0

Штаб медичних реформ зачиняється. Карантин

11143459_999578480075933_8197241745382083074_oПоки триває коаліціада можна обміркувати перспективи медичної реформи за нового уряду. Треба розуміти, що у значній мірі ці перспективи залежатимуть не від роботи квазідержавнх структур на зразок РПР, а від діяльності вищої політичної влади.

Володимир Гройсман, якщо йому вдасться стати прем’єр-міністром, буде змушений приділити якийсь час медицині. Це його зобов’язуватиме посада. І ця увага не буде такою формальною, як у Арсенія Яценюка. Для цього є свої причини. Передусім важливо враховувати, що Володимир Борисович є вихідцем з пілотного регіону і не з преси знає про медичну реформу. Реформа медицини достатньо сильно вдарила по іміджу місцевої влади і зменшила соціальну базу для партії “Вінницька еуропейська стратегія”. У цьому немає нічого дивного, адже Київ намагався і намагається донині всю відповідальність за реформи перекласти на плечі місцевих феодалів.
Саме тому у Вінниці реформа була проведена формально: педіатри збережені бодай частково і обслуговують дітей інкогніто під видом сімейних лікарів, дільничний принцип обслуговування нікуди не дівся, жіночі консультації залишилися і працюють в штатному режимі. Юридичної суб’єктності набули колишні поліклініки, які змінили вивіску й почали називатися «центрами первинної медико-санітарної допомоги».
Загалом командою колишнього міського голови чітко усвідомлювалася вся тупість цієї реформи. Однак на публічне протистояння Гройсман у Вінниці не наважився, оскільки виступити проти реформи, це виступити проти начальства, а це не в правилах поведінки самого успішного міського голови всіх часів і народів. До того ж начальством тоді були Ірина Акімова та Віктор Янукович, проти них так просто не попреш. Автоматники останнього і так повідбирали асфальтний бізнес.

Таким чином, з огляду на попередню діяльність пана Гройсмана ще на посаді міського голови, медична сфера його цікавила у двох аспектах – бізнесу та створення соціальної бази для періодичного приходу до влади на місцевих виборах його або його сателітів. Дуже складно сказати як ці базові інтереси трансформуються на посаді прем’єр-міністра. Треба розуміти, що на позиції міського голови важливість медичної сфери у такому непромисловому регіоні як Вінниця є значною, чого не скажеш про позицію керівника уряду.

Напевно Гройсман розуміє, що життя прем’єра у нашій країні не більше року. Тому навряд чи цей час буде витрачений на медицину. Критичне розуміння ситуації по даній сфері у нього та у його команди є, і воно значно вище аніж у Яценюка, якщо не вважати, що у чернівецького діяча взагалі немає ніякого розуміння. Не треба також забувати про публічну заяву спікера 5 лютого на засіданні ВР України, у якій він ні мало, ні багато оголосив про розвал медицини у пілотах, чим сильно засмутив Яценюка. Також у цьому контексті можна згадати розгромний виступ представника Вінниці Андрія Реви з медичного питання на парламентських слуханнях у грудні, у якому він не посоромився навіть назвати прізвища ідеологів та організаторів цього неподобства.
Але критичне розуміння – це не глобальне розуміння і це не формула справедливості. Що робити з медичною сферою Гройсман не знає. Треба розуміти, що якщо у вінницької команди не було ідей на місцевому рівні, то їх не буде і на глобальному.
Були спроби використати ситуацію на свою користь, як то створення муніципальної страхової компанії «Місто», яка допомагала неформальні платежі з кишені лікаря перевести до кишені Гройсмана, була спроба створення ізраїльської клініки на базі приміщень міської лікарні №2, де Володимир Борисови приймав участь у кастингах, але більшого нічого не було.
Індикатором ситуації є чорновий список міністрів. На посаду міністра охорони здоров’я пропонується Дмиртро Шимків – людина, яка публічно оголосила, що не може бути міністром, оскільки нічого не розуміє в медицині та управлінні нею. Чи знав про це Гройсман? Безперечно знав, але йому не потрібна людина, яка розуміється на медицині. Після Квіташвілі на цю посаду в Україні можна призначати будь-кого. До речі, Володимир Борисович публічно називав грузинського «фахівця» аматором. Єдине чого не знав Гройсман, то це того, що Шимків ось так візьме і публічно висловиться про власну некомпетентність і цим самим завдасть удару новому «Бальцеровичу». Виникає питання чому це робиться. Все дуже просто. Гройсман розуміє, що той хто нічого не знає має більшу цінність ніж той хто знає. Чому? А тому що той хто знає, знає  не те що треба знати.

Токсичний актив так би мовити. Той хто нічого не знає не буде нічого робити. А нічого не робити у даній ситуації – це не робити шкоди.

Оплески та овації 5 лютого під куполом половини зали на виступ спікера ВР України чітко показали, що депутати не підтримують ідеї автономізації закладів охорони здоров’я і негативно оцінюють попередні результати реформ та недовіряють Порошенку-Ложкіну та іноземним емісарам.
Не випадковою у цьому контексті є ініціатива провести 12 квітня тематичне засідання по медичному питанню, ініціатором якого виступив Володимир Борисович. Гройсману потрібна визначеність: що з цим всім робити. Цілком можливо його влаштує висновок про те, що реформа попередників – лайно, й тому потрібно створювати новий інтелектуальний центр, який й би почав щось нове розробляти. А розробляти можна довго, прем’єрство Володимира Борисовича закінчиться значно швидше.

Що можна точно сказати: Гройсману потрібний політичний капітал, ним керують комплекси, йому треба самоствердитись. На медичній сфері з даним інтелектом і ціннісно-моральними орієнтирами цього зробити не можливо. Тому буде спроба перемісти реформу медицини в карантин. А вінницькі займуться більш перспективними справами. До речі, у політтехнологічному сенсі вони діяли завжди грамотно. «Одним» словом – штаб медичних реформ зачиняється… на карантин.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.