0

Сімейна медицина: українське розуміння

sheepwith-lap-tops.jpg!Blog

Вівці з лептопами. Міхаель Сова

(Частина IІI,  за посиланнями дивись частину І і  частину ІІ ).

На замовлення інституту економічних досліджень та політичних консультацій за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження», треба розуміти, в рамках інформаційно-просвітницької кампанії, було знято два відеоролика, які просто і влучно передають українське розуміння сімейного лікаря. Положення висловлені у цих роликах є дуже зручними для продовження розмови про цього доброго і розумного персонажа, який, мабуть, незабаром стане героєм новітніх медичних казок.

Для початку пропонуємо читачам ознайомитися з повними текстами, якими було озвучені ці відеопродукти.

І. Сьогодні в системі ОЗ Україні криза та хаос  

Терапевти міських поліклінік часто лікують лише застуду та грип, а лікувати інші хвороби без ускладнень, остеохондроз, просте запалення вуха, невралгію їм не дозволяють, тому пацієнти в основному лікуються у вузьких спеціалістів, де змушені довго стояти в чергах і бігати між кабінетами різних лікарів. А вузьких спеціалістів цікавить лише їх профіль і вони не сприймають людину як комплексний організм. Жоден лікар не відповідає за результат лікування.(відео 1

Пацієнти самостійно вирішують якого лікаря їм відвідати і чиїх порад дослухатися. Наприклад, людина з болями в області живота може сходити і до хірурга і до гастроентеролога і врешті-решт так і не з’ясувати, що це болить серце. А інший пацієнт з хворими нирками може не знати, що йому  зашкодять ліки, які виписав ЛОР.

Чи є вихід з цієї ситуації? Так! Пацієнту потрібен лікар, який матиме повний погляд на його стан здоров’я та знатиме його стиль життя. Такий лікар зможе призначити комплексну діагностику і при потребі скоординує лікування у необхідного вузького спеціаліста. Саме він контролює призначення ліків та відповідає за результат комплексного лікування таким лікарем може бути сімейний лікар. Сімейний лікар – це лікар до якого може звернутися пацієнт не залежно від свого віку і статі пр. будь-яких хвилюваннях щодо стану свого здоров’я чи здоров’я своїх рідних

ІІ. Хто такий сімейний лікар? Це лікар, який відповідає за здоров’я усієї родини. Знає про стан здоров’я батьків та дітей хронічні та спадкові хвороби, обізнаний зі стилем життя сім’ї. Він організовує лікування родини та у випадку та у випадку ускладнень скеровує до потрібного вузького фахівця. Сімейний лікар проводить системну медичну профілактику та відповідає за результати лікування, адже він знає все про здоров’я кожного члена родини. (відео 2).

Для чергового початку розмови про сімейного лікаря голові правління інституту економічних досліджень та політичних консультацій доктору економічних наук, професору кафедри економічною теорії Національного Університету “Києво-Могилянська Академія» Ігорю Бураковському, а також його колегам, творцям цього ролику, хочеться нагадати, що сімейний лікар це не продукт фантазій, це не проекція уяви про прекрасне на сферу медичної діяльності, також це не розумовий висновок кабінетного мудреця. Сімейний лікар – це продукт РИНКУ.

Його величність РИНОК дав чітку відповідь – сімейний лікар не потрібний громадянам. За 23 роки пострадянської медичної епохи жодний університет не скористався своїми самоврядними повноваженнями і не відкрив факультету сімейної медицини. Ніхто з абітурієнтів понині не готовий витрачати свої кошти та час аби здобувати цей фах. Ніхто з приватних підприємців не викупив жодної квартири на першому поверсі наших міст та містечок і не вивів її з житлового фонду для відкриття кабінету сімейного лікаря. Жоден  пацієнт, який робить вибір на ринку медичних послуг не робить його на користь сімейного лікаря.

Варто нагадати, що з 1991 року в Україні розпочали  роботу сотні приватних стоматкабінетів, косметичних салонів, кабінетів проктологів, урологів, гінекологів, кардіологів, алергологів і навіть терапевтів. Але не відкрито жодного приватного кабінету сімейного лікаря. Ну не потрібний громадянам фахівець, який би знав все про стан здоров’я батьків та дітей, хронічні та спадкові хвороби,  був обізнаний зі стилем життя сім’ї проводив системну медичну профілактику та відповідав за результати лікування. Дурні і не розумні наші люди і нема на то ради.

Однак, схоже, не все так «погано». У нас є розумні медичні чиновники. Вони знають, що потрібно дурним громадянам. Тільки проблема полягає у тому, що чиновники знають не тільки що треба комусь, вони також знають що потрібно їм. А ось їм якраз сімейний лікар не потрібний. Парадокс. Люди, які промотують інститут «врачєватєля» не лікуються у сімейних лікарів і не збираються цього робити (запитайте у будь-якого чиновника чи доктора медичних наук прізвище його сімейного лікаря, якого він собі вільно вибрав). Тобто, так само як принципи життя товстих попів «рускага міра» спрямовані виключно для пастви і ніхто з них не збирається утримуватися від «чрєвоугодія та прєлюбодіянія», так само й ідеологи  сімейної медицини не збираються лікуватися у «дженерал практишн», не вірять у нього і мало що про нього розуміють. І це сувора правда.

Приклад нерозуміння? Не проблема. Один з найвищих медичних посадовців, ще зовсім недавно, любив розповідати про сімейного лікаря, який робить дитинці щеплення й опікується її здоров’ям…. до самої смерті. Чи то діти недовго живуть після такої турботи, чи то сімейні лікарі в процесі підготовки здобувають здатність жити до років 130.

Або як можна пояснити, що сімейного лікаря одночасно представляють як елемент системи ОЗ, котрий не повинен бути матеріально зацікавлений у лікуванні хвороб та як… приватного підприємця… у якого буде доступ до бюджетних коштів. Можливо таксистів також варто зробити не просто приватними підприємцями, а такими суб’єктами ринку, які матимуть доступ до бюджетних коштів. Ці кошти вони будуть отримувати не від кілометрогодин, а від кількості пасажирів, яких їм вдалося переконати поїхати на тролейбусі. Ну, електротранспортом ж дешевше, й, відповідно, економія бюджетних коштів. Можна премію в кінці кварталу – за чисте повітря. 

А тепер декілька слів щодо озвучених положень цього ролику. Дуже дивно, що в цій історії просунутим лібералам не подобається, що пацієнти самостійно вирішують якого лікаря їм відвідати і чиїх порад дослухатися. Наскільки відомо автору цих строчок лібералізм – це свобода вибору, навіть якщо цей вибір комусь здається дурнуватий.

Далі. Якщо комусь дуже хочеться реалізувати своє розуміння прекрасного як це було у Радянському Союзі – дійте. Більше того, вам навіть ніхто не каже діяти за власні кошти. У вас є державний бюджет. Беріть державний бюджет і витрачайте його як хочете. Скільки можна розмовляти? Тільки не забувайте, що з вас потім запитають за результат.

Й на останок хочеться звернутися до «вновь прібившіх» в стан медичних реформаторів – економістів, юристів, соціологів тощо. Припиніть нарешті перераховувати пороки лікарів спеціалістів і дорікати їм у фрагментарності мислення і безвідповідальності. Помилково вважати, що сприймати людину як комплексний організм можна тільки лікуючи багато хвороб. За такою логікою найкращим «комплексним» лікарем був колгоспний фельдшер 50-х років минулого століття. Краще подивіться на себе у дзеркало. Там ви побачите серйозні проблеми з цілісністю, комплексністю, системністю. Ваша масштабність мислення та відповідальність закінчується там, де починаються гранти.

Всі нарешті мають зрозуміти просту річ. Сімейний лікар, навіть якщо він буде штучно створений і відповідати всім вигаданим критеріям, ніколи не зможе органічно вписатися в глобальну вітчизняну медичну систему. Інтегральне мислення – це дефіцитний соціальний ресурс, який давно уже залишив первинний рівень медичної допомоги і НІКОЛИ (!) туди не повернеться. Більшість функцій, які виконував лікар первинної ланки у середині минулого століття перейшли до пацієнтів, що пояснюється зростанням загального рівня освіченості населення, доступністю інформації та накопиченням матеріальних ресурсів.

Саме тому більшість загальнопоширених хвороб лікується пацієнтом або самостійно, або за мінімальної участі лікаря, а сучасний український громадянин здатний сам провести первинну диференціацію свого стану, самостійно вибрати первинний напрямок звернення та нести за свої дії відповідальність. Україні не потрібен первинний рівень медичної допомоги у вигляді парамедицини.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.