0

Про перспективи молодої команди Уляни Супрун

Duy-Huynh_Collecting-Thoughts_homeОстання інформація пов’язана з призначення нового в.о. міністра ОЗ, яка заслуговує на увагу, стосується заступників Уляни Супрун, перелік яких вона подала на затвердження. Цей крок спричинив хвилю нових експертних коментарів щодо профпридатності цих людей і їх спроможності співпрацювати з членами парламентського комітету з питань охорони здоров’я. Хочеться заспокоїти усіх коментаторів і відповідально заявити, що персональний склад заступників «міністра» ОЗ немає ніякого значення як і персона самої міністерші.

Підставою для такої заяви є розуміння вітчизняної політичної культури, а також писаної та неписаної системи прийняття рішень. Дозволю собі ще раз нагадати, що МОЗ є виконавчою гілкою не є і ніколи не було джерелом політики за означенням. Право законодавчої ініціативи МОЗ не є підставою стверджувати протилежне. Джерелом політики є політики – депутати ВРУ, які формують політику та уряд, зокрема й «народжують» міністра ОЗ для виконання цієї політики.

Творення політики починається під час виборчої кампанії. Принаймні так би мало бути. Хочу нагадати, що за часів існування України як незалежної держави, жодна політична партія під час передвиборчої кампанії не роз’яснювала громадянам, що саме вона робитиме в медичній сфері. Всі реформаторські ініціативи, народжувалися в чиновницьких надрах і погоджувалися з політичними босами після приходу політичних проектів до влади. Саме тому легітимність реформаторських кроків в медицині наближається до нуля. Ніхто в нашій країні не уповноважував політиків на роз’єднання первинного рівня від вторинного, знищення дільничної педіатрії, створення комунальних підприємств тощо. Запевняю, що жодна політична сила не прийшла б в Україні до влади, якби оголосила про намір ліквідації педіатрів чи реорганізації лікарень в так звані некомерційні комунальні підприємства.

Отже повертаючись до команди заступників пані Супрун, немає ніякого значення, що вони будуть говорити. Допоки картельна партія не дасть добро на ті чи інші дії всі законодавчі ініціативи молодої команди реформаторів будуть торпедуватися. Хвалити Бога Петру Олексійовичу, Ложкіну та Кононенко підставлятися не потрібно. Для виконання торпедування у нього є опальна пара корисних ідіотів у комітеті Мусій та Богомолець, які уже заявили про готовність до «конструктивного» діалогу з міністром.

Теоретично Супрун може виходити безпосередньо на український парламент і заводити законопроекти без позитивного висновку профільного комітету та головного науково-експертного управління ВРУ, розраховуючи на підтримку сесійної зали. Але без відмашки Порошенка ніхто ні за що не проголосує. Теоретично така відмашка може відбутися на закон про автономізацію закладів. Це дуже вигідний для влади крок, який немає жодного відношення до потрібних реформ,  дає можливість заощадити бюджетні кошти, закріпачити лікарів і перетворити ЗОЗ на джерело отримання прибутків місцевих феодалів.  Все що стримує владу від цього кроку, так це ризик хаосу в системі, свавілля місцевих чиновників та масові невдоволення громадян.

Свою партію у цьому процесі буде грати профільний комітет. Попри всю «совковість» зв’язка Мусій-Богомолець відіграє позитивну роль, створюючи систему стримувань і противаг бездумним діям абсолютних невігласів вигодуваних іноземними грантами.

Але пані Супрун цього року буде не до реформаторських ноу-хау. Вже через пару місяців їй доведеться розрулювати плоди скорочення фінансування медичної сфери на 2,5 млрд грн та наслідки виконання постанови КМУ про оптимізацію ліжкового фонду. З лікарень обласних центрів надходять тривожні повідомлення про відправлення у 4 кварталі працівників у неоплачувані відпустки. У Вінниці, наприклад, обласна рада припинила фінансувати з ІІ півріччя обласний протитуберкульозний диспансер, з причини відсутності коштів і кажуть, що просто його розігнала. Скорочення ліжко-місць у районах проведено у стилі 1932 року виконання плану по хлібозаготівлям – 30 ліжок на 10 тис замість законних 60, що зріже бюджети та повністю зруйнує ургентну службу. Пройшла інформація, яку поширив сам Борис Тодуров, що з Берегівської лікарні на Закарпатті звільнилося 68 працівників. До цього треба буде додати постачання вакцин і закупівлю ліків. Так що молодій команді може бути не до реформ. Тому всі, хто не потрапив до нового міністра не пошкодують. Може так статися, що «живі» будуть заздрити «мертвим».

Позитивною рисою Уляни Супрун є здатність розмовляти з політиками без тремтіння і доводити свою позицію. Спроби скликати РНБО свідчать, що пані Супрун не буде підходити до представників політичної влади на задніх лапках з піджатим хвостом. Все питання лише у тому скільки їй це терпітимуть. Супрун поки ще не здогадується, що в Україні МОЗ не ставить завдання уряду чи президенту і тим більше не збирає РНБО.

Те що новому міністру нічого не вдасться зробити ясно усім. Тому перестороги з боку чиновницької братії, яка розраховувала заїхати на Грушевського,7 на горбі Шафранського про загрозу дискредитації МОЗ та його ліквідації є цілком обґрунтовані. Ліквідація МОЗ буде гарною основою для подальшого урізання бюджетних витрат та знищення «злочинної» системи Сємашка. Але все це є закономірним результатом угодовсько-холуйської поведінки, запопадливості, підлабузництва та боягузтва пострадянської медичної еліти.

Ну й на останок хочеться нагадати для чого Петро Олексійович викликав Уляну Супрун перед призначенням. А робив він це не для того, щоб отримувати завдання від лікаря-радіолога, а для того, щоб міністр ОЗ виконувала потрібні задачі для його друзів-олігархів.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.