0

Люто плюсуємо

Наближення річниці, чи краще сказати – роковин, створення уряду Гройсмана примушує МОЗ до визначеності у питанні з медичною реформою. У свою чергу все це вимагає визначеності з легітимізацією на посаді міністра Уляни Супрун. Вчора провідні засоби масової інформації повідомили, що Володимир Гройсман розпочав вносити кандидатуру Уляни Надії… до себе на фракцію. А ось уже після співбесіди з «фракціонерами» частини глобальної картельної партії, як називають нинішню «кааліцію» буде визначено бути чи не бути пані Супрун легітимною. Але всі розуміють, що позиція БПП – це лише половина голосів картелю.

Активність уряду, якимось чином співпала з активністю профільного комітету ВР України на чолі з Богомолець. Станом на сьогодні законопроект 2309д – ухвалено. За це рішення проголосувало 280 депутатів. Головною метою цього дійства було дозволити органам місцевого самоврядування змінювати організаційно-правову форму закладів охорони здоров’я з бюджетних установ на некомерційні комунальні підприємства добровільно, що фактично дає старт запровадженню феодальних взаємин в медицині. Щоправда така подія є закономірною в умовах побудови державного феодалізму на фінальній стадії процесу.

В ситуації, що склалася немає іншого виходу як закликати всю «прогресивну» громадськість підтримати Уляну Супрун при голосуванні на посаду головного проектного менеджера реформ Другої Української Республіки і дати можливість довести справу з цим «замісом» до логічного трагічного кінця. Трагічного кінця не лише для медицини, а й для політичної еліти країни.

Чому потрібно підтримати Уляну Супрун та її реформи. Події останніх місяців, як то спроба запровадження абонплати на газові прилади, закон про електронне декларування доходів грантоїдів, відкрите лобіювання торгівлі з окупантами і таке інше свідчить, що система вступила у стадію неконтрольованого розпаду. Цей розпад поки стримується громадським спротивом. Якщо у питанні блокади ОРДЛО цей спротив є доречний і потрібний, оскільки провокує на позицію та візуалізує гнилу сутність політичної еліти, а цю гнилу сутність розуміє населення, то в ситуації з медициною все інакше. Громадський спротив є мізерним і лише підказує політичній владі слабкі місця, які негайно нею маскуються. Водночас більшість населення не сприймає кроки політичної еліти в мдичній сфері як спробу встановити абонплату. Закон 2309-д про некомерційні комунальні підприємства – це та сама абонплата за газ, тільки в медичній сфері.

Ми не знаємо чим закінчиться ситуація з призначенням Уляни Супрун на посаду повноцінного міністра, а також не знаємо чи парламентом будуть прийняті законопроекти напрацьовані Мінфіном, МВФ та МОЗ. Але ми точно знаємо, що якщо вони не будуть прийняті, то «реформи» уже не зупинити, вони продовжаться, але продовжаться без суспільної відповідальності всупереч законодавству, моралі та праву. Продовжаться, тому що це не реформи, а розпад. Розпад, який почався давно і зупинити його не можливо. Наша задача – надати цьому розпаду обличчя, зафіксувати «героїв» для історії. Думаю, було б доцільно готувати майданчик для жорсткої посадки всіх, хто був причетний до процесів «удосконалення».

Ми «ЗА» «реформи» організовані Порошенко, Гройсманом, Данилюком, Супрун та МВФ. Як казав покійний Чечетов: «аплодуємо стоячи». Або як пишуть у коментарях на підтримку Супрун «люто плюсуємо».

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.