0

Ринок: перші ластівки

1290115952_00

Вживання курятини. Фредеріко Урібе

Львівська щоденна газета «Високий Замок» виступила ініціатором та організатором  проведення круглого столу з приводу ініціативи міської ради  створити на базі львівських комунальних поліклінік самоокупні госпрозрахункові відділення. (відео).

В заході прийняли участь начальник департаменту гуманітарної політики ЛМР Галина Слічна, депутата ЛМР (за фахом — лікаря-стоматолога) Андрія Рікоти, заступника начальника управління охорони здоров’я ЛМР Наталія Літвінська, голова Львівського обласного осередку Асоціації імплантологів України Орест Штука та інші поважні особи.

Ми розцінюємо цей круглий стіл як надзвичайну важливу подію,яка візуалізувала  проблеми в оцінці минулого, розумінні поточної ситуації і тупиковості реформ.   Хочеться звернути увагу на серйозні проблеми з ринковою трансформацією вітчизняної стоматології, яка, як видно по Львову, зазнає фіаско на самому старті. І це у сегменті медичної діяльності, яка ще при СРСР однією ногою стояла у ринку, і це в регіоні,який традиційно вважався «осередком капіталізму».

Інтелектуальний продукт, який був отриманий у результаті цього «діалогу» можна порівняти хіба що з «бородою» намотаною волосінням на котушці недосвідченого рибалки при незграбному та невмілому закидані спінінгу у ставок. Кількість та якість наговореного учасниками дискусії, на нашу думку, не те що не наблизило їх до якогось порозуміння, чи віддалило протидіючі сторони з перспективою перемоги сильнішого, воно зафіксувало їх у стані своєрідного клінчу з високим ризиком колективного самогубства.

У цьому тексті ми спробуємо не відсікти конгломерат з наплутаних думок отриманих на круглому столі в результаті необачної «інтелектуальної провокації» від місцевих органів влади, а акуратно все «відмотати» та впорядкувати. І робитимемо це, як і минулого разу, поглядом крізь призму ринку. Львівська ситуація є дуже зручною для продовження розмови про цей соціальний інститут.

Форматування ринком

Не можна достеменно сказати наскільки медичним середовищем усвідомлюється необхідність ринкових трансформацій, але відчуття щодо необхідності використання ринку як інструменту серед медиків є. Бракує лише розуміння для чого. Ринок потрібний для форматування. І це форматування має відбутися саме ним. Він має відсікти баласт.

І тут важливо розуміти про який баласт ідеться, а головне – звідки він узявся.

Трохи історії.

Організація стоматологічної допомоги в СРСР походила з філософії доцільності підприємницької діяльності держави у сфері протезування зубів. Тобто, на відміну від соматичної медицини (назвемо її так), терапевтичної та хірургічної стоматології, протезувати за гроші – прийнятно з морально-етичної точки зору. Це не експлуатація болю. Раз людина хоче комфортно жувати та мати гарний зубний ряд – нехай платить гроші.

Неофіційні ринкові стосунки прийшли в радянську стоматологію найпершими, але на відміну від соматичної медицини державі не вдалося повністю освоїти ринок стоматпослуг до 1991. Це спричинило бурхливий розвиток приватної стоматології  в Україні з 1991 року, незважаючи на необхідність значних капіталовкладень.  Однак, у котрий раз доводиться нагадувати, що ринок – це інститути. І якщо якась група людей почала активно задовольняти своє підприємницьке начало, це ще не означає, що вона створила ринок. Ринок стоматологічних послуг виявляється не гумовий. Він не може розмістити у собі всіх бажаючих. Відсутність справжніх професійних асоціацій дало свої результати – кількість приватних клінік настільки зросла, що чи не єдиною точкою прикладання зусиль молодих стоматологів стали зуби родичів або колег. На сьогодні відомі випадки, коли лікар приватної клініки лікує в місяць кілька зубів.

Аналогічні процеси відбувалися і у так званих госпрозрахункових стоматклініках. Але на відміну від приватного сегменту, тут ключову «ролю» відіграли ті самі розумники, які тепер сиплять алегоріями на зразок: «давайте я прийду, нічого не буду робити, а ви мені за це платитимете зарплату» або «давайте прийду до вас додому і перетворю вашу квартиру на свій приватний кабінет. Будете мене фінансувати, платити за світло і газ, який використаю під час приватних прийомів».

Саме вони збирали «організаційні внески» за працевлаштування не по одній тисячі доларів, дроблячи лікарські ставки на четвертинки. Й ось раптом вони «прозріли» та почали дбати про інтереси громади. Принагідно слід зауважити, що мова йде не про протезування, а про інші види стоматологічної допомоги (так ніби їх на це уповноважувала громада).

Зрозуміло, якщо з людей взяли гроші за працевлаштування, а тепер їх виставляють на вулицю – це викликатиме обурення. Однак цей важливий аспект конфлікту залишається за дужками розмови.

Що насправді

Короткий аналіз ситуації в «приватному» секторі ринку стоматологічних послуг зроблений не випадково. Він є головним індикатором загального стану справ і головною причиною загострення стосунків в сегменті ринку контрольованому державою. Перенасичення недержавного сегменту поставило питання ребром в комунальних закладах, оскільки приховувати «перебір» стало неможливо – він уже очевидний всім і скрізь. Курс на скид зайвих неминучий. Цих людей можна лише пожаліти. У них практично немає професійного майбутнього, вони стали жертвами професійної медичної піраміди, по-шахрайськи організованою державою. Різниця від класичної піраміди лише у тому, що вилетять з неї не останні, які туди вклали гроші, а слабші. Все це є наслідком бездумної та безвідповідальної поведінки та політики всіх учасників стоматологічного ринку, яка починалася з освіти і закінчувалася працевлаштуванням молодих лікарів.

Така сама доля чекає й на інші професійні піраміди, створені на університетських кафедрах та у комунальних закладах. Після  перенасичення ринку, офтальмологами, гінекологами, урологами, неврологами тощо держава також буде змушена викинути на двір своїх 0,25-ставочників. І якщо відповідальність за перенасичення ринку у приватному сегменті несуть тамтешні «тримачі смислів», тобто «бабла», то у державному сегменті відповідальні так звані менеджери ОЗ. Це завдяки їм, на 20 ліжок у відділені офтальмології приходиться 22 лікарі. Це завдяки їм на одну шафу та на один робочий стіл в ординаторській претендує кілька лікарів. Це завдяки їм у відділенні один лікар щиро бажає помилки іншому.

Принагідно можна зазначити, що ми не можемо серйозно говорити про якість надання медичної допомоги та орієнтованість медицини на пацієнта, про яку у нас так люблять розмірковувати, якщо останній залишатиметься заручником розборок медичних кланів, їхнього жорсткого соціального конфлікту.

Трохи про ринок

Ринок – це природа. Але треба розуміти, що природа – жорстка. Природа ринкових стосунків ще жорсткіша. Українські економісти знають дуже багато складного, але вони не знають простого.

Наприклад, економісти здогадуються, що організація господарем екскурсії корові 1 раз на рік до представника сильної статі проводиться не для отримання нею задоволення. Але мало хто з учених мужів розуміє, що робиться це для вагітності та пологів, котрі запускають процес продукції молока, який не триває вічно, чим, власне, і обумовлений режим «романтичних побачень». Однак це ще не все. Мало хто з них здогадується, що народжене теля у цьому процесі є побічним продуктом, яке іде на забій…в дитячому віці: або у молочний період  (3-4 місяці), або пізніше. М’ясо на розкладках так і називається – молочна телятина.

Впроваджуючи ринок в медичну сферу треба дуже добре знати його специфіку, яка ніде не описана. Окрім того, треба й самим розуміти, що воно таке ринок, інакше в результаті форматування на забій підуть кращі, а залишаться гірші. І не треба забувати, що ринок уже давно існує. Треба просто розібратися у тому, що ми понароблювали.

І якщо ми й плануємо відсікти баласт, то треба розуміти, що баластом є не залишки носіїв бодай якоїсь моралі, чесності і професійності, які в силу порядності не змогли накопичити ресурсну базу та обзавестись зв’язками, а стада покірних рабів та їх погоничів, які прикриваючись залишками совкового законодавства, намагаються зберегти своє кубло і всю систему.

Замість висновків

Важливо розуміти одну річ. Розірвати природно-еволюційні процеси розвитку відносин власності – це просто. Це як розорати луки або цілинні землі. А ось “відіграти назад” завжди складно. Тому перехід від капіталізму до соціалізму – це просто. Перейти у зворотному напрямку – це важко. Уже зрозуміло, що на “розораних землях” природних людських взаємин ми ще довго отримуватимемо бур’яни та будяки некомпетентності, цинізму, жадібності та тупості, оскільки зерна соціалізму у нас скінчилися, і сіяти більше нічим. На сьогодні це головний виклик для нас.

Природу треба відновлювати! Тільки у природному середовищі людина має шанси залишатися людиною! А ринок, це і є природа. Однак створити ринок можуть лише люди природи.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.