапа відбувайла.

Висновок: політики не знають, що робити з медициною. Якщо бути більше точним, вони не можуть придумати схему як за неї менше платити. Незабаром почнеться новий цикл. Цікаво якою буде «тєма» – вигадають нову, чи будуть триматися за стару автономізацію лікарень. Хто при цьому буде міністром не матиме ніякого значення.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.