0

Про національні особливості розподілу функцій між виконавчою та законодавчою гілками влади в Україні в контексті медичної реформи

Якось днями, спілкуючись на стіні фейсбуку щодо браку оригінального контенту дійшли із співрозмовницею до висновку, що в країні відсутня якісна професійна журналістика. Але тут же подумалося, що якби вона й була, то відреагувати на ту кількість дурні, котра продукується чи не щодня медичними реформаторами, майже не можливо.

В найближчих планах було написати коротеньку статейку присвячену «прогресивним» змінам у розподілі шестикурсників медичних університетів в аспекті підготовки державою медичних кадрів за бюджетні кошти. Але несподівано Володимир Гройсман у Чернівцях вирішив пошукати референтних цін у приватних аптеках, а лібертаріанець Сергій Марченко пояснив чим він займається на посаді заступника міністра фінансів на панелі «Державні видатки в Україні: як досягти більшого, витрачаючи менше?».

Кожна з тем заслуговує окремого тексту, але перекрутивши в голові три сюжети прийнято рішення їх всіх об’єднати. Синтез дурні також інколи буває корисним, він дає можливість оцінити всю абсурдність ситуації.

Почнемо з «героя» минуло тексту заступника міністра фінансів Сергія Марченко. Виступ пана Марченка на панельній дискусії «Державні видатки в Україні: як досягти більшого, витрачаючи менше?» без перебільшення можна вважати камінг-аутом. Від англійського coming out — «розкривання», «вихід».

Камінг-аут Марченка полягав у розкритті його ролі у мінфіні та ролі самого мінфіну в українській політиці. У ньому виступаючий окреслив дуже важливу проблему утриманства та популізму. З’ясувалося, що ми виховуємо покоління неконкурентоспроможних людей, а популісти у нас перемагають на виборах тому, що ми платимо стипендії в юнацтві. Платимо усім порівну. А треба тільки найкращим. Найкращих треба заохочувати, ось (запам’ятаємо це)! Якщо ми не змінимо механізми фінансування кращих, то нам буде всім погано.

«Студенти сказали, що чому ви торкаєтеся питання стипендій, це ж не питання мінфіну а міністерства науки та освіти. Це був наш фактично шантаж з боку мінфіну цього міністерства. Ми намагалися не перекидати з соціальних на академічні стипендії, постійно з ними конфліктували і це єдиний дієвий спосіб роботи мінфіну в нинішніх умовах …Мінфін не знає звідки взялася політика так щоб отримували всі стипендію. Ми виховали декілька поколінь студентів які звикли жити у зрівнялівці», – відзначив пан Сергій.

Далі Сергій Марченко поскаржився на політиків, які погано виховують суспільство. Ці недобрі люди з депутатськими значками, уникають чесних відповідей на складні запитання і пропагують популізм за для збереження і покращення політичного рейтингу. Тому у цій ситуації вся надія в країні залишається на міністерство фінансів, яке бере на себе функції формування здорової політики і зміни свідомості громадян.

Загалом все логічно. Якщо Сергій Марченко нагнув Національну академію медичних наук України, то чому б йому на зайнятися студентами.

Таким чином, зі слів Марченка стає очевидним, що в Україні відбувся розподіл функціоналу між законодавчою та виконавчою гілками влади. Законодавча влада займається популізмум і розбещує суспільство, а Кабінет міністрів України міняє йому свідомість у кращий бік. У цій ситуації треба розуміти, і це дуже важливо розуміти, що міністерство фінансів і сам Сергій Марченко не є вільними художниками, які малюють свою власну картину олією. Мінфін працює за дорученням Кабміну і Президента країни. Попри всю абсурдність та ненормальність такого розподілу повноважень між гілками влади в країні виникає питання як пояснити поведінку Володимира Гройсмана, начальника Марченка, у Чернівцях?

Без перебільшення такого махрового популізму важко навіть собі уявити. Прем’єр-міністр країни, яка не може самостійно, без допомоги міжнародних організацій, освоїти бюджетні кошти, ходить по комерційних аптеках і з’ясовує ціни на бісопролол компанії «Ратіофарм» та метформін компанії «Берлін-Хемі» і дивується, що бісопролол коштує 121 грн, а метформін 170 грн. В уявлені Гройсмана ці ліки мають коштувати 33 грн і 35 грн відповідно. Чому? Тому що «гуманний», «правильний», «непопулістичний» уряд для того щоб сподобатися тим, хто ожирів від неробства хоче запровадити механізм реімбурсації ліків. Але відшкодовувати Гройсман може тільки ту ціну, яку він хоче.

До речі, всі хто очікує на гарантований пакет медичних послуг від держави, має розуміти, що держава оплатить пацієнту апендектомію чи пологи, але не по  ціні 12 тис та 16 тис відповідно, а по зручній для себе ціні. Десь так у разів п’ять меншої від реальної.

Так ось. Якщо пан Марченко відчуває у собі талант педагога та політика рекомендуємо йому зайнятися вихованням не студентів та академіків, а для початку свого патрона Володимира Гройсмана. Все відповідно до розподілу повноважень: депутати займаються популізмом, а працівники Кабміну, навпаки – виховують конкурентоспроможних, відповідальних та ощадливих громадян. В рамках освітньої програми пропонуємо пояснити Гройсману, що популізм це не його поле діяльності, а гуманність і турбота про громадян почнеться з відміни ПДВ на ліки. Для тих хто не розуміє що таке ПДВ на ліки, пояснюємо. Це механізм заробітку держави не просто на громадянах, а на хворих громадянах. Також можна пояснити Гройсману, що у держави та органів місцевого самоврядування є у власності комунальні аптеки. Ось саме вони можуть продавати бісопролол та метформін хоч по 1 грн.

Ну й на завершення підведемо під всю цю історію розподіл в медичних університетах та інститут рейтенгування. Поки увага усього прогресивного «чєловєчіства» була прикута до сімейної медицини та пріоритету первинного рівня медичної допомоги жорсткі реалії життя безжальним катком прокотилися по системі вищої медичної освіти.

Відповідно до нинішніх умов здобуття лікарського фаху навчання контрактна форма навчання є стовідсотковим броньованим захистом від розподілу на сімейну медицину. Якщо ви хочете гарантовано «відмазатись» від цього «потрібного» фаху вам треба поступати на контрактну форму навчання. Наступним гарантованим запобіжником від сімейної медицини є високий рейтинг за підсумками навчання 6 років в медичному університеті. 70% цього рейтингу складається з успішності навчання, 15% – з наукової активності, 15% – з громадської активності студента. Тобто, чим гірше ви вчилися, чим менше проявляли активність у громадському та науковому житті, тим більше шансів у вас потрапити в «сімейники». Навіть за звичайну терапію треба поборотися.

Відповідно до квот розподілу студентів Національного медичного університету ім. Богомольця на більш як 500 випускників державної форми навчання замовлення від держави прийшло на 100 місць медичних спеціальностей: акушерство-гінекологія(кілька) анестезіологія та реанімація (зо два десятки), неонатологія, терапія, педіатрія, хірургія (кілька). Все. Решта місць, а це більше 400 майбутніх інтернів – сімейна медицина та лікарі швидкої допомоги.

На засіданні уряду, яке відбулося 30 листопада та яке, дивився Сергій Марченко, Ольга Вадимівна Богомолець, повідомила, що з 10 тис випускників медичних ВУЗів 7 тис або не приходять в медицину, або виїжджають за кордон. Як ви думаєте хто ці колишні студенти? Правильно. У переважній більшості це особи, які держава вчила за кошти платники податків на сімейного лікаря.

Так ось. Хочеться звернути увагу заступника міністра фінансів, що окрім витрат на стипендії, а це 10 тис грн.в рік, які держава сплачує у вигляді «зарплати» і виховує неконкурентноспроможних, на підготовку одного сімейного лікаря, який ніколи не прийде працювати в медицину вона витрачає ще тисяч 20 бюджетних коштів. Можливо проблему конкурентномпроможності почати вирішувати саме звідси? Ну і вишенька на лібертаріанський тортик. Якщо міністерство фінансів взяло на себе місію підготовки кадрів для конкуренції і агітує за стимульвання до навчання і виокремлення кращих, то чому зарботіна плата у сімейних лікарів, а це ті, хто вчилися найгірше, планується вищою ніж у хіругів та у вузьких спеціалістів? Подивіться свої діаграмки, будь ласка, про те як уряд турбується про медицину. Сірьожа, це реально лажа. Вся лібертаріанська концепція від мінфіну – лажа. Тому нехай краще студентам через стипендії роздадуть якусь частину бюджетних коштів, ніж їх розкрадуть чиновники через реімбурсації.

Сергій Марченко окрім того, що відчуває у собі здібності вихователя, ще є прихильником ліберстаріанства про що свідчить його послужний список, – працював експертом у Bendukidze Free Market Center. Чому б пану Марченку, в рамках зміни свідомості обивателя, не виступити на наступній панелі і не розповісти як він шантажує Володимира Гройсмана, Уляну Супрун та Павла Ковтонюка. Супрун з Ковтонюком залякати нефінансуванням підготовки сімейних лікарів, а Гройсмана примусовим навчанням у «Нархозі», десь на економічному факультеті, без стипендії звичайно.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.