Коли валився СРСР ми вважали, що на зміну комунізму прийде капіталізм. Безперечно, тоді у 1991 році, ми не розуміли, що капіталізм це далеко не капітал і не просто гроші (гроші були й до нашої ери), а це система правил та інститутів, які використовують капітал для досягнення свободи, а свободу – для здобуття капіталу.
Це уже потім ми зрозуміли, що рухатись від комунізму зовсім не означає рухатись до капіталізму. Виявляється є ще одна дорога – у протилежному напрямку. Вона веде до феодалізму. Там також є гроші. Але ці гроші будують нове рабство, а рабство створює нові гроші. З’ясувалося, що гроші без правил, Бога і моралі – це не капітал. І якщо президент країни феодал, то децентралізацію він робить для того, аби органи місцевого самоврядування зробити зручними для особистого ручного управління. І не треба думати, що якщо президент країни самоусувається від командуванням армією під час війни, а натомість хоче напряму керувати органами місцевого самоврядування, то в медичній сфері буде щось інше.
Прийняття закону «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» громадянам, які чекали на реформи падіння системи Семашка представляли як падіння останнього форпосту комуністичного режиму. Безперечно, людям, котрі за 26 років не зрозуміли, що рух від комунізму зовсім не означає поступ до капіталізму важко пояснити, що рух від системи Семашко це не поступ до англійської системи Беверіджа. Але не зовсім правильно також вважати, що тактика з самоблокування владою виконання прийнятого нею ж 19 жовтня закону «6327», якому вона так щиро раділа, є бездіяльністю.
Затверджений у квітні цього року наказ МОЗ України від 29 грудня 2016 р. № 1422 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 28.09.2012 № 751», відповідно до якого виключений етап адаптації Клінічних настанов та дозволена наявність кількох нових клінічних протоколів для однієї клінічної ситуації (захворювання) на вибір лікаря підтверджує тривожні повідомлення про таємні наміри денаціоналізації українського медичного ринку.
Це робиться для заходу на ринок іноземних надавачів медпослуг, котрі б лікували за тими протоколами, які їм до вподоби. Це частина глобального плану з нівелювання суб’єктності України, перетворення її на територію, а громадян на населення. Боротьба з українським націоналізмом та висміювання національних протоколів доктором Комаровським – це все ягідки одного поля.
Не менш серйозного удару зазнає і українська фармацевтична промисловість, яка не лише не стане головним бенефіціаром при розподіл коштів з бюджету, на що вона розраховує, посилаючись на досвід країн Європи. Українська «фарма» буде витіснена з ринку взагалі.
У цьому контексті варто нагадати, що МОЗ продовжує наполегливо шукати генеральних директорів:
- генеральний директор Директорату медичних послуг,
- генеральний директор Фармацевтичного директорату,
- генеральний директор Директорату громадського здоров’я,
- генеральний директор Директорату науки, інновацій, освіти та кадрів,
- генеральний директор Директорату стратегічного планування і євроінтеграції.
Заробітна плата – 2 тис доларів на місяць. Ці гроші платитимуть міжнародні донори. Тобто в МОЗ набирають людей на зарплати, котрі платитимуть міжнародні структури.
Ми маємо розуміти, що відбір генеральних директорів у МОЗ, який проводитиметься за міжнародними стандартами під патронатом провідних експертів HR, фахівців в сфері політики МОЗ та Єврокомісії й оплачуватиметься іноземними грантами відбуватиметься не в інтересах України. До цього слід додати заклики президента країни до президента Світового Банку допомогти з впровадженням реформ.
«Петро Порошенко закликав Президента групи Світового банку взяти під свій патронат допомогу у впровадженні складової медичної реформи щодо забезпечення сільського населення України медичними послугами належного рівня. Джим Йонг Кім пообіцяв зробити все можливе для фінансової та технічної підтримки впровадження реформ у медичній та освітній галузях», – наголошується у повідомленні.
До цього слід додати вимоги з запровадженням ринку землі та різні «маяки», які нам розставляють при видачі кредитів МВФ. Це небачений донині сценарій розвитку країни, розписаний для нас ззовні на найближчі роки. Не бачити цього сценарію можуть лише сліпі. Це все, що треба знати про реформи.
