0

Словоблуддя і архітектура кривих соціальних конструкцій в охороні здоров’я

Словоблуддя як реакція на виклики життя є усталеною соціальною практикою української культури. Словоблуддя є випробуваним та надійним інструментом «вирішення» всіх гострих та актуальних проблем українського життя. Українська культура словоблуддя є зручним і комфортним елементом комунікації між рабовласниками та рабами, яке дозволяє неофеодалам дурити рабів, демонструючи про них турботу, а рабам допомагає демонструвати активну громадянську позицію, не ображаючи та не напружуючи своїх господарів. Але у цієї універсальної та ефективної соціальної практики є недолік – словоблуддя формує криву архітектуру соціальних інститутів. Криві соціальні інститути будують такі самі криві економіку та державні органи влади. Архітектура кривих соціальних конструкцій завжди падає на голову усім без винятку і вбиває.

Практика словоблуддя активно використовувалася і використовується донині при реформуванні системи охорони здоров’я. У цій сфері продовжують будувати криві та незграбні конструкції, які ось-ось впадуть  та придушать. Саме головне, що криву архітектуру бачать усі, і всі розуміють, що все це не просто завалиться, а й покалічить, проте з дивним спокоєм за цим спостерігають.

Поняття «медична послуга» як продукт традиційної української демагогії з’явилося в експертному та публічному інформаційному просторі років 10 тому. Українські «інтелектуали» з середини двохтисячних намагалися віднайти різницю між медичною послугою та медичною допомогою. На їх думку це мало б розв’язати ключову проблему української охорони здоров’я – екстреної допомоги. Логіка була дуже простою: намацування медичної послуги дозволило б мізерні бюджетні кошти скерувати саме на медичну допомогу, якою, безперечно, є екстрена допомога.

В нашій країні дуже полюбляють дивуватися приїзду на виклик швидкої допомоги, поліції, пожежників та додаткової медичної бригади у деяких розвинених країнах, розцінюючи цей факт як комерційне здирництво. Для тих, хто не може розібратися для чого при виїзді карети швидкої допомоги потрібний такий супровід, наведу один простий приклад організації екстреної медичної допомоги у добу пізнього СРСР. З метою транспортування пацієнта з 9 поверху, колега пацієнта по роботі прив’язав хворого до себе у вертикальному положенні пасками перед входом у ліфт і у вигляді «танцювальної» пари дрібними кроками перемістив тіло в кабіну та спустив униз на перший поверх. До складу танцювальної пари входили завідувач кафедрою медичного інституту та його співробітник, тоді ще молодий кандидат медичних наук, а нині діючий завідувач кафедри.

Складно сказати з яких причин, але цей випадок не розповідається на лекціях студентам медичних університетів, а лише на дружніх вечерях вузькому колу осіб, й те дуже рідко.

Це випадок вказує, що відсутність механізму транспортування хворого з квартири до карети швидкої допомоги дає всі підстави стверджувати про відсутність принаймні повноцінної медичної допомоги. За кордоном пожежникиї та інколи поліціянти виконують саме цю роботу.

Дискурс навколо медичної послуги/допомоги очікувано не вирішив проблеми екстреної медицини – від відсутності якої в Україні як помирали так і помирають люди –  але запустив процеси створення нових кострубатих конструкцій, які гармонійно вписуються у потворний соціальний архітектурний ансамбль. Мова іде про створення нібито екстреної медичної служби, прийняття відповідного закону, планів з ліквідації районних лікарень (реальних центрів екстреної допомоги) та будівництва нових лікарень інтенсивного лікування (ЛІЛ) у приблизному співвідношенні одна ЛІЛ замість 10 районних лікарень у рамках реалізації концепції госпітальних округів тощо.

Невирішеність проблеми екстреної медичної допомоги змінило дискурс «медична послуга – медична допомога» на дискурс «екстрена допомога – невідкладна допомога». Українські «інтелектуали» довго працювали, але нарешті роз’єднали екстерну медичну допомогу від невідкладної. Ось як це виглядає на папері:

            Закон України про екстрену медичну допомогу:

виклик екстреної медичної допомоги – повідомлення про невідкладний стан людини і місце події та/або звернення про необхідність надання екстреної медичної допомоги за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги 103 чи за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112;

відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги – структурний підрозділ багатопрофільної лікарні, в якому у цілодобовому режимі забезпечується надання екстреної медичної допомоги

Подібне роз’єднання стало у нагоді для забезпечення сільського населення екстреною медичною допомогою, яка для селян називається невідкладною, а раз вона невідкладна то її повішали на шию лікарів первинного рівня – «сімейників», заздалегідь розробивши проекти сімейної амбулаторії з можливістю проживання лікаря в самій амбулаторії (спробуйте не надати допомогу у вихідний день чи нічний час, коли ви проживаєте в лікувальному закладі).

До реалізації концепції організації невідкладної допомоги підключилася національна служба здоров’я України (НСЗУ), яка пішла ще далі і де-факто назвала невідкладну медичну допомогу консультативною. НСЗУ вимагає, щоб сімейний лікар (терапевт, педіатр) налаштував автовідповідач на час вихідних днів або наприкінці робочого дня з інформацією про те, куди може звернутися пацієнт зі своїми проблемами, коли його лікар не доступний. НСЗУ також рекомендує надати контактні дані інших фахівців. Це, виявляється, необхідно для того, щоб пацієнт вчасно й коректно отримав необхідну інформацію, а лікар зміг спокійно відпочити.

Автовідповідачі – це щось нове та інноваційне в екстреній допомозі. Виходить дуже дивна ситуація. У минулому ХХ столітті людина знала без будь-яких налаштованих автовідповідачів, куди їй треба звернутися у разі виникнення потреби у медичній допомозі у неробочий час. Це була служба швидкої допомоги «03». Треба розуміти, що У ХХІ столітті в Україні службу «03» (103) намагаються замінити особистими телефонами сімейних лікарів з налаштованими автовідповідачами. Виникає питання: куди мають бути переадресовані пацієнти, коли у всіх неробочий час? Я, наприклад, не бачу альтернативі НСЗУ та МОЗ як кінцевого пункту у надані ургентної допомоги. Саме туди і мають бути налаштовані автовідповідачі. Але все ця демагогія закінчиться дуже швидко, одразу як ургентну допомогу офіційно прирівняють до консультацій телефонного автовідповідача.

Чому так все відбувається? – запитаєте ви. А тому що визнати відсутність екстреної медичної допомоги у країні, це визнати відсутність системи охорони здоров’я як такої. Це визнати політичній владі свою антигуманність та необхідність збільшення фінансування медичної сфери.

Соціальна практика словоблуддя аналогічним чином вирішує всі інші проблемні моменти в охороні здоров’я. Приблизно так само вирішується забезпеченість населення сімейними лікарями, а сімейних лікарів гідною медичною заробітною платою.

Поки сімейні лікарі намагаються довести, що їх не вистачає в країні навіть за нормативами 2000 осіб на лікаря, держава дуже плідно працює над тим, аби заявити, що насправді у нас був надлишок сімейних лікарів і вона звільнила систему охорони здоров’я від медичного непотребу, заощадивши кілька мільярдів бюджетних коштів. Це буде представлено як перемога у боротьбі з патерналізмом.

Щодо підвищення мотивації до праці сімейних лікарів, то окрім як нахабного знущання охарактеризувати ситуацію неможливо. Майже нікому з сімейних лікарів не вдалося конвертувати приписане до дільниці населення у підписані декларації. Середні показник, не перевищує 25%. Тобто 240 грн ніяк не перетворилося у 370 грн. Окрім того, кошти за підписані декларації надходять у розпорядження головних лікарів ЦПМСД, які на власний розсуд призначають заробітну плату. Тобто ніякої залежності між підписаними деклараціями та отриманням доходу не існує. Промовистим прикладом є головні лікарі, котрі не підписують ніяких декларацій, але забивають в бюджет собі заробітну плату. Як ви думаєте яку? Правильно: 40-50 тис грн. на місяць. Чутки про зарплату швидко дійшли до працівників комерційних банків, які активно формують списки керівників ЦПМСД з різного роду комерційними пропозиціями як то оформлення валютних банківських карток тощо.

Ви запитаєте чому такий результат? Такий  результат тому, що насправді первинний рівень – це не лише ринкова затребуваність, яку визначає населення, це профілактика, яка є похідною соціальної політики. Якщо соціальної політики немає і за профілактику ніхто не доплачує, то потреба у сімейних лікарях різко зменшується. Враховуючи малу ємність ринку обумовлену бідністю населення та самих лікарів це зменшення буде ще більш відчутне. Такий результат також тому, що за демагогією про нібито зацікавленість держави у підвищення матеріального благополуччя сімейних лікарів, насправді держава зацікавлена  у рабстві лікарів. Тому головними бенефіціарами при осучаснені феодалізму будуть неофеодали та ті, хто їх візьметься обслуговувати, тобто головні лікарі.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.