0

Особливості національного інфантилізму (замість новорічного привітання)

«Трійка» («Учні майстрові везуть воду»). Василь Перов

«Трійка» («Учні майстрові везуть воду»). Василь Перов

На TRIGGER у 2015 році було опубліковано достатньо аналітичних матеріалів, в яких ми  критикували дії медичних реформаторів. Робилося це здебільшого заради того, аби розібратися в ситуації та назвати реальні, а не надумані проблеми української медицини, іншими словами – намагалися «встановити діагноз». Чого ми ще не зробили, так це не «встановили діагноз» українському суспільству. Нам видається, що в контексті медичної реформи це є важливим. Спонукало нас до цієї ідеї  низка справедливих, але водночас суперечливих «діагнозів» щодо соціуму, які прозвучали у фейсбучних статусах та публікаціях відомих та недуже політологів на деяких ресурсах після проведення другого антикорупційного форуму під керівництвом іншого грузинського реформатора Міхо Саакашвілі. До того ж встановлення “хвороби” соціуму, вважаємо, буде непоганим початком до роздумів над планом дій в медицині.

Razdelitel_trigger

Коментуючи другий антикорупційний форум, який відбувся у Києві 23 грудня, відомий фахівець з політичних технологій Сергій Гайдай справедливо відзначив, що правильні слова і точні оцінки – це ще не план дій. Справжній політик не лише декларує, але ще й діє.

Навіть більше, до слів пана Гайдая можна додати, що точний діагноз – не план дій, а план дій – це ще теж не дії.

Українців часто звинувачують в інфантилізмі, який проявляється очікуванням месії та нездатності діяти. Після антикорупційного форуму дорікання в бездіяльності знову посипалися на наші голови, тепер уже навіть на адресу месії з грузинським прізвищем. Аналогічні звинувачення можна висунути і медичним реформаторам, звичайно тим, які відносяться до табору вищої політичної влади.

Проте хочеться сказати, що все це так, але не зовсім так. А якщо бути більш точним, то зовсім не так. Теорія «дієвої неспроможності» добра теорія, але вона не пояснює дві моделі національної поведінки, які, на перший погляд, є несумісними: з одного боку для українців влада не є сакральною і вони не допустять над собою «царя», з іншого боку, українці чекають на лідера.

Вся справа у тому, що нація чекає не на «царя», а на месію. Тому «царя»  вигонять з пострілами, а до місіонерів (Ющенко, Саакашвілі) намагаються доторкнутися.

Отже, говорити, що українці не здатні діяти – невірно. Вони можуть і діяти, і жертвувати. Проблема полягає лише у тому, що вони не здатні діяти на вищому рівні – там, де потрібно виводити інтегральну величину. Саме ось ця вада не дає можливості створення правил найвищого рівня (з побутовими правилами все гаразд), які забезпечують: структурованість, легітимну ієрархію, означення лідера, найоптимальніший баланс інтересів різних сторін, визначення пріоритетів, керованість системи і її здатність до цілеспрямованого руху та розвитку.

Саме тому українці не входять до верхівки соціальної піраміди і до «національної» еліти. Це інформація для тих, хто шукає відповідь на запитання чому головою ВР України є Володимир Гройсман, ну і так далі.

Тобто, якщо українці й очікують на лідера, то йдеться про месію, котрий їм необхідний для того щоб виконати для них одну роботу, з якою вони не можуть справитись – узгодити їх інтереси і сформулювати правила. Іншими словами месія має нам дати формулу справедливості. Українська драма полягає у тому, що чужу, російську справедливість, ми відторгаємо, європейську не сприймаємо, а своєї створити не можемо. Чому? А тому, що для того щоб сформувати  власну формулу справедливості потрібна рефлексіямислительна  здатність виділяти з усього нерозчленованого потоку чуттєвих феноменів деякі стійкі елементи, щоб, ізолювавши їх, зосередити на них увагу та пояснити різні стани душі.

Дана проблема дуже влучно узагальнена національним пророком Тарасом Шевченком:

«Коли ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом? А діждемось-таки колись». Другий «антикорупційний» показав, що праведного закону або іншими словами справедливості ми чекаємо донині. І чекатимемо доти, доки не почнемо мислити. Тому що для того, аби навіть щось  запозичити потрібно його сприйняти, а для цього потрібно саморозуміння, яке не можливе без ось цього важливого мислительного процесу який називається рефлексією.

В процесі еволюції духовності в локальній європейській цивілізації відбулося зміна уяви про місце знаходження божественного начала. Якщо раніше його шукали в природних явищах та предметах, то нині вважається, що все боже знаходиться в людині. Шлях до Бога та духовного розвитку нині лежить через самопізнання. Самопізнання розвиває у людини раціо. Тому раціональність, у філософському розумінні, це не хитрий розрахунок з метою отримати матеріальний зиск, з цим у нас все «ок» (за це ми часто буваємо наказані і тому маємо президента Порошенко, а головою Нацбанку Гонтарєву), раціональність – це інтелект, який здатний пояснити різні стани душі. Ірраціоналість – це проекція неосягнутого та непоясненого на реальну ситуацію. Тому раціональні нації мають власну формулу справедливості і власні праведні закони, а ірраціональні чекають на Вашингтона (поки прийшов Саакашвілі) і антикорупційні форуми. Тому одні нації мають завершену дію: повстання, прихід до влади реалізації волі народу у законотворчості, а інші не мають завершеної дії – все завершується повстанням. 

Ми мало задумоємося над тим, що емпатія, фрустрація, апатія, експресія, депривація тощо – це не просто терміни, це інтегральне визначення почуттів, відчуттів людської душі. Тому мислення – це практика для інтегральної діяльності мозку.

Є така думка, і вона не лише не безпідставна, а навпаки, свідчить про єдність буття, що примат ірраціонального пов’язаний з землеробською культурою. Робота на землі гіперболізує у людини ірраціональне. Це відбувається внаслідок необхідності відчувати, а не осмислювати. Для того щоб отримати гарний врожай необхідно відчути землю, а не осмислити свої відчуття.

Мозок англосакса інший. Він найкраще здатний описати, що переживає душа і створити чітке розмежування між добром і злом, що завжди однозначно проявляється і в їхньому кіномистецтві, і в законотворчості.

Землеробська культура спрямована на пізнання навколишньої природи,  а не пізнання людини. Це і є причиною того, що українці погано розуміють себе та ще гірше розуміють інших. Так, ми відчуваємо чужий біль, але не розуміємо його природи і не знаємо як йому зарадити.  Нам складно чітко сформулювати, що ми хочемо, складно врахувати думку іншого, і ще складніше визначитись, що робити з тими чи іншими бажаннями – проігнорувати чи взяти до уваги. План дій та дія походять з визначенності.

Медична реформа – це також інтегральна велична великої кількості елементів, які не можуть бути просто арифметично складені або перемножені між собою. Якщо уважно послухати реформаторів, то «інтегральна» реформи  виглядає так: лікарі будуть більше заробляти, пацієнтам буде дешевше лікуватись, а видатки на охорону здоров’я зменшаться.

Незважаючи на весь описаний драматизм ситуації, позитивним є уже той факт, що ми розуміємо природу наших пороків. Сподіваємося, що таке розуміння дасть початок для переосмислення наших національних невдач, сприятиме появі плану дій та його реалізації уже в новому 2016 році.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.