4

Головний закон української медицини: при скороченні ліжко-місць кількість лікарських ставок збільшується

ohh_bigБагато, хто звинувачує державу у відсутності стратегії. Мовляв немає у «державників» стратегічного мислення і не підходимо ми до вирішення задач стратегічно. А дарма. Державна стратегія давно розроблена – вирішувати проблеми за рахунок бідних.  Як ви думаєте, для чого держава віддає медичну субвенцію для фінансування районних лікарень на обласний рівень? Правильно. Для того щоб обібрати районні лікарні. Вторинний рівень, особливо у районах, має бути знищений як клас, по-ленінськи. Це, щоправда, інший стратегічний напрямок – сильні повинні виконувати волю слабких. Малограмотні і безініціативні штучно виокремленні в окрему групу, яку назвали шляхетним словом «пєрвічка», мають задавати тон в медицині.

Наприкінці року, здається на парламентських слуханнях, міністр Квіташвілі повідомив, що в рамках боротьби з ліжко-місцем уряд видав на-гора постанову КМУ, яка оптимізує ліжковий фонд з 80 до 60 ліжок на 10 тис населення. Це не перша хвиля оптимізації. У деяких районних лікарнях цей показник уже не перевищує 40-50 ліжок.

В свою чергу, в рамках боротьби з міфом про фінансування ліжко-місця ми вже писали, що ліжко-місце не є нормативним показником, ніхто не знає його середню вартість і на сьогодні ніхто не бере кількість ліжко-місць та не множить їх на якусь суму і отримує за це фінансування. Розуміння того, що ключовим елементом фінансування охорони здоров’я є лікарська ставка було давно, кількість ліжко-місць є просто додатком до лікарської ставки, які якось її обґрунтовують. Проекти бюджетів лікарень обґрунтовуються не ліжко-місцями, а штатними одиницями, фінансування яких захищено законом.

Ідея написання цієї статті виникла давно, але не вистачало певної інсайдерської інформації. І ось несподівано ця інформація з’явилася. Всі дані (цифри, назви спеціальностей тощо) у цьому дописі будуть змінені. Що не вдасться приховати і що не потрібно приховувати, так це місце звідки отримані дані. А отримані вони з обласної лікарні одного невеличкого українського містечка. Так би мовити, інформація з третинного рівня. Впевнені, що цей текст буде дуже цікавим. Він покаже всю гнилу сутність нашої системи та всю сутність українських реформ.  

Ми відзначали, і не раз, що процеси комерціалізації в медицині почалися задовго до розвалу СРСР. Сама по собі комерціалізація не є злом, таким вона є тоді, коли отримання прибутку відбувається приховано. В процесі нелегальної комерціалізації радянської медицини почали виділятися найбільш прибуткові спеціальності. Одна з таких спеціальностей – акушерство та гінекологія.

Для того, щоб зрозуміти ситуацію пізнього СРСР наведемо один промовистий приклад: лікар з сертифікатом акушера гінеколога числиться ординатором відділення  терапії з відпрацюванням годин в гінекологічному відділенні. А ми дивуємося звідки взялася назва “некомерційне комунальне підприємство”. Наголошуємо, що це все в УРСР.

Запровадження іноваційних підходів у лікуванні багатьох хвороб, зміна уяви про лікування самих пацієнтів, відсутність фінансових можливостей у багатьох людей, а також загальний напрямок держави на урізання державних витрат на охорону здоров’я періодично актуалізовували питання скорочення ліжкового фонду та кількості стаціонарів. На сьогодні українську медицину чекає вже третя хвиля скорочення ліжок. Ліжка насправді скорочувалися. Але якщо хтось думає, що скорочення ліжок призводило до скорочення лікарських ставок, а саме головне фонду заробітної плати обласної лікарні, той дуже сильно помиляється. Навпаки, кількість лікарських ставок та фізичних осіб в обласній лікарні постійно зростає. Запитаєте чому так відбувається, – пояснюємо.

В Україні є особлива соціальна страта – шановні люди. Кожна шановна людина в житті має три базові потреби: 1) допрацювати до пенсії і продовжити трудову діяльність до смерті, 2) добудувати великий будинок і 3) вивести в люди дітей. Вважається, що лікарський фах виводить в люди дітей шанованих батьків.  

Оскільки шановні люди не збираються виходити на пенсію, особливо якщо вони є лікарями, а для будівництва будинку і його подальшого утримання потрібні кошти, то для того, щоб задовольнити свою базову потребу №3 виникає постійна необхідність збільшувати кількість штатних одиниць за комерційними спеціальностями (урологія, гінекологія, офтальмологія, хірургія тощо). Але робити це треба не де-небудь, а в обласній лікарні – місці, де лікуються такі самі шановні люди.

Юридичне оформлення цього питання виглядає просто. Головним лікарем пишеться спеціальне обґрунтування необхідності введення штатної одиниці,  яке виноситься на сесію обласної ради. Обласна рада голосує і лікарська ставка вводиться в штатний розклад якогось відділення. Протягом поточного року ця ставка фінансується за рахунок незаповнених вакансій (електрики, ліфтери, сантехніки), а потім в кінці року подається до проекту бюджету лікарні і отримує повноцінне фінансування.

Справжнім випробуванням для лікарень стало приведення штатного розкладу обласної лікарні у відповідності до наказу МОЗ №33. За цим наказом кількість лікарських штатних одиниць з 300 мало скоротися до 200. Для того щоб в процесі оптимізації жодний лікар не постраждав був написаний спеціальний лист на ім’я голови ОДА, що для виконання  об’єму «робіт» (кількість операцій тощо) попереднього року необхідно саме така кількість ескулапів і не менше. Голова ОДА цей лист підписав. Після того як зайві ліжка були винесені в підсобні приміщення життя лікарні пішло по накатаній – підходили нові та нові діти шановних людей, писалися нові шняги, які затверджувалися на сесії обласної ради.

Глобальна ситуація по обласній лікарні виглядає так: якщо станом на 1991 рік кількість штатних одиниць лікарів була 280, то після двох хвиль скорочень ліжкового фонду станом на 2016 – 330. Про внутрішні процеси з перепрофілювання ставок мова взагалі не йде. З цим в обласних лікарнях добре справлялися і без автономізації.

Локальна ситуація виглядає так. Отоларингологічне відділенні на 40 ліжок, замість 2  штатних одиниць має 8 таких одиниць. На них працює 16 лікарів. Деякі лікарі не мають в ординаторській свого робочого місця. На 2 лікарів інколи припадає 1 пацієнт.  

Однак зовсім не так процеси оптимізації відбувалися в районних лікарнях. Там скорочення ліжко-місць відбувалося стаханівськими темпами з паралельним скороченням посад, а саме головне фізичних осіб. Доречно буде додати, що до якогось часу районні лікарні були донорами вільних ставок для обласних лікарень. Відповідні накази можна пошукати в надрах “облздороввідділів”. В результаті оптимізації значно скоротилося кількість молодшого та подекуди і середнього персоналу. До скорочення фізичних осіб серед лікарів справа доходила рідко. Що стосується ліжко-місць,  то саме в районних лікарнях їх кількість давно менше 60-и на 10 тис населення.

Таким чином, ніяке ліжко-місце в Україні не фінансується. За кошти платників податків фінансується лікарська ставка, яка є перепусткою в нелегальний ринок і дозволяє заробляти гроші на пацієнтах.

Отже ми маємо справу з унікальним  явищем. З одного боку «тримачі смислів» в Києві  постійно намагаються скинути з себе відповідальність за організацію системи медичної допомоги на місцеві органи влади і знизити бюджетні видатки на медицину. З іншого боку місцева медична еліта у змові з регіональними лідерами організували схему по перерозподілу бюджетних коштів на свою користь.

Дуже показовим у цьому процесі є цьогорічне переспрямування субвенції з районного рівня на обласний. В області там поділять все «по-чесному». Хоча ситуація з івано-франківською обласною дитячою лікарнею показує, що шановним людям від медицині дуже не просто бути на рівних з місцевими феодалами.

Немає ніякого сумніву, що вища політична влада дуже добре знала про те, чим займаються «аборигени» на місцях. Цілком можливо, що вона здогадується як буде проведено виконання постанови КМУ з оптимізації реально. До слова, згортання ліжок ніяким чином не компенсує недоплату у 2млрд. і не вирівняє баланс, оскільки ліжка – це ставки, а ставки – це захищена стаття витрат. Тому навіть, якщо всі ліжка згорнути по всіх стаціонарах країни і винести їх у підвал, субвенція буде освоєна через зарплати.  Баланс буде досягнуто за рахунок зрізання витрат на медикаменти, що ми, власне і бачимо.

Ми повинні чітко розуміти, що будь-які спроби адміністративно вплинути на цей шахрайський процес, який, безперечно, хтось, десь і якось розуміє закінчуються драматично саме для бідних. Бідних лікарів та бідних пацієнтів. Остання оптимізація очевидно буде мати свою особливість – окрім перерозподілу коштів на користь блатних, ресурси цього разу отримують ще й дурні. Це не спроба когось образити. Просто все логічно – блатним потрібні дурні.

Ось така вона оптимізація ліжкового фонду з використанням «вивільнених» коштів на лікування пацієнтів – від скорочення ліжок кількість ставок тільки збільшується, а сума на медикаменти на одного стаціонарного пацієнта зменшується. За ради справедливості треба сказати, що така ситуація не лише в медицині, в результаті постійного скорочення в Україні держслужбовців їх кількість за 24 роки збільшилася у рази.

[Vox.com.ua] Портал українця

Анатолій Якименко

4 Comments

  1. шикарна стаття. А як же міжрайонні лікарні або окружні? Яка іх доля?

    • Як казала минулого року Катерина Амосова на нараді МОЗ, все залежить від зв”язків і напористості керівництва цих лікарень. Якщо воно проявить смєкалку і волю, то все буде ок – ліжка, звичайно, доведеться винести у підвал, але кількість лікарів може залишитись як і у минулому році. Поцікавтесь чим хворіє голова ОДА, а потім розслідуйте хто його лікує. Через цього лікаря можна вирішити питання. Перевірено на практиці:)

  2. 50 ліжок на 10 тис. в райні це нормально і ще занадто. Адже в нас є три рівні в наданні лікарнянної медичної допомоги. Перший- дільнічні лікарні, другий ЦРЛ і номерні лікарні в районі і третій – госпітальна база області і це не тільки ОКЛ, ще вісім диспансерів із своїм ліжковим фондом. Є ще ліжка національного значення і , підпорядковані МОЗ. усіх цих ліжок повинно за рішенням КМУ у 2000 році бути 80 на 10тис. нас., а фатично на сьогодні 87-88. Але ж Европі, куди ми так намагаємоося долучитися від 30 до 50 ліжок на десять тисяс мешканців. Багато слів і популізму в цій публікації. Зрозуміло, що лікарі хочуть займатися операціями, але для цього треба робити не менше 200 операцій на рік оперуючим лікарем. А середній показник по країні 166 операцій. Хтось може робить 400-500 операцій, хтось 50-70 операцій на рік. От вам і якість м едич6ної допомоги.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.