Діти, які утікають від грози. Маковський К., 1872 р.
03.04 в Українському кризовому медіа-центрі (Українській дім) відбувся брифінг міністра ОЗ Олександра Квіташвілі, на якому було заявлено, що МОЗ розпочав роботу над реструктуризацією Міністерства з метою створення ефективної команди однодумців для впровадження запланованої реформи. У Міністерстві охорони здоров’я звільнені керівники всіх департаментів відомства. “Вчора почалася повна реорганізація міністерства. Три департаменти міністерства перебувають у процесі реорганізації. Кілька людей самі написали заяву про звільнення за власним бажанням, інші будуть чекати завершення реорганізації, але в цей період вони не працюють” – повідомив міністр.
Нехай поки не відомо чим закінчиться реорганізація (можливо в МОЗ повернеться Раїса Богатирьова або на посаду чергового заступника буде призначено Олеся Довгого), це виявилося дещо неочікувано правильним кроком на тлі заяв міністра про «некровожерливість».
Прогнозовано, що після зміни кадрів ми станемо свідками нових реформаторських кроків, які будуть реалізовуватись за допомогою нових виконавців. Очевидно, настав час підвести проміжні підсумки роботи міністра за 4 місяці. Безперечно, це буде суб’єктивна думка автора цих строчок. Одразу хочеться зазначити, що до Олександра Квіташвілі немає жодних претензій щодо компетентності – відповідальність за її брак несе блок Петра Порошенка, а також вітчизняний медичний істеблішмент, який не зміг підготувати належної кандидатури на цю посаду. Також немає жодних претензій щодо його намірів та мотивацій – вони також добрі.
Час перебування у новій країні і на новому місці роботи в МОЗ був витрачений паном Квіташвілі для того аби розібратися в ситуації. Зрозуміло, що ніякої програми дій не було представлено (цього не могло відбутися за означенням). Всі заяви виявилися суперечливими і контраверсійними. Все що було зроблено, це представлено розуміння добра і зла (також дуже суперечливе) у житті з їх проекцією на медичну сферу.
Зазнала повного фіаско спроба зрозуміти реальні проблеми, почути пропозиції, а головне знайти точку опори. Схоже, що міністр зрозумів, що медичне болото може хіба затягнути, але точки опори не дасть нікому.
Але, видається, міністр не зрозумів головного: все що ним буде сказано, використовуватиметься проти нього. Головною метою учасників усіх формальних і неформальних зустрічей з громадськими організаціями, медичними чиновниками та «творчою інтелігенцією» було з’ясувати слабкі сторони міністра і використати їх для досягнення або відверто корисливих або вузькокорпоративних інтересів, спровокувавши на дії у потрібному для себе напрямку. Певна кількість людей, які в силу поважного статусу, весь час намагалася і намагається створити для міністра картину світу зіткану з їхніх профільних проблем, які ні в якому разі не відображають загальний суспільний інтерес.
Висновок. У Олександра Квіташвілі закінчився термін для з’ясування ситуації. Він більше не може розпитувати і вивчати. І ця діяльність взагалі немає ніякого сенсу, оскільки ніхто не розкриє пану міністру справжніх проблем вітчизняної медицини. Треба розуміти, що відверті фахові розмови, розкривають сутність людини та її наміри. Тому переважна більшість учасників цих зустрічей або мовчить, або говорить ні про що.
Квіташвілі потрібно діяти, виходячи з того що він зрозумів за цей час. Станом на сьогодні можна чітко сказати, що міністр знаходиться в полоні хибного розуміння проблем української медицини і хибного уявлення про успішність попередніх «реформаторських» кроків. Міністр – дезінформований і дезорієнтований. І відповідальність за це несе виключно український медичний істеблішмент.
Час життя міністра – короткий. Для того аби зробити щось корисне, краще зосередитись на держзакупівлях і наведені порядку на фармринку. Українці ніколи не забудуть здешевлення ліків і завжди згадуватимуть грузин добрими і теплими словами. Будь-яка інша діяльність буде шкідливою або безсенсовою.
