0

Про боротьбу з ліжко-місцем

kojkaВ Україні боротьба з ліжко-місцем є епічною й за своєю популярністю поступається хіба боротьбі з корупцією. Завершив процес демонізації цього радянського терміну міністр ОЗ О. Квіташвілі, який 30 січня в інтерв’ю «Економічній правді» сказав, що стандартизація за ліжко-місцем, це зло і шкідництво.

Проте  шельмування ліжко-місця, це швидше данина моді, яка походить з дому поверхневого розуміння проблеми. Фінансування ліжко-місця не є злом. Це лише механізм забезпечення реалізації солідарного принципу фінансування в бюджетній медицині, який є абсолютно органічним для державної форми організації системи ОЗ.

Термін «ліжко-місце» виявився дуже зручним для обґрунтування нераціонального використання бюджетних коштів. Природа боротьби з ним походить з віри у невичерпність потенціалу фінансової оптимізації медицини в умовах хронічної фінансової недостатності. Медичні чиновники постійно намагаються довести, що створена ними ж система освоєння бюджетних коштів містить приховані від них можливості для зловживання та їх нераціонального використання.   

Де-факто, до 80% коштів так званого ліжко-місця, це оплата праці медичного працівника і лише 15%, це комунальні платежі, частину яких насправді можна прив’язати  до утримання цього ліжка. Однак медичні чиновники чомусь вирішили, що лікарні, які втратили певний відсоток пацієнтів (через депопуляції, брак коштів, тощо) і використовують ліжковий фонд на 30%, 70% коштів витрачають в повітря. Однак це хибне розуміння ситуації. Вони йдуть на оплату праці лікарів і медичних сестер і лише частина ресурсів, виділених на комунальні платежі йде на обслуговування приміщень, де знаходяться порожні ліжка.

Так, насправді, це свідчить про те, що завантаженість лікарської ставки є різною: у міських лікарнях вона, як правило, є вищою, а в районних нижчою. Одні лікарі на зарплату у 2 000 грн. проводять 20 умовних оперативних втручань, а інші 10. І що?

Важливо розуміти, що при реалізації принципу «гроші йдуть за пацієнтом» ми передусім відбираємо70% бюджетних асигнувань, 4/5 з яких – заробітна плата медичних працівників лікарні А. Тобто, лікар лікарні А стане заробляти не 2 000 грн, а 700 грн. І не факт, що його 1 300 грн. перейде лікарю лікарні В, навіть якщо вони будуть залишені в консолідованому бюджеті ОЗ. З великою ймовірністю можна передбачити, що ці кошти будуть «віджаті» на тендерні закупівлі або розвиток інфраструктури лікарні. Але навіть, якщо лікар лікарні В стане отримувати не 2 000 грн, а 3 300 грн, це якось змінить ситуацію? Може зникне питання неформальних платежів за надане лікування? Може не потрібно буде купувати медикаменти, витратні матеріали, доплачувати лікарю?

Для того щоб гроші йшли за пацієнтом, для початку треба щоб ці гроші були. Пацієнт за яким прийдуть 20-30 грн. (кошти, які виділяються на одного стаціонарного пацієнта на добу) нікому не потрібний. Хворий без коштів – нікому не цікавий у «своїй» лікарні, тим більше у «чужій».

Отже, ліжко-місце стало «злом» для чиновників, з того часу, коли різко зменшився мінімально необхідний рівень фінансування в медичній сфері та були запроваджені ринкові стосунки, що дало можливість пацієнту лікуватись там де він захоче. Організатори ОЗ раптом затурбувалися про медичні заклади, лікарі яких почали обслуговувати «лівих» пацієнтів. Мовляв, не справедливо: одні працюють більше, інші – менше, а зарплата в усіх однакова. Але не треба хвилюватися за лікарів. Вони давно про себе потурбувалися. Не треба забувати, що «додаткові» пацієнти лікуються за власні кошти за згодою сторін. Напевне, єдиним ресурсом, який лікарня змушена перевитрачати на обслуговування «лівих» пацієнтів це вода, електроенергія, та амортизація медичного обладнання.

Перемога принципу «гроші йдуть за пацієнтом» над «ліжко-днем» може закінчитися дуже трагічно для периферійної медицини. Все йде до того, що не одна районна лікарня може залишиться без хірурга чи акушера-гінеколога з причини скорочення бюджетів. Але у нас в країні все звикли вирішувати за рахунок слабшого і біднішого. В рамках цього «гуманного» проекту для незаможних громадян уже підготовлена армія парамедиків у вигляді сімейних лікарів.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.