Для чого ми наводимо цю статтю?
Звертаємо увагу читачів, що це було зроблено не для того, щоб всі подивились як погано в Росії, і що кримчани без всілякого спротиву і протидії залізли в «мишачу пастку» і тепер не можуть навіть «слово молвить».
А в першу чергу для того, щоб читачі могли порівняти, що ми маємо сьогодні в Україні і куди ведуть нас наші «рехформатори», які при нагоді і при підтримці різноманітних міжнародних структур, дорікають всім, що система «Семашка» давно пережила своє, і що навіть Росія і Казахстан уже далеко попереду в розвитку медичної галузі.
В статті на яскравих прикладах показано, куди і як далеко можуть зайти наші медики при впровадженні новітніх світових технологій організації охорони здоров’я. Не йти «заморським» досвідом, який при поправках на відсутність фінансування і існуючу систему «Василишина» (а не «Семашка»), призводить до занепаду, розбалансування і деградації – ось на що треба звернути увагу.
Так ми не ідеалізуємо нашу систему, багато з того, що показано в цій статті існує і в нішій країні. Але на наш погляд, у України, недивлячись на відсутність реформаторських зрушень, ще залишається шанс зробити так як потрібно саме лікарям і пацієнтам. Цей шанс буде залишатись завжди, але при врахуванні всіх існуючих факторів, на сьогодні в Україні існує більш сприятливий ґрунт для початку правильної реформи, ніж у тієї ж Росії.
“Ми всі відчули, що таке рабство” – так характеризують нинішню ситуацію у медицині на окупованому півострові як лікарі, так і пацієнти. Леся Кримська Українка – з черговим оглядом для 5.ua.
МЕДИЦИНА НЕ СТАЛА БЕЗКОШТОВНОЮ, ПРОТЕ СТАЛА НЕДОСТУПНОЮ – КРИМСЬКИЙ МЕДИК
Безкоштовна страхова медицина – найширший рекламний щит Росії на півострові. Обіцянкою всеохоплюючого і безперервного лікування агітатори заманювали бабусь, і ті стрункими лавами йшли на “референдум”, прагнучи бодай “вмерти в Росії”.
Агітатори часів “кримської весни” обіцяли кримчанам сучасне обладнання і безкоштовну страхову медицину
Спочатку в стаціонари і справді завозили ліки, системи і всі необхідні матеріали для того, щоб повною мірою обслуговувати хворих кримчан. Проте, цей період тривав недовго. З початку 2015-го на півострові настала нова медична епоха – епоха “безкоштовної страхової медицини”.
Суть такого підходу в тому, що кожен мешканець укладає угоду з державною страховою компанією. Та, у свою чергу, обіцяє покрити його витрати на лікування і подбати навіть про чемне ставлення до клієнта з боку медперсоналу. З усіх телеекранів залунали заклики контролювати роботу медичних структур, дзвонити зі скаргами у страхову і навіть вимагати відшкодування, якщо лікар призначив не безкоштовні медикаменти. Услід за цим півостровом покотилася хвиля звільнень найкращих лікарів, а ті, що лишилися – просто були змушені призначати ліки з офіційних переліків, навіть якщо вони не підходили до кожного конкретного випадку захворювання.
З 1.01.2015 отримати меддопомогу кримчани можуть лише за наявності страхового поліса. Фото з офіційної групи “Криммедстрах” у мережі Вконтакті
“Сутність страхової медицини в тому, що лікування йде суворо за стандартами. Якщо лікар призначив щось поза стандартом – штраф. У лікарні користуються тим, що є у наявності. Якщо ж необхідних препаратів немає – роблять вигляд, що лікують, аби не нариватися на чергові штрафи. Дуже часто немає навіть знеболювальних. Про якість ліків я взагалі промовчу – всі співробітники в шоці, і навіть не соромляться визнавати, що за України промедол знеболював 8 годин, а тепер – лише дві”, – розповідає медсестра однієї з кримських лікарень.
Проблеми виникли не лише з якістю і наявністю ліків. Через санкції проти Росії і Криму півострів просто поступово лишається без іноземного обладнання, яке життєво необхідне десяткам тисяч пацієнтів.
“Відсутність фірмового сервісу призводить до виходу з ладу іноземного обладнання. І це теж дуже позначилося на доступності медицини для громадян, – розповідає севастопольський медик Олексій. – Наприклад, раніше у відділенні було три томографи. Ясна річ, вони за два роки усі вийшли з ладу. Ані Siemens, ані Toshiba, зрозуміло, під санкціями не працюють. Тому певний час у місті не було жодного державного томографа, а послуги приватних клінік можуть собі дозволити далеко не всі. За той час, поки поставили новий апарат, черга виросла просто колосально. І тепер він один фізично не може виконати увесь обсяг робіт, який раніше виконували три машини. До того ж, періодично виникають проблеми із розхідниками і контрастом, і люди знову чекають”.
У Севастополі надовго вийшов з ладу єдиний томограф. Замінити його довелося менш якісним та набагато дорожчим китайським обладнанням. Фото місцевого видання “Меридіан“
А чекати тепер кримчанам доводиться не годинами і навіть не днями, а місяцями. Лікарі не приховують цих проблем і прямо повідомляють – потрібних процедур важкохворі можуть просто не дочекатися. Тому тим, кому найгостріше потрібні певні обстеження чи аналізи – прямим текстом радять потрусити свій гаманець. Проте, навіть заплатити за обстеження – іноді не варіант.
“Батько загримів у стаціонар. Йому мали зробити МРТ, але лікар пішов на місяць у відпустку. Заміни йому не знайшлося. Врешті-решт батька виписали без обстеження. Довелося йти до терапевта, брати направлення до невропатолога, потім на прийомі у невропатолога брати направлення на МРТ, потім ставати в чергу на МРТ. Як підсумок – чекати півтора місяці. “Вам подзвонять”, – сказали батькам. А найближчий платний апарат – лише в Сімферополі”, – розповідає мешканка Севастополя Олександра.
“Ввічливий лікар” – від “ввічливих людей”: присланий російською “владою” із Ставрополя головний лікар Першої міської лікарні Севастополя Сергій Вардосанідзе розмовляє з пацієнтом. У березні цього року його піймали на фінансових махінаціях і зняли з посади. До кримського “відрядження” він був звільнений з посади міністра охорони здоров’я Ставропольського краю – за корупцію і розвал системи охорони здоров’я регіону.
Безкінечні й безглузді черги – за два роки перетворилися на своєрідну “фішку” місцевої медицини. І це попри те, що деякі міста ввели електронний запис через спеціальний акаунт в Інтернеті.
“Оптимізація” системи охорони здоров’я дає свої результати, – пояснює севастопольський лікар Олексій. – Коли кількість дільниць скорочують з 6 до 4, кількість пацієнтів на кожного доктора збільшується. Кількість різноманітних звітів виросла, і лікарі витрачають колосальну кількість часу на заповнення форм і журналів. Це теж за рахунок того часу, який можна було витратити на пацієнтів. Але це не все. Лікарі масово звільняються, а деяких просто нема ким замінити. Люди змушені їхати туди, де вони є, а це підживлює чергу. До того ж тепер, щоб купити в аптеці препарат, який пацієнт приймає роками, знає своє дозування і раніше сам займався питаннями його купівлі (наприклад, л-тироксин) тепер можна придбати лише за рецептом. А це означає, що потрібно йти до лікаря на прийом і знов ставати частиною черги”.
Черга до дитячої поліклініки у Севастополі, квітень 2015. Фото місцевого видання infosevas.ru
Медик припускає – черги можуть створюватися і штучно, аби загнати якомога більшу кількість пацієнтів на платний прийом. Адже один візит на консультацію або виклик на дім приватного лікаря обійдеться клієнту від 150 до 500 гривень. Середня вартість одного аналізу, або УЗД-обстеження – від 300 до 500 гривень за раз. Однак зв’язки із приватними клініками самі лікарі приховують, бо це загрожує величезними штрафами.
“В принципі, в усіх лікарнях ввели платні послуги, – розповідає медик Олексій. – Ти приходиш на обслідування, а тобі кажуть – ок, ти 850-й. Дзвоніть за три місяці і уточнюйте. Але якщо хочете – то йдіть у касу. От вам реквізити, платіть і вертайтеся”.
Черга за талонами у поліклініці Севастополя. Листопад 2015 року
“ВМЕРТИ В РОСІЇ” – КІЛЬКА ЖИВИХ ІСТОРІЙ З ОКУПОВАНОГО ПІВОСТРОВА
Гасло часів “кримської весни” – тепер на півострові не сприймають ані з іронією, ані з захопленням. Місцева преса рясніє заголовками: “Через очікування у черзі помер молодий хлопець”, “Через неправильний діагноз загинула дівчинка”, “Через нестачу препаратів у швидкій не доїхав живим до лікарні відомий хірург”, “У Сімферополі розлючений чоловік розстріляв підпункт “Швидкої допомоги”…
Ліфт ялтинської травматології. Фото – Ілона Дорошенко
Севастополець Андрій має інвалідність. Через свою ногу він частий гість різноманітних медичних кабінетів і періодично потребує важких та дорогих операцій. Проте, тепер його життя – під постійною загрозою, адже свого безкоштовного лікування за державною страховкою він кожного разу ризикує не дочекатися. “В черзі на безкоштовне УЗД можна стояти 3-4 місяці замість одного за України. Лікарі не хочуть давати направлення на безкоштовне УЗД, тому що при переборі квот їх позбавляють доплат. За страховкою навіть невеличкі операції, які роблять з госпіталізацією на один день, можна чекати і не дочекатися. Знову ж таки, є квота, і не факт, що ти в неї потрапиш. Альтернатива – робити неофіційно за гроші. Тобі це в принципі одразу пропонують. Але коштує це, звичайно, набагато більше, ніж три роки тому – все треба помножувати щонайменше в три рази, а в середньому – в 4-5”.
У Криму бабуся не може привести дитину на обстеження до лікаря без довіреності від батьків. Стенд у кримський дитячій поліклініці.
Справа в тім, що принади страховки не настільки привабливі для тих, хто в реальній зоні ризику. Адже на термінові операції та інші дорогі процедури страхова в місяць виділяє лише обмежену суму. Все, що поза нею – або за можливості витягнуть з пацієнта, або ляже на плечі бюджету, а отже позначиться на зарплатах медперсоналу – переконують працівники галузі.
“Страховка не гумова. Є певна сума, яку виділяють на рік на одну людину. Наприклад, 17 тисяч рублів (приблизно 5 тисяч гривень). З неї вираховують всі витрати. А доба в реанімації обходиться приблизно тисяч двадцять (близько 7 тисяч гривень). От і рахуйте – пару діб, і ліміт вичерпано”, – пояснює севастопольський лікар.
У червні з керченської лікарні звільнилися 50 працівників. Медики поскаржилися на низькі зарплати і нестерпні умови праці. Фото – QHA
“Перцю” у процес лікування додають і проблеми з кадрами.
“Найкращі кадри тікають, адже умови праці стають просто нестерпними. Материкові (російські – 5.ua) спеціалісти поки нас своїм рівнем професійної підготовки не вразили. З одного боку – зрозуміло, що сюди не їдуть класні специ, бо їм комфортно і так. А з іншого боку – ті, хто їдуть, не особливо захоплені: наші ціни і заробітки їх дратують. Лише керівники їдуть регулярно. Одні змінюють інших. Риторика спілкування однакова в усіх: не подобається – звільняйтеся. І звільняються. Поки пішли спеціалісти екстра-класу, яких одиниці в місті. Майже всі вони тепер працюють у приватному секторі”, – розповідає Олексій.
Через недбалість “професіоналів” мама мешканки Ялти Ілони Дорошенко також отримала удар по здоров’ю. За словами дівчини, з ще не вилікуваним переломом жінка змушена була сидіти в черзі до ортопеда, аби той продовжив їй лікарняний. Через таке навантаження кістки неправильно зрослися, а мама Ілони отримала спеціальну відмітку в листі – “порушення режиму”. “Якщо людина, знаходячись на лікарняному, не прийшла до лікаря, їй одразу ж ставлять відмітку “порушення режиму”. І лікарняний оплачують в мінімальному обсязі, дають копійки. Росія – країна, що сидить у засідці. Як тільки громадянин припускається помилки – вона накидається на нього і оббирає на гроші. Моя мама зі спицями в пальцях обох ніг вимушена була щотижня ходити до травматолога. Одного разу ми поїхали з міста і не змогли відвезти її. А мама живе на п’ятому поверсі, тому сама не пішла. Їй поставили відмітку про порушення режиму – людині з болями після операції, спицями у кістках, швами. Про російську медицину можу сказати лише словами персонажа Бабеля: “в цих людях немає людяності”, – каже Ілона.
У лікарняному мешканки Ялти стоїть позначка “порушення режиму”. Через неї жінці знизили гарантовані виплати через відсутність на роботі через хворобу. Фото – Ілона Дорошенко
Небезпечні “сюрпризи” в Криму можуть очікувати навіть на тих, хто потрапив до рук свідомих лікарів – адже російські препарати, які використовують нині місцеві медзаклади, часто не просто мають низьку якість, а й можуть бути небезпечними для життя.
“Російський наркоз мало не вбив мою маму”, – розповідає мешканка Феодосії Ольга. Дівчина працює в медичній галузі, і лише знайомства в лікарні врятували рідну їй людину. “Цей наркоз взагалі дуже важко переноситься, майже в кожного другого після нього ускладнення. Мамі робили операцію – відчула це на собі. Це жах. Вона два дні не могла відійти від наркозу, і врешті – потрапила до реанімації. Кардіограф зламався, “швидка” свій давати відмовилася. Врятувало те, що в кардіології чергував мій знайомий, він по суті вкрав на певний час кардіограф, ми його привезли до реанімації, а всі лікарі подіставали ще українські ліки зі своїх “заначок” і в прямому сенсі врятували маму. Тому що потрібних препаратів на той момент у “швидкої” в лікарні майже не було”.
МИ ВСІ ВІДЧУЛИ, ЩО ТАКЕ РАБСТВО – КРИМСЬКИЙ МЕДИК
Максимум сподівань, максимум розчарування. Російська дійсність на півострові Крим вдарила по працівниках медичної галузі чи не найбільше. У лавах місцевих медиків за оцінками співробітників, які застали обидві держави, була критична кількість прихильників Росії. Їх приваблювали обіцяні зарплати, мало не на московському рівні – 10-15 тисяч гривень на місяць. За кримськими мірками 2014-го і за українських цін – такий дохід міг забезпечити пристойне життя родині з чотирьох людей і порівняно з трьома-п’ятьма тодішніми тисячами виглядав аж занадто привабливо. До того ж, місцеві політики, що підтримали “зелених чоловічків”, обіцяли доступність медицини для кожного громадянина, безкоштовну страховку і найкраще обладнання від світових лідерів.
Попри обіцяну “реанімацію” медицини, більшість кримських мед закладів досі не отримали ані потрібного обладнання, ані бодай косметичних ремонтів. На фото – сходи в дитячій поліклініці в Ялті.
Перший рік – усі проблеми медицини успішно списували на “український спадок”, а місцевих спеціалістів пачками відправляли на російський материк на перепідготовку. Адже все українське за замовчуванням – називали “другосортним”. До того ж, заробітні плати і премії, так звані “стимулюючі надбавки”, були істотними, і радували новоспечених російських працівників. Тепер же – вони з головою занурилися у російську реальність.
“Зарплата щомісяця стає відсотків на 10 меншою. Два роки тому нам платили оклад і стимулюючі виплати в розмірі ставки. Тепер оклад збільшили, а стимулюючі зменшують, а з цього місяця погрожують прибрати взагалі, – розповідає медсестра з Феодосії. – Наприклад, два роки тому у медичної сестри був оклад 9 тисяч рублів (приблизно 3 тис. гривень – 5.ua), і стимулююча 9-11 тисяч (приблизно 3-4 тисячі гривень – 5.ua). А зараз оклад 10100 (3400 гривень – 5.ua), а стимулюючі – 700 рублів (230 гривень – 5.ua). Тобто, фактично нам платять вдвічі менше. А пояснюють це тим, що лікарні буцімто не виконують план. Який там план, якщо лікарні переповнені постійно!”
Навіть вдвічі-тричі більшої заробітної плати лікаря – переконує севастопольський медик Олексій – ледве вистачає на життя. “Наприклад, було в мене 35 тисяч (рублів, тобто 12 тисяч гривень – 5.ua), а стало 24 (8 тисяч гривень – 5.ua). Але як цю зарплату збирають – зрозуміти важко. Там і стаж, і якісь заслуги перед батьківщиною і перед начальством… Зрештою, кожного разу виходить інша сума. Але зарплата сама по собі – ніщо. Важливий фактор цін, а вони ростуть, і на все. Давайте порахуємо. Одного разу після відпустки я втратив частину виплат і на руки отримав 15 тисяч рублів (близько 5 тисяч гривень – 5.ua). Цього мені вистачило, щоб заплатити за квартиру і Інтернет. А їсти вже не було на що. Тож я вирішив у відпустку більше не ходити. А на лікарняний потрапити взагалі не дай Бог – отримаєш голий оклад, а це 10 тисяч (приблизно 3300 грн – 5.ua)”, – рахує медик. За його словами, уся система російської медицини спрямована на те, щоб принизити людей – і працівників, і пацієнтів. Адже наглядачі постійно в пошуку “проколів”, а відтак – штрафів, які наповнюватимуть “голий” бюджет.
“Антитерористичний” стенд у кримській лікарні
“Ми всі відчули, що таке рабство, – переконує Олексій. – В лікарнях працюють спеціалісти по зв’язках з ФСБ, які націлені на пошук невдоволених. У лікарів замість турботи про пацієнтів – тонни паперів і безкінечних звітів, постійний страх бути оштрафованими. І на сьогоднішній день 99% персоналу вже погоджуються з тим, що за України було краще. Але змінити, нажаль, нічого не можна. Бо бунтувати ніхто не буде – всіх охопив страх…”
(більшість імен заради безпеки співрозмовників були змінені)
Автор: Леся Кримська Українка
