0

Ще раз про децентралізацію Другої української республіки

0_d84ed_c4941e7c_XXLДля того, аби зрозуміти ідею децентралізації в нашій країні головний мозок має робити щось трохи більше аніж мислити та думати. Осягнути, яким чином в голові колишнього міського голови дотаційної Вінницької області могла народитися ідея децентралізації особі з пересічними розумовими здібностями просто не реально.

У будь-якої нормальної людини слово «децентралізація» мала б ототожнюється або з бажанням суб’єктів звільнитися від центрального гноблення, або з бажанням центру примусити «підданих» до самостійного господарювання з передачею повноважень, відповідальності та можливостей заробляння ресурсів. Тобто ідея абсолютно благородна.

Однак в нашій країні дуже важко віднайти джерело та зрозуміти ідею децентралізації. Важко, тому що підстави вважатися пригніченими центром мають лише три області: Полтавська, Харківська та Дніпропетровська. Вони б і мали бути ініціаторами децентралізації, оскільки є донорами бюджету. Якщо ж ініціатива децентралізації належить центру, то це робиться з метою позбавити дотацій, відправивши всіх на власний хліб. Натомість в українському варіанті центр обіцяє більше дотацій і без того дотаційним областям. У чому суть такої децентралізації і звідки мають взятися гроші спочатку було збагнути важко. Але схоже, що картина вимальовується. Забігаючи наперед, одразу скажу, що грошей не буде, тому говоритимемо про суть.  

Почнемо по порядку. З позицію сьогоднішнього дня ми можемо дати однозначні відповіді на два принципових запитання: з якої метою була створена свого часу президентська вертикаль та домінування Центру (економічне та політичне) і з якою метою нині затіяна децентралізація.

Відповідь на перше питання проста – тримати під наглядом місцеві еліти і контролювати ситуацію в країні загалом. Тобто центральна вертикаль, це свого роду захист на місцях від свавілля місцевих феодалів та запобігання від розвалу країни. Враховуючи низьку якість місцевих еліт і загалом високий загальний рівень тодішнього Центру (Горбулін, Шишкін, Кучма), дана модель була абсолютно правильною.

За час існування країни відбулося вирівнювання якості еліт – центральна еліта деградувала до рівня периферійних феодалів. А після того, як кращі представники  регіонів перебралися до Києва, то взагалі все стало дуже умовним і сенс цій системі якби відпав. Однак треба розуміти, що керувати такою країною як Україна без жорсткої центральної «руки» неможливо в принципі і оскільки ті, які ще вчора волали про гноблення Центру сьогодні опинилися у державній владі, то організація центральної вертикалі почала називатися децентралізацією.

Децентралізація – це таке саме централізоване управління, у якому місцевій владі доручено робити те, чого центральна влада робити не хоче, щоб не нести політичних ризиків.  А для того, аби на місцях не пручалися, Київ випрацьовує такі схеми, щоб тримати всіх на короткому шнурочку – не зробив – не отримав гроші, або – не зробив – звільнений. На «перегіби на мєстах», за взаємною домовленістю сторін, Центр заплющує очі. Ну й, зрештою, у нас же децентралізація – допомагати центру феодали можуть на власний розсуд.

І на підтвердження сказаного реалії сьогодення. Схоже на те, що виконання постанови № 1024 «Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис населення» буде невичерпним джерелом прикладів. В попередніх дописах уже йшлося про національні особливості скорочення ліжкового фонду. Інтригою залишалося лише питання яким чином це буде оформлено юридично. І ось нарешті у відкритому доступі з’явилося Розпорядження Миколаївської державної адміністрації від 14.04.16 за № 129-р, де представлені результати «розрахунків».

Для довідки. На виконання Постанови кабміну 01.02.16. МОЗ видав Наказ № 51 у якому затвердив методику щодо забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення.

Відповідно, до цієї методики загальна кількість потреби у стаціонарних лікарняних ліжках для кожної із зазначених адміністративно-територіальних одиниць визначається за двома нехитрими формулами доступними для розуміння 11-річної дитини:

Ксл = Ni х 60 ліжок / 10000 нас.,

де

Ксл

кількість стаціонарних лікарняних ліжок;

 

Ni

чисельність наявного населення області/міста Києва станом на 01 січня року, що передує плановому.

Кількість стаціонарних ліжок, яку потрібно оптимізувати, визначається за такою формулою:

Ксл опт = Ксл 01.01.2016 – Ксл,

де

Ксл 01.01.2016

кількість стаціонарних лікарняних ліжок, що функціонували на території області/міста Києва станом на 01 січня 2016 року;

 

Ксл

загальна кількість потреби у стаціонарних лікарняних ліжках, визначена за формулою, що зазначена у пункті 3 цієї Методики.

Але у Миколаєві вирішили додати якусь третю формулу за якою порахували для всіх районних лікарень кількість ліжок…для високоспеціалізованої допомоги.

У 2016 році з’ясувалося, що в структуру ліжкового фонду Арбузинскьої, Баштанської, Березанської, Врадіївської, Доманівської і так далі районних лікарень входять ліжка для надання високоспеціалізованої допомоги. І всіх їх треба…ні, не перевести до обласної лікарні, а скоротити. Мені стало цікаво, а які ж ліжка входять до обласних лікарень? Виявляється, там тільки спеціалізовані, а високоспеціалізованих – нема. В районних лікарнях є, а в обласних немає. В графі під №4 «для надання високоспеціалізованої допомоги стоїть нуль. Розумієте, стоїть нуль навпроти строчки «Миколаївська область третинний рівень». Третинний рівень – не місце для високоспеціалізованої допомоги.

Ось воно, виявляється, що таке місцеве самоврядування, субсидіарність та самостійність у прийнятті рішень. Ознайомившись з такими розкладами мені стало цікаво, а звідки таке можна було виліпити. Прочитавши уважно декілька раз наказ МОЗ №51, таки знайшов абзац, який, треба розуміти дав поштовх для такої геніальної ідеї. Звучить він так:

«Граничний норматив забезпечення стаціонарними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення області/міста Києва з урахуванням надання спеціалізованої (вторинної) та високоспеціалізованої (третинної) медичної допомоги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1024 «Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення…визначається за формулою…» І далі йде формула.

Нормальній людині зрозуміло, що коли говориться з урахуванням, то мається на увазі, що  для області враховуються ліжка як ІІ-го, так і ІІІ-го рівнів. Не можуть бути в районній лікарні ліжка ІІІ-го рівня. Тим більше ліжковий фонд обласних лікарень не складається з ліжок ІІ рівня.

За часи журналістської діяльності мені доводилося багато читати дурниць від різного роду експертів. Але, щоб посадові особи складали такі документи, я бачу вперше.

Ідея скорочення ліжко-місць пов’язана з бажанням відсікти зайвих лікарів з бюджетного утримання, але повноваження для цього віддані в руки тих, хто цих зайвих лікарів наплодив.  Тому під ніж потрапляють не ті, які зайві (лікарі обласних центрів), а ті які не можуть себе захистити – лікарі районних лікарень.

Попри всі зусилля допомогти сільській медицині ми не зможемо. Людей села чекають важкі часи. Не кращими будуть справи містян. Але, мабуть, на кращу медицину наші люди не заслуговують.

 

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.