0

Про харківську ініціативу та не лише

«Стрибок у Воду». Григорій Гурьянов

«Стрибок у Воду». Григорій Гурьянов

Той, хто знає, що таке медичне середовище з середини буде дуже здивований ініціативою медичних чиновників з Харкова дати оцінку діям політичної влади та розпочати діяльність з реформаторства не у правовому полі. Зазвичай медики ініціативою не відрізняються і без вказівок зверху не діють. А тут, не дочікуючись урядових реформ, в Харкові готові самі міняти систему ОЗ.

Але часи, мабуть, змінилися. І це добре, що у Харкові десакралізують владу. І хто? – медики!

Загалом думки директора департаменту охорони здоров’я Харківської облдержадміністрації Олександра Галацана заслуговують на повагу. Але не тому, що вони правильні, а тому, що в них є конкретика і оспіваний усіма «продвинутими» політиками образ майбутнього у вигляді головної гарної новини для пацієнтів – первинна медична допомога буде безкоштовною.

«У комунальному підприємстві неможливо буде вимагати з пацієнта. Якщо ми правильно перерозподілимо ресурси, якщо в бюджеті 2016 року первинна ланка отримає не 3,5%, а хоча б 10%, на рівні поліклінічного відділення або центру первинної допомоги рівня лабораторії сімейного лікаря, де проводяться первинні аналізи, знімається кардіограма, робляться рентген та інші дослідження, ніякої оплати не буде», – каже чиновник.

Давайте погодимося всі сьогоднішні реформатори уникають конкретики. Ніхто з них не сказав: зробити ЕКГ, здати аналіз крові – це безоплатно. Або на одного стаціонарного пацієнта хірургічного відділення буде виділятися не 30 грн, а 60, або 160. Розповіді про те, що «всім буде добре» уже нікого не переконують.

Однак перечитуючи новину про ініціативу харків’ян мене різонув один фрагмент тексту: «Лікарі загальної практики амбулаторій та поліклінік повністю візьмуть на себе питання первинного звернення пацієнтів: їх завдання – мати медичну інформацію про всю родину, враховувати соціальні та медичні ризики, забезпечувати рівень профілактики захворювань в сім’ї, допомогти тим, хто вже захворів». Тобто загальна практика в медицині це виявляється завдання мати медичну інформацію про всю родину, враховувати соціальні та медичні ризики, забезпечувати, допомагати і таке інше – іншими словами усе, що у когось з чиновників з’явилося в голові.

І ось тут подумалося: а що таке загальна практика?

У процесі життєдіяльності у людини виникають потреби різного рівня складності. Людина починає їх задовольняти вигадуючи різні практики, механізми, інститути, навіть кулінарні страви тощо. А потім цьому всьому людина дає назву. Ці назви є природними та всім зрозумілими – свого роду узагальнення, які влучно характеризують процес, дію, інструмент, кінцевий продукт тощо. Ну, наприклад, треба було забезпечити легітимізацію влади – вигадали цілий процес, який назвали виборами. Треба було щось швидко з’їсти, хліб намастили маслом і назвали це бутербродом. Треба було вигадати як перемішувати пісок, камінь та цемент – вигадали механізм і назвали його бетономішалкою. До цього нам були відомі мухобійки, мишоловки, крупорушки, січкарні тощо. Зараз ми знаємо про мультиварки, скороварки і таке інше. Тому коли ми говоримо “бутерброд” чи “бетономішалка”, то розуміємо про що йдеться.

А тепер скажіть, будь ласка, що таке загальна медична практика та що таке сімейний лікар? Про що взагалі йдеться?

Перед комуністами у СРСР в медицині стояли певні задачі. В процесі їх вирішення вони теоретизували, систематизували та втілили. Назвали це все дільничним терапевтом. Коли ми промовляємо словосполучення «дільничний терапевт», то ми всі розуміємо, що людина займається терапією на визначеній дільниці. Вона не сапає буряк у полі, не стриже нігті в салоні, не оперує в офтальмологічній клініці, не видаляє зуби і не робить малих хірургічних операцій. Вона лікує таблетками хвороби внутрішніх органів. Все. І ні у кого не виникає запитань щодо можливості скласти переламані кістки чи зупинити маткову кровотечу.  Коли ми говоримо дільничний акушер-гінеколог чи педіатр, то ми також розуміємо, що ці лікарі займаються або гінекологією або педіатрією на дільниці.

А тепер запитання, чим займається лікар загальної практики і що це взагалі таке загальна практика? Це те що має бути, це чи це то що існує?

Так, безперечно, у житті є місце абстракціям. Наприклад,  комунізм або царство небесне. Але загальна медична практика це не комунізм і не царство небесне. В загальну практику не вірять, перед нею не схиляються,  це не світле майбутнє і не нірвана для медичних чиновників. Загальна медична практика – це конкретика, узагальнюючий термін існуючої діяльності.

Якщо користуватися таким підходом, то для оформлення назви тієї діяльності, якою займається так званий «дженерал практишн» в Україні треба ще подумати, оскільки це дуже не просто вигадати узагальнення для особи, яка є медичним люмпеном і займається практикою, якою йому дозволили виконувати статусні колеги-спеціалісти: міряє артеріальний тиск, займається диспансерними групами, виписує довідки, ходить на виклики під час епідемії грипу, скеровує хворих тощо. Тобто його не можна навіть назвати повноцінним терапевтом. Радянський дільничний терапевт виконував значно більше функцій, ніж нинішній лікар загальної практики.

Все що говорить очільник Харківського департаменту ОЗ про функції лікаря загальної практики є безпросвітною маячнею і ознакою повної неадекватності. Сьогоднішній так званий сімейний лікар/лікар загальної практики це все одно що морська свинка, яка немає відношення ні до моря, ні до свиней. Цей лікар ніколи не зможе забезпечувати рівень профілактики захворювань в сім’ї та всього іншого про що марить чиновник. Не зможе, оскільки сімейний лікар немає ніякого відношення не лише до сім’ї,  у більшості випадків він не має ніякого відношення до реальної сучасної медицини, і мати ніколи не буде, оскільки є жертвою соціальної сегрегації. До речі, хочеться всім повідомити, що у пілотному Вінницькому регіоні немає ніякої сімейної медицини, все організовано за дільничним принципом.  Ніхто ніяких лікарів собі не вибирав і угод не укладав (не полінувався запитав у сусідів по під’їзду). В поліклініці маленьких дітей обслуговують педіатри, які числяться «сімейниками» (бачив на власні очі).

Білл Гейтс, засновник компанії «Майкрософт», яка спеціалізується на програмному забезпечені назвав операційну систему «Windows» не тому, що у молодому віці любив дивитися у вікно. Бізнес Гейтса почався не з того, що він звернувся в піар-агенцію за розробкою бренду. Windows – це просте, але ємке узагальнення ідей і праці, яке відображає суть його продукту – операційної системи. І якщо хтось думає, що можна просто взяти слово  «Windows» для того щоб створити свій «Майкрософт», то він помиляється. Реформи у медицині, і не лише, почнуться після того як ми це зрозуміємо.

Повертаючись до харківської ініціативи, то все це добре, але не може мати успіх справа, яка наскрізь пронизана хибними напрямками, уявами та запозиченими термінами.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.