2

Що означає поява Олега Рибачука в стані медичних реформаторів

Пам’ятаєте Олега Рибачука? Це той самий чоловік, який з 4 лютого по 7 вересня 2005 працював віце-прем’єр-міністром України з питань європейської інтеграції. А потім, з 7 вересня 2005 по 16 вересня 2006 року, обіймав посаду державного секретаря України (Голова Секретаріату Президента України). З 2009 року й донині — засновник та керівник громадської організації «Центр UA». Один з ініціаторів Громадської кампанії «Новий Громадянин», “Чесно”, коаліції громадських організацій “Реанімаційний пакет реформ”. Співзасновник аналітичного центру “Колегіум Анни Ярославни”.

Знаєте чим зараз займається Олег Рибачук? Нині пан Рибачук разом з представники ГО «Центр UA», експертом коаліції «Реанімаційний пакет реформ» Олександром Ябчанкою та представниками Міністерства охорони здоров’я розпочав Всеукраїнський тур “ЗміниТИ: взаємодія заради змін”.

Упродовж трьох днів у Житомирській області Рибачук з командою відвідали Житомир, Коростень та Новоград-Волинський, де зустрілися з представники місцевої влади, ОТГ, медиками, громадськими активістами, підприємцями та студентами.

У Житомирі колишній держслужбовець заявив, що весь світ робить зміни через вироблення політики: це тоді, коли не уряд каже, що буде ось так, а тоді… Далі думка пана Рибачука перервалася і потім поновилася у наступній формі: «Ми будемо у 23 містах обласних і з півсотні громад містечок різного рівня по України. І ми у кожному місті, на кожній зустрічі будемо запитувати в українців, як вони вважають, яка форма вирішення є найбільш прийнятною. Потім ми це узагальнимо і будемо вимагати, щоб те, що вимагають українці, було враховано. Щоб були зміни у законодавстві, якщо потрібно, якщо потрібно – в конституції. Що має бути зроблено, щоб українці отримали ті зміни, яких вони вимагають. Ми хочемо своїм прикладом показати українській владі, уряду, партіям, як потрібно завойовувати підтримку і відстоювати інтереси своїх громадян. Якщо почнуть так робити, тоді в Україні будуть зміни».

Остаточно пролила світло на вояж поважних людей з Києва головний аналітик ГО «Центр UA» Марія Левонова, сказавши, що команда має намір опрацювати зібрану у Житомирській області інформацію, сформулювати очікування і передати їх владі, вимагаючи врахувати інтереси українців: «Все, що ми привеземо з Житомирщини, буде передано міністру Супрун, буде передано її заступникам. Тому що дуже часто міністр не бачить того, що відбувається в районному центрі, і це нормально. У нас нема практики дивитися на проблему знизу доверху. І, власне, ми робимо все можливе, аби показати ці проблеми регіонів і ці ризики, які можуть виникнути, якщо цього не врахувати до моменту прийняття рішень».

На столі перед Олегом Рибачуком лежала брошурка з промовистою назвою «Як забезпечити рівний доступ до політики». Треба розуміти, що вона стала результатом усвідомлення того факту, що весь світ робить зміни через вироблення політики.

Поява Рибачука в стані медичних реформаторів з ідеєю вироблення політки, яка б забезпечила зміни у медичній сфері – подія не ординарна. Не ординарна, тому що Олег Рибачук ніколи не мав ніякого відношення до медицини. Він отримав освіту перекладача англійської та французької мови на факультеті романо-германської філології Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1975-1980). Потім підівчився на факультеті фінансів та кредиту Київського національного економічного університету (1993-1996), що привело його у банківський бізнес, де він познайомився з Віктором Ющенком. І ось тут раптом такий кульбіт.

Загалом все виглядає респектабельно – нарешті в медицину зайшла людина, яка, обмотавши шию модним шарфом, заговорила про політику в охороні здоров’я. Але головне у цій ситуації не почати думати, що на 20-му році медичних реформ хтось у Києві нарешті зрозумів про важливість вироблення політики. Тим більше було б великою помилкою вважати, що Київ зацікавлений у позитивних змінах у сфері охорони здоров’я.

Почнемо з того, що політика в медицині завжди була, тільки вона здійснювалася таємно, оскільки мала недобрі наміри і тому приховувалась. Що стосується змін, то зміни відбулися саме ті, які були потрібні творцям цієї політики і зміни за 25 років в медичній сфері відбулися колосальні.

Спеціально для Олега Рибачука повідомимо, що системи Семашка уже давно немає. Система Семашко це не поліклініки і не фінансування ліжко-місця. Система Семашко починалася з інституту партійного кураторства і партійного управління системою медичної освіти. В це управління входило підбір кадрів з етапу абітурієнтів, закінчуючи кадрами у спеціалізовані заклади найвищого рівня. Саме тому кожен абітурієнт мав пояснити причину свого професійного вибору (наш викладач терапії в медучилищі вела «журнал обліку випадкових людей в медицині» і передавала дані куди треба). Саме тому в онкодиспансер та обласну лікарню потрапляли працювати найкращі лікарі, які мали І категорію і мінімум 10 років лікарського стажу. Туди не приходили працювати після інтернатури та й інтернатуру там ніхто не проходив. Система Семашка – це підпорядкованість медичної сфери органам влади, яка не лише втручалася, але й надавала ресурси для організації профілактики та лікування. Це система санітарно-профілактичної освіти і підготовки спеціальних лікарів. Система Семашка – це пріоритет дитинства та материнства. Саме тому на первинному рівні були введені дільничні педіатри та дільничні акушери-гінекологи. Система Семашка – це інтегрована модель первинного та вторинного рівнів та інститут ротацій – періодична зміна лікарем первинного та вторинного рівнів. І цей список можна продовжити.

Для тих, хто слідкує за політикою професійно, поява колишнього соратника Ющенка викликає лише скептичну посмішку. Говорячи про політику, зокрема і політику в медицині, Рибачук забуває одну принципову річ – процес творення політики починається з усвідомлення проблеми. Але у колишнього віце-прем’єр міністра України та державного секретаря усвідомлення проблеми в медицині починається і закінчується фінансуванням ліжко-місця.

Не може залишити байдужою і «велика» стратегія, на розробку якої пан Рибачук потратив 1,5 роки.  Відповідно до цієї стратегії треба всіх об’їхати і розпитати, хто і чого хоче. Потім все узагальнити і подати на стіл. Треба розуміти, що за такою логікою випускник філологічного факультету може об’їхати атомні станції, узагальнити матеріал, передати його випускнику МАУП і розпочати реформи в енергетиці.

Але в нормальному соціумі процес творення політики та зміни відбувається абсолютно не так. Професійне середовище народжує людей здатних бачити, узагальнювати та пропонувати рішення проблем. Усвідомлення проблеми, головна складова творення політики, можлива тільки професійною людиною, яка частину свого життя присвятила якійсь сфері діяльності. Далі ця передова людина сама іде в політику, і ніякі Рибачуки не можуть її там замінити. Не потрібно нікуди їздити і ні у кого нічого розпитувати, треба звільнити місце для людей в політиці, які компетентні і мають сформоване «розуміння прекрасного», у нашому випадку в медичній сфері. Ось так здійснюється рівний доступ до політики.

А тепер про саме головне. Ситуація з Рибачуком дуже нагадує вибори Київського міського голови, коли перший президент України Леонід Кравчук був довіреною особою у кандидата на пост мера завгоспа Київського Динамо Григорія Суркіса. Так само колишній віце-прем’єр-міністр та держсекретар працює волонтером у в.о. міністра охорони здоров’я з Америки. Одна людина, яка нічого не розуміє в медичній сфері буде збирати та узагальнювати дані по медицині і передавати дані іншим людям(Супрун та Гройсман), які нічого не розуміють в українській медицині.

Для чого це все робиться. Насправді політика в медичній сфері є і вона впроваджується. Але виникли проблеми з цим впровадженням. Тому Гройсман і Супрун відшукали належну кандидатуру в образі Рибачука і відправляють його по регіонах. Це робиться зовсім не для того, аби дізнатися про проблеми з метою їх вирішення, а з метою виявити слабкі сторони протестувальників. Зібрані матеріали насправді будуть передані в аналітичні центри, які за вкрадені бюджетні чи грантівські кошти подумають як так реалізувати свою антигуманну політику, щоб не виникало картинки для телебачення, котрі ми спостерігали у Шаргороді та Козятині Вінницької області при створенні госпітальних округів. Якби Гройсман і Супрун, а також їх попередники насправді реагували на зауваження та обурення людей, то МОЗ одразу вступив би у клінч з Урядом, а команда Рибачука приїхала б не у Житомир, а у Вінницю.

Тому будьте пильними, коли у вашому місті з’являться люди з довгими шарфами обмотаними навколо шиї або арафатками і будуть вас розпитувати про медичні проблеми.

Женіть їх нахєр, це піда%аси (реформатори), як казав Лесь Подерв’янській. Не їжте їхніх конхфет. Ну і далі за текстом. Нічого доброго ці люди вам не принесуть.  

 

Анатолій Якименко

2 Comments

  1. Щось на зразок: terapija ex juvantibus – я точно не знаю, що це таке, але знаю, як лікувати. Навіть гірше, ніж пряма транскрипція – лікування в цілях діагностики. Тобто – всі, хто якшається з американською в.о. Супрун, або вінницьким Гройсманом, той нічого не вартий і тільки шкодить Україні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.