1

Не можна вирішити проблему доступності ліків шляхом нанесення збитків аптечному бізнесу – результат буде протилежний

На науково-практичній конференцію на тему «Фармацевтичне самоврядування — запорука добровільного запровадження світових стандартів надання фармацевтичних послуг», яка відбулася. 22 жовтня 2016 р. в Івано-Франківську (Аптека № 1065 (44) 14.11.2016) зазначалося, що ситуація яка склалася на фармринку України давно вже непокоїть Уряд за низкою причин, а це означає, що у будь який момент він може прийняти певні рішення, які можуть викликати лише кризовий стан, як це вже було у 2008 році.

По-перше, викликає стурбованість ситуація на фармринку, той факт, що його обсяг зростає щорічно лише у грошах, тоді, як у спожитих упаковках він за останні 10 років мало змінився, це свідчить, що його обсяг визначає купівельна спроможність населення, яка суттєво падає, і це спрямувало галузь у штопор, падають продажі, піднімають ціни, піднімаються ціни – падають продажі у натуральному вигляді і т.д. (Сл. 1.)

 

При такі ситуації щодо сьогоднішньої торгівельної націнки у %, спрацьовує правило Парето [1] (сл.2),  яке визначає загальний обсяг ринку, а саме, можна продати 3 упаковки по доступній ціні, при умові, що 1 упаковку придбає заможний пацієнт за високою ціною. Нажаль у останній час, питома вага таких пацієнтів значно нижча, і це стримує загальний обсяг споживання ліків у натуральному вигляді, тобто кількості пацієнтів, що лікуються (дивись дані  Сл. 1).


[1]Пр́инцип Парéто (також відомий як правило Парето, правило 80—20 і принцип малої кількості причин) стверджує, що для багатьох явищ 80 відсотків наслідків спричинені 20 відсотками причин. Ця ідея знайшла застосування у багатьох галузях. Наприклад, 20% злочинців скоюють 80% злочинів, 20% відсотків водіїв створюють 80% аварій, 20% покупців дають 80% прибутків торгівельному закладу. 


Таким чином, через суттєву різницю у цінах на лікарські засоби вітчизняного і імпортного виробництва та низьку купівельну спроможність населення склалася структура ринку, що наведена на Сл. 2, тобто ринок практично досяг свого максимуму при сучасній купівельній спроможності населення. А саме, у 2015 році продано у аптечні мережі 1001,8 млн упаковок на 42,6 млрд грн, при середньій торгівельній націнці 22%, дохід аптечної мережі від продажу однієї упаковки склав 9,3 грн, у тому числі від вітчизняної – 23,13*0,22= 5 грн з упаковки і від імпортних – 23 грн. Це означає, що для того щоб отримати  доходу від 1 упаковки у 9,3 грн, треба продати 3 упаковки вітчизняної і 1 імпортної продукції: (5*3+23)/4=9,5 грн. , або на трьох бідних має бути один заможній пацієнт, чого на сьогодні немає, і це є фактором, що стримує розвиток фармацевтичного ринку, що має значення для розвитку фармацевтичної промисловості України, оскільки така ситуація визначає певну структуру фармацевтичного ринку не на користь її конкурентоздатності,  експортних можливостей та забезпечення актуальних для України захворювань.

Як і очікувалося, реакція Уряду відбулася у вигляді постанов Кабінету Міністрів України № 862 та № 863 від 09.11.2016 року, які були опубліковані лише 01.12.2016 в Урядовому Кур’єрі № 226. Суть цих постанов спрямована на суттєве зниження цін на лікарські, зокрема визначено, що на лікарські засоби, закупівля яких повністю або частково фінансується з державного або місцевого бюджету граничну постачальницько-збутову надбавку (постачальницьку винагороду) в розмірі 5 відсотків і граничну торговельну надбавку (націнку) в розмірі 15 відсотків з урахуванням податків та зборів.  На сьогодні це стосується 21 МНН по трьом групам захворюванням – серцево-судинні, діабет типу 2 і бронхіальна астма.

 Треба зауважити, що друга фаза пілотного проекту по гіпертонії загострила проблему доступності самого розповсюдженого виду медичної допомоги у вигляді фармакотерапії (Сл.3). Якщо зростає доступність ліків навіть при наявності реімбурсації і покращуються  показники щодо смертності, захворюваності та інвалідності, то основний тягар  лягає на аптеки, які мало того що вимушені здійснювати безпроцентне товарне  кредитування пацієнтів через відпуск їм ліків за низькою ціною, а потім ще і бігати за чиновниками місяцями вимолювати погасити цю кредиторську заборгованість Держави аптекам, так це ще і стосується дешевих препаратів, низька фіксована торгівельна націнка у процентах на які не покриває витрат на їх логістику, тобто вони збиткові навить у звичайних продажах, тобто і без кредитування хворих. Таким чином, намагання Уряду  вирішувати соціальні проблеми шляхом нанесення збитків аптекам, обов’язково дасть зворотній результат, що і спостерігається на практиці – проект по гіпертонії було заблоковано, при тому, що постанову КМУ № 340 від 25.04.2012 року ніхто не відміняв, теж чикає і вищенаведених постанов сьогоднішнього Уряду.

Таким чином, якщо буде запроваджена реімбурсація  за принципом, який було наголошено на КМУ, то це зробить взагалі недоступними дешеві ліки, оскільки у будь який спосіб вони зникнуть із аптек через їх збитковість, тобто,  втілення системи реімбурсації дешевих препаратів, автоматично має передбачити регресивну систему торгівельних націнок і це відомі речі з міжнародної практики (Сл.4).

Наступна проблема ( Сл.4) випливає із результатів дослідження у 2010 році холдингу Stada Cis – смертність, інвалідність, поширеність хвороб в Україні визначають 26 захворювань. На  лікування цих 26 хвороб населення витрачає лише 20% від реалізації ліків у рік.

Встановлення регресивної шкали торгівельної націнки є елементом непрямого регулювання цін на лікарські засоби у бік їх зниження. Це пов’язано з тим, що населенню і аптекам стає вигідно купувати саме дешеві ліки, що автоматично призведе до потреби фармкомпаній знижувати ціни – при сьогоднішні системи ціноутворення у роздрібному секторі,  все навпаки – чим дорожче препарат, тим більше на цьому заробить товаропровідна ланка, зокрема аптечна мережа. Тому мета регресивної націнки, максимально наблизити витрати по логістиці по реалізації лікарського засобу, до обсягу доходу аптеки від його продажу.

На сьогодні фармринок знайшов нецивілізований спосіб як вижити аптекам та покращити просування, утому числі і відносно дешевих ліків, через маркетингові угоди, про які йдеться у листі Антимонопольного Комітету України (Сл.4).

 За даними цього листа  АМКУ, вартість цих угод сягають до 30% від обсягів продаж ліків у оптово-відпускних цінах. З одного боку, це легалізований «відкат» за реалізацію дорогих препаратів, з іншого, через маркетингову угоду з аптеками, через такий механізм штучно підвищується у «тіньовий» спосіб торгівельна націнка. А саме при вартості маркетингової угоди 20% від обсягу продаж у оптово-відпускних цінах препарату за 8 грн, ці 20% автоматично покладаються на оптову ціну і він стає вже 9,6 грн за упаковку. При офіційні націнці 22%, його роздрібна вартість є 9,6*1,22 = 11,71 грн. Тобто 11,71 – 8 = 3,71 або 46,3% від 8 грн його первинної оптової вартості, з яких 11,71-9,6 = 2,11 грн проходить як торгівельна націнка і 1,6 грн як виплати за продаж у межах маркетингові угоди цієї упаковки.

Таким, чином подобається це Уряду або МОЗ, що на дешеві ліки треба піднімати торгівельні націнки мінімум до 40% чи ні, але це вже зробив роздрібний фармацевтичний ринок у «тіньовий» спосіб.

Для аналізу, яка має бути регресивна шкала торгівельної націнки, зроблено аналіз аптечних продаж у першому півріччі 2016 року у розрізі роздрібних цінових ніш, за даними аналітичної системи дослідження фармацевтичного ринку  «PharmXplorer»/«Фармстандарт» компанії «Proxima Research»,  при припущенні що торгівельна націнка  у середньому  складає 22%, що було підтверджено у свій час фірмою Моріон (Таблиці 1 Слайду 5).

Данні свідчать, що 76 % ринку аптечних продаж у натуральному виразі (в упаковках) складають препарати за ціною до 50 грн за упаковку, але у грошах це лише 27,7% (Таблиці 1, слайду 5 та дані слайду6). Тобто, основний обсяг реалізації у грошах сконцентрований у цінових нішах  до 150 грн за упаковку, тоді як в упаковках – до 70 грн.. Таким чином,  доступності ліків широким верстам населення сконцентровано у цінових нішах до 70 грн, і на більше у населення не має коштів.

У разі застосуванні регресивної шкали торгівельної націнки, що наведена у таблиці 2 (Сл 7), при реалізації препаратів на рівні продаж першого півріччя ціни препаратів вартістю до 10 грн зростуть на 10,7%, а препарати вартістю 40 грн зростуть на 6,6%, але при цьому питома вага препаратів вартістю  до 50 грн у доході аптек зросте на 32,5 %, що суттєво зменшить збитки від реалізації препаратів, які складають 76% реалізації в упаковках (Сл.8).

 

У розрізі реалізації препаратів рецептурної групи і безрецептурної реалізація виглядає таким чином, що до 50 грн це безрецептурна група – 84% від цієї групи, тоді як рецептурна група до 70 грн/упак і складає біля 80% від цієї групи.

На сьогодні має місце суттєва розбалансованість  між реалізацією в упаковках і у грошах. Таким чином, при сьогоднішньої системи ціноутворення у роздрібної мережі, після вартості 70 грн за упаковку, різко падає споживання в упаковках, оскільки у населення не має такої купівельної спроможності. Тобто, межа доступності ліків основної маси населення – до 70 грн за упаковку.

Дані, що наведені  у таблиці 1 були розглянуті у розрізі реалізації безрецептурних (лікувально-профілактичних та симптоматичних) препаратів і рецептурних лікарських засобів в упаковках (Слайд 9) та основні економічні показники від продажу у першому півріччі 2016 року безрецептурної групи Табл.3, сл.10) та рецептурної групи ( Табл. 4, слайду 11).

Із наведених даних випливає, що у разі безрецептурної групи, максимум продаж (майже 50% від всієї цієї групи) припадає на цінову нішу до 10 грн за упаковку, а дохід від цієї реалізації складає лише 3,7% якої складає 2,75% від загального доходу аптек. Тоді як препарати цінової ніші  20-60 грн складають реалізацію в упаковках менше у 2,3 рази, але дохід вона дає майже у 3 рази більше.

 

В цілому ця група складає майже 63% від загальних аптечних продаж у натуральному вигляді у першому кварталі 2016 року, тоді як дохід від цих продаж склав майже 42%.

Введення регресивної шкали торгівельних націнок для безрецептурної і рецептурної групи лікарських засобів (Табл 5, слайду 12 та табл. 6 слайду 14), при застосуванні регресивної шкали торгівельної націнки у %, які наведені у табл. 5 і 6,  підвищиться  ціна, у цінової ніші до 5 грн майже на 15%, на 11% у ніші 5-10 грн і до 6,5 % у цінові ніші від 10 до 40 грн. У разі безрецептурної групи це 75,37 % від реалізації в упаковках, яка склалася у 2016 році при існуючих торгівельних націнках. Тобто безрецептурна група стає менш доступною, що може позитивно вплинути на проблему, зазначену у висновках дослідження холдингу Stada Cis, що населення України вкрай неефективно використовує кошти у придбані лікарських засобів і при високому ступеню захворюваності, більше купляє лікувально-профілактичних або симптоматичних засобів (63% упаковок від загального продажу) ніж препаратів першого і другого ряду для лікування основних хвороб, але в цілому, доля доходу аптек при застосування регресивної шкали для безрецептурної групи вартістю до 50 грн/упаковка збільшиться з 16,7 % до 24 %, тобто на 43,5 %.

З іншого боку, це препарати не першої необхідності, більш того, це основна група ліків на яку витрачає населення немалі кошти під впливом неконтрольованої реклами, яка у супереч вимог законодавства, обіцяє швидке видужання,  і з врахуванням цього, ризики  шкоди від нанесення здоров’ю людей при зменшені їх доступності є мінімальними.

У разі рецептурної групи, при застосування регресивної націнки (Табл.6), що пропонується, як і у випадку безрецептурної групи, у цінових нішах до 40 грн/упак, відбудеться саме таке підвищення цін на 11 % – 6,5 % відповідно, при тому, що ці цінові ніші складали 54 % продажу у натуральному виразі рецептурної групи у першому півріччі 2016 року. При цьому максимум доходу аптек зсовується у цінових нішах до 70 грн за упаковку з 16,2% до 21 % від загального, тобто збільшується на 30 % при структурі і обсягах продаж у натуральному виразі, що склалась у 2016 році (Сл.15). Таким чином, ця ніша, яка знаходить у сфері широкої доступності  цих ліків, стає більш привабливою для аптек.

 

Враховуючи збільшення привабливості реалізації препаратів вартістю до 50 – 70 грн. за упаковку та велику кількість хворих, які не можуть купувати більш дорогі ліки, створюються підстави очікувати збільшення беззбиткової  реалізації цих ліків, що забезпечить збільшення пацієнтів, які при сьогоднішньому рівні доходів  зможуть лікуватися. З іншого боку, ця реалізація стає не збитковою, а тому варто очікувати зростання загального ринку споживання ліків в упаковках.

Таким чином, у таблицях 7,8 наведені зміни основних економічних показників аптечної діяльності при введені регресивної шкали роздрібних націнок, які вказують, що при мінімальних ризиках при невеликому зниженню доступу до цінової ніші препаратів до 40 грн за упаковку берецептурної групи, в цілому, створюється підґрунтя для підвищення привабливості продаж аптечної мережі препаратів вартістю до 50-70 грн за упаковку, що має сприяти загальному збільшення споживання препаратів цієї групи у межах доступності лікування і саме у такий спосіб можна вийти із залежності продажу препаратів  3 дешевих і 1 дорогий, тобто застосування регресивної націнки виключає дію правила Парето.

Автор: Віктор Чумак

 

 

One Comment

  1. Прочитав хто автор і все зрозумів. Аптеки на всіх вулицях і навіть поряд, а не на відстані більше, ніж 600 метрів одна від одної. Конкуренція, як була між сотнями банків, призведе до банкротства і закриття багатьох.
    Виживуть ті аптеки, у яких ціни будуть нижчі, асортимент більший, маржа менша, оборот інтенсивніший, оренда та компослуги терпимі… . А ще повинні процвітати інтернет-аптеки…, якщо ім не перекриють доступ до споживачів.
    В кінцевому рахунку повинет виграти пацієнт, а не аптекар, нечесний дистрибютор і ті ж директори фірм, що піднімають ціни на медикаменти, виробляють неякісні ліки, скуповують, перепродують,займаються різними корупційними схемами.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.