Процес реалізації будь-якої політики завжди супроводжується якимось недомовленостями, приховуванням, маніпуляціями тощо. Ми уже звикли, що реалізація політики у медичній сфері пов’язана з безпросвітною брехнею. І, схоже, нема на то ради. Але треба розуміти, що ця безпорадність стосується суспільства. Соціум не хоче опиратися брехні, оскільки не бажає нічого робити, очікуючи, що все зроблять за нього.
Кожна активність МОЗ та уряду в сфері реформ традиційно супроводжується черговою порцією брехні, на яку традиційно не реагують журналісти. Тому ми компенсуємо цей недолік та реагуємо. Про журналістів також буде сказано пару речень.
Днями уряд поширив інфографіку державного бюджету. Інфографіка – графічне візуальне подання інформації, даних або знань, призначених для швидкого та чіткого відображення комплексної інформації. У правому верхньому куті, напевно, для того, щоб ніхто не сумнівався, встановлена червона плашка «чесний бюджет».
Далі зазначено, мабуть, теж, для того щоб ніхто не сумнівався, що «Здоров’я нації – пріоритет уряду. Тому у наступному році загальні видатки на охорону здоров’я збільшуються майже на 26% (на 18,2 млрд грн.) до 88,7 млрд грн.».
Нижче наведені діаграми у яких зазначені зарплати дільничного терапевта та хірурга. У 2016 році терапевт отримував 6 200 грн, а лікар-хірург 5000 грн. У 2017 р зарплати зростуть до 7 400 грн та 5 900 грн відповідно.
Подібні діаграми з подібними цифрами були показані на телеканалі «1+1» місяць тому і викликали масу критики в силу їх перебільшення у 2,5 рази. Але це не зупинило уряд. Уряд продовжує брехати. Але брехня українського уряду має свої унікальні особливості. Вона не узгоджена (кожен бреше по-своєму). Кожен, хто бреше робить це по-різному, в залежності від дня тижня та поточної кон’юнктури.
Щоб ніхто не ображався (а образи уже були щодо тендеційності) будемо називати прізвища всіх без винятку. Почнемо з Стратегічної дорадчої групи. Нагадаємо, що вона була створена у 2014 році за наказом міністра Мусія. До роботи цієї дорадчої групи був причетний і нинішній заступник міністра Павло Ковтонюк. Для того, аби підготувати громадську думку до процесів оптимізації і приховати проблему фінансування, яка була і є головною у виникненні всіх тих проблем, з якими борються реформатори (довільні маршрути руху пацієнтів, призначення лікування самому собі, порожні лікарні в районах) неформальні платежі були «оприбутковані» і приплюсовані до показника витрат ВВП, який держава перекриває через бюджет. Так 3,5% від ВВП перетворилося на 7,6% ВВП. При цьому міністр Квіташвілі безсоромно і публічно розповідав, що незважаючи на витрати державою 7,6% ВВП толку в медичній сфері немає, тому що фінансуються стіни і ліжка. При цьому паралельно існували два напрямки: одні реформатори казали, що 60% бюджетних коштів витрачаються на утримання інфраструктури, а інші розповідали про 80% коштів, які витрачаються на зарплату. І це все розказували люди з одного пулу.
В кінці 2015 року команда Квіташвілі і Перегінця взагалі не захищала бюджет на 2016 рік. Сюди ж можна віднести бездіяльність членів профільного парламентського комітету Сисоєнко та Яринича. Богомолець і Мусій обмежилися вербальними діями та не голосуванням за бюджет, назвавши його антинародним. В результаті такої бездіяльності вперше у країні на фоні зростаючого ВВП (з 1,8 трлн до 2,1 трлн) у гривнях бюджет охорони здоров’я зменшили на 2,5 млрд, причім у самій вразливій частині – медичній субвенції, що стало причиною масового звільнення працівників нижчої та середньої ланки. Сам зведений бюджет з 58,5 млрд зменшився до 56 млрд грн. і склав менше 2,7% від ВВП. Важливо відзначити, що нинішній керівник уряду, був на той час не охоронцем парламентської автостоянки, а головою ВР України і не лише не сказав слова на захист медичного бюджету, а й проголосував за нього. В результаті зменшення медичної субвенції в країні пройшла низка оптимізаційних кроків, зокрема, припинено фінансування деяких закладів, наприклад, міських тубдиспансерів, урізані із без того мізерні поточні витрати на медикаменти на одного пацієнта. Нагадаємо, що це все відбувалося поточного, 2016, року.
Коментуючи урізання медичної субвенції, тоді ще проектний менеджер з реформи ОЗ Національної ради реформ Павло Ковтонюк, сказав, що це, звичайно, погано, але не має ніякого практичного значення, оскільки заробітні плати все одно символічні, сягають приблизно 2000 грн і їхнє замороження на 2016 рік то таке, на зарплату все одно ніхто не живе. Маючи на увазі, звичайно, лікарів. Більше того, на думку Ковтонюка, збільшення медичного бюджету удвічі нічого не рішає, оскільки зарплати зростуть також лише удвічі – до суми 4 тис грн., яка також є смішною. У цьому місці можна було б пригадати 7,6% ВВП, яке забезпечує лікарів зарплатою у 2тис грн.., і продовжити підрахунки, але не будемо ворушити старі цифри, від яких «втиху» відмовились.
Так ось. Восени 2016 року уряд на фоні замороження і скорочень дозволяє собі малювати зарплату дільничного терапевта, прохання звернути увагу, що не сімейного лікаря, у 6 200 грн, а до бюджету 2016 року додати ще 14 млрд грн., показуючи уже не 56 млрд, а 70 млрд. При цьому ніхто з чиновників МОЗ не виступив із спростуванням цих даних. Ніхто не сказав, що це є відверта брехня, така сама брехня як і 7,6% ВВП.
Взагалі нашим брехунам треба віддати належне. Вони не просто брешуть, а й вдало маніпулюють. Спочатку держава дорікала громадянам їхніми ж коштами, які вона нахабно додала до своїх, розповідаючи про витрати у 7,6% ВВП. Коли цей номер перестав проходити, реформатори почали використовувати мізерну зарплату як аргумент, аби її не підвищувати і одночасно як докір нераціонального використання коштів (вся субвенція, бачите, йде на оплату праці). Це так треба вміти. При цьому підкреслювати, що 80% бюджетних витрат іде на лікарів, паралельно розповідаючи про фінансування інфраструктури.
Коли знадобилося плебсу замилити очі і розказати, що здоров’я нації – це пріоритет уряду, саме зарплату виставили як аргумент, намалювавши її у терапевта 6 200 грн. І ні слова про 80% у структурі витрат і нераціональне використання бюджетних коштів. Геніально!
Тепер про журналістів. Уляна Супрун дала чергове інтерв’ю тижневику «Український тиждень». Традиційно не «потрапляла в ноти» з багатьох запитань – тобто відповідала те, що знала, а не те, що її питали. Вразило не це. В кінці інтерв’ю редакція «УТ» намалювала біографічну довідку, у якій пані Супрун присвоїла науковий ступінь «доктор медичних наук». Цілком можливо, що нинішній міністр може мати якісь регалії. Але для чого на власний розсуд їх адаптувати з радянськими? Є офіційний сайт МОЗ. Якщо є вже таке бажання щось вказати, можна звернутись до нього. При цьому варто зазначити, що «УТ» це не «Житомир. Інфо». Редакція завжди погоджує всі інтерв’ю. Тому питання з Уляни Надії не знімається, для чого погоджувати «доктор медичних наук».
Тепер повертаємось до брехні. Очевидно, що брехати – це наша національна традиція. Для чого брешуть урядовці – ясно. Для чого брехати, аби отримати якийсь зиск, у тому числі політичний – зрозуміло. Але для чого брехати, аби брехати, як у випадку з “УТ”?
Але у в.о. міністра та всієї його команди є шанс реабілітуватися – взяти бюджетну інфографіку, прийти на засідання уряду і нагодувати нею Гройсмана, Данилюка і Марченка.
А то «шо» Супрун не показала вчасно диплома лікаря, то таке. Навіть якщо вона його і немає. Не страшно. Ігор Перегінець мав диплом, вивчив добре англійську, але казав «лабалаторія». І «шо»? Хіба це заважає робити справи. Головне, аби вони були добрими.
