1

Мотиваційна класифікація державних витрат на медичну сферу у відсотках від ВВП

Розуміння важливості ресурсного забезпечення системи охорони здоров’я потроху починає витискати теорію нераціонального використання бюджетних коштів і захоплює  уми все більшої кількості поважних людей в медичній сфері. Однак особливість мозку Homo medicus не дає можливостей зрозуміти природу творення медичної системи і її фінансового забезпечення.

Так 25 січня на круглому столі «Стан здоров’я українців» в Україно-ізраїльському інституті стратегічних досліджень ім. Голди Меїр головний лікар Інституту педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України Любов Слепова сказала, що поки в Україні не буде досягнуто економічного розвитку на рівні якого ми зможемо фінансувати медичну сферу не менше 7%, а то 9% від ВВП у нас не буде ніяких реформ.

Не вдаючись до аналізу неточностей цього висловлювання зазначимо, що показники у 7 та 9% походять з емпіричного показника 5-6% від ВВП, встановленого експертами ВООЗ, як критичного для функціонування національної системи охорони здоров’я. Але запам’ятати цифру – це одна справа, а ось зрозуміти природу її походження – інша.

Еволюція медичного забезпечення

Ставлення суспільства до медичного забезпечення протягом останніх століть зазнало серйозної еволюції. Причиною цієї еволюції стала гуманізація стосунків між владою і невладою. В рамках гуманізації була створена система, яка передбачала акумуляцію коштів для покриття критичного мінімуму медичної допомоги. Джерело цього мінімуму походило з відчуття сорому. Потім до цього відчуття додалося бажання політичної еліти максимально наблизити досягнення технічного прогресу в медичній сфері до громадян. Системоутворюючим елементом у формуванні так званого гарантованого мінімуму на сьогодні також є питання пов’язані з національною безпекою (інфекційні хвороби, епідемії тощо).

Тому сьогоднішній гарантований об’єм медичного забезпечення, до якого так прагне Україна, у багатьох державах не можна однозначно назвати критичним чи мінімальним. У більшості європейських, а також арабських, латиноамериканських країнах цей об’єм виходить за межі сорому політичної еліти. Значна частина цього об’єму обумовлена благородними намірами, високими почуттями, опікунством тощо. Тим більше, не можна говорити, що об’єм медичної допомоги, який надається державою абсолютно корелює з рівнем економічного розвитку. В таких країнах як Лівія, ОАЕ чи Туркменістан економічний розвиток не є високим, можна навіть сказати його майже не має, але рівень медичного обслуговування від держави є високим, що пояснюється перерозподілом національного продукту, отриманого від корисних копалин тощо.

Українські реалії

Важливо розуміти, що є джерелом гарантованого медичного мінімуму в Україні. В нашій країні таким джерелом є абсолютно не сором. Соромом наша політична еліта не страждає. Джерелом медичного мінімуму є страх і незручність. Страх перед соціальним вибухом та незручність перед зовнішнім світом. Все. Нашій еліті абсолютно не соромно, що її громадяни помирають від захворювань, лікування яких не вимагає ніяких високих технологій. Нашій еліті абсолютно не соромно, що фіскальний відсоток ВВП складає майже 50%, а на медичне забезпечення виділяється відсоток вдвічі менший ніж в США, де фіскальний процент ВВП складає 29%. Нашій еліті абсолютно не соромно зібрати максимум податків з економічно активних громадян і примусити їх оплачувати своє лікування на 100% з власної кишені.

«Структурне» відображення почуттів та  турботи політичної еліти про здоров’я населення

«Структурним» відображенням почуттів та турботи політичної еліти про медичне забезпечення співгромадян є відсоток ВВП, який виділяється державою із зібраних податків на систему охорони здоров’я.  

Ми пропонуємо наступну класифікацію державних витрат відображених у відсотку ВВП в залежності від мотивацій політичної еліти.

  • Мінімально критичний об’єм медичної допомоги, який сформований відчуттям сорому. Це приблизно 5-6% від ВВП країни, який покривається коштами державного бюджету. Ця цифра дозволяє забезпечити будь-якого безпритульного апендектомією або ввести лікувальну протиботулінічну (або якусь іншу) сироватку. Прикладом є ті ж США. В країні 5,9% від ВВП з 16%, тобто більше як третя частина, забезпечується бюджетними коштами. Тому в США вагітній не погрожують пологами на вулиці, якщо вона не сплатить «благодійний» внесок.
  • Об’єм медичної допомоги, який сформований бажанням максимально наблизити своїх громадян до досягнень медичної науки відбиратиме 7-8% і більше відсотків ВВП, який забезпечуватиметься бюджетом.
  • Об’єм медичної допомоги, який сформований відчуттям страху політичної еліти перед соціальним вибухом всередині країни вимагає асигнувань на рівні 3% від ВВП. Це доведено емпірично і стосується виключно нашої країни.

Немає ніякої різниці у який спосіб збираються кошти на медицину, а також не принципово як вони і ким розподіляються. Нашим людям дуже важко зрозуміти, що спеціальні відрахування, які існують на Заході є такими самими податками як і загальні податки не залежно від того чи входять вони в загальну систему податків країни чи ні. Інтегральними є фіскальний відсоток ВВП і вичерпаність фіскальних можливостей.

Чомусь прийнято вважати, що медичне забезпечення залежить від розвитку економіки країни. Якщо вже і мислити такими категоріями, то треба розуміти, що економіка є похідною політики та соціальних інститутів, які, у свою чергу, залежать від нормативно ціннісних установок та орієнтирів соціуму. Низький рівень економічного розвитку України обумовлений такою «цінністю» як презирство до праці, що створило економіку з найвищим рівнем посередництва та тінізації. І вина тут у повній мірі лежить на політичній еліті. Що стосується забезпечення медичної сфери, то треба розуміти, що рівень економічного розвитку може бути високим, але політика парламенту та уряду можуть бути антигуманними.

В Україні антигуманна політика поєднується з низькою економічною спроможністю еліти – низький ВВП (менше 100 млрд доларів на 42 млн країну) та низький (3%) відсоток ВВП, який виділяється на медичну сферу. Все разом це обумовлює жахливий стан системи охорони здоров’я.

Анатолій Якименко

One Comment

  1. Автор глубоко прав в своих высказываниях по поводу финансирования здрава…А наша политическая элита – это деморализованный костяк нашего общества и ждать от них понимания ценности здоровья граждан страны для ее экономического развития не приходится…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.