0

Де гроші?

Підсумки екстреного форуму охорони здоров’я, проведення якого заплановане на 18 жовтня, дасть ґрунт для критичної аналітики на кілька місяців. І для цього не потрібно чекати кінця форуму чи навіть його початку, варто вчитатись у підготовчі матеріали та законопроекти. Напевно, нами щось з цього приводу буде написано. Проте в медичній сфері все настільки занедбано, що будь-який захід треба розцінювати як позитивну подію. Передусім тому, що він має підготовчий період – час, коли ідеологи проведення форуму мають підвищену чутливість до чужих думок. Тобто висловлюючись у цей період можна вплинути на порядок денний заходу. До того ж в ситуації що склалася в медичній сфері більш відповідальною є позиція спрямована на попередження помилок, а не на їх вичікування з метою подальшого смакування.

Перше, що кидається в очі – другорядність. Матеріали форуму зосереджені на деталях. Все складається з набору великої маси дрібниць, які використані у підводці. Ці дрібниці є різні – правильні, неправильні, але всі вони другорядні. Форум, котрий триватиме лише кілька годин має зосередитись на головному, – запитати державу про гроші. Причім сказати він це має в ультимативній формі, а саме: якщо держава не збільшить фінансування медичної сфери удвічі, то медична громадськість залишає за собою право на неконвенційну поведінку, і відкритий та демонстративний саботаж реформ.

Гроші на медицину це не ефемерна економіка, яка колись має стати розвинутою чи сучасною. Гроші на медицину – це справедливий розподіл бюджетних коштів. Справедливість – це не шмат експропрійованих грошей Януковича, які мають намір встромити «псові у зуби», розподіливши між посіпаками, які розвели «гаранта» Конституції на телемедицину для села. Справедливість – це розподіл бюджетних коштів відповідно до потреб платників податків. Допомога людині, котра страждає від хвороби є головним обґрунтуванням податкового навантаження на громадянина у сучасному світі.

Безперечно справедливість у медичній сфері не може бути досягнута без досягнення загальної справедливості в країні. Якщо держава не буде карати злочинців, то їй ніколи не вистачить грошей на правоохоронні органи. Але безсенсове утримання армії поліцейських, прокурорів та суддів, рівно як і проблеми створення продуктивної економіки, це не проблеми  медичних працівників. Це проблеми держави.

Ми ніколи не чули визнання від держави про несправедливий розподіл зібраних податків. Держава цього не визнає. А раз вона цього не визнає, то це означає, що вона нічого не збирається міняти у фінансуванні системи охорони здоров’я. І про це знають всі інсайдери. А також про це знає Уляна Супрун та Павло Ковтонюк. Ніякого збільшення фінансування медицини не планується ніколи! Ні за умови ефективного використання існуючих коштів, ні за умови неефективного використання.

Частка бюджетних коштів, виділених на медичну сферу, має складати 6% ВВП країни. Питання ефективного їх використання – це не проблеми медичних працівників, це проблеми політичної влади. Показник у 6% – емпіричний показник, він дозволяє провести ринкову адаптацію заробітних плат до реалій життя медпрацівників та забезпечити громадянину, котрий захворів, відчуття турботи під час недугу. Це відчуття не завжди рятує життя пацієнту, але дає можливість не вмерти від елементарних хвороб, від котрих не помирають люди у ХХІ столітті: грип, апендицит, ботулізм, правець, туберкульоз, пневмонія тощо.

Сьогодні у суспільстві жваво обговорюють рішення Верховної Ради щодо окупованих територій на Сході і визнання Росії агресором. Основна претензія до влади: чому для цього знадобилися три роки?

Не визнання очевидних фактів не мають нас дивувати, адже заперечення реальності це основа української метафізики. Це заперечення стосується не лише влади. Ми, громадяни України, 26 років не визнаємо факту відсутності екстреної допомоги у країні. Ми готові вести мову про відсутність безоплатної медицини (це ми бачимо) як основу для легалізації співоплати, але ми не готові визнати антигуманний розподіл бюджетних коштів як основну причину смертей від грипу, ботулізму, правця, апендициту (це ми не бачимо). Так що три роки війни з Росією із використанням реактивних снарядів та балістичних ракет під виглядом АТО виглядає дуже навіть пристойно малим строком.

Тому головною метою форуму є поставити владі просте запитання: де гроші?

Якщо організатори форуму будуть говорити про щось інше, наприклад, про страхування, фінансові катастрофи для домогосподарств, геноцид, ефективність економіки, а не про збільшення бюджетних витрат на медичну сферу удвічі, то даний форум є звичайною піар-акцією, про що ми напишемо після заходу.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.