4

Спекотне літо 2015-го

Talmud

Толкование талмуда. Спор. Карл Шлейхер

Схоже, у медицину прийшла «велика» політика. Хто б міг подумати, що у розпал літа ми станемо свідками жорсткої «заруби» політичних опонентів від медицини? Тільки уявити, у середовищі, де люди звертаються один до одного «глубокоуважаємий», голова Громадської ради при МОЗ України Максим Іонов, щільно приставивши ребро лівої долоні до внутрішньої поверхні правого ліктевого згину, передав «привітання» у телеефірі колишньому міністру ОЗ Олегу Мусію. Людина так хоче реформ, що готова битися з усіма, хто гальмує, блокує або заважає Олександру Квіташвілі.

Цілком очікувано події на «Свободі слова» 20 липня отримали цікаве продовження.

Першим слово взяв чинний міністр. 21 липня пан Квіташвілі у кризовому медіа-центрі спробував розвіяти міфи, які асоціюються з пакетом запропонованих законопроектів. Реформаторські новели, як з’ясувалися, пройшли всі експертні погодження… і з Всесвітнім банком, і з Міжнародним Валютним фондом, і з ВООЗ. Ні, ну а як ви хотіли? Все серйозно. Бракувало лише Вікторії Нуланд, вона би точно примусила Ольгу Богомолець надати слово головному медичному реформатору на засіданні профільного комітету. А так довелося чи то 15 хвилин, чи то 40 хвилин тягнути руку як у школі. Але система прийняття рішень в Україні завжди була на «висоті», тому дивуватися нічому. На кожного хитрого знаходиться хитріший. Не народився ще той грузин, який зміг би передурити українця.

Але повернемося до наших героїв. Зі слів чинного міністра, альтернативний законопроект Олега Мусія (виступ колишнього міністра відбувся у тому ж кризовому медіа-центрі 22 липня) не має ніякої альтернативи: «це 95%, того, що ми подали, зміни там не суттєві, хоча є і критичні».  Цікаве формулювання, чи не так? «Треба просто сісти і попрацювати разом». Квіташвілі вірить, що якщо ще раз сісти і поговорити, то можна навіть досягнути консенсусу. А ще міністр хоче, щоб не було ніяких політичних моментів при обговорені законів. Дійсно, політичні моменти у політиків. А в їх лакеїв, які політичні моменти?

Отже пан Сандро вчергове запропонував відкритість. Грузинська культура відкритості просто вражає. Схоже, в Україні допоки ще не мали справу з такою формою відкритості. Як тільки посадовця ловлять на закритості він одразу відкривається…, вислуховує зауваження і далі робить своє у закритому режимі. Потім цикл повторюється.

Взагалі ситуація з медичними реформаторами є невичерпним джерелом для написання фельєтонів. Все виглядає просто анекдотично. 24.07.2014 року наказом МОЗ України №522 було затверджено Положення про Стратегічну дорадчу групу з питань реформування охорони здоров’я України та склад Координаційної ради. За підсумками відкритого конкурсу, до групи увійшло 12 фахівців, серед яких 7 вітчизняних фахівців та 5 експертів з інших країн, у тому числі нинішній міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі. Тобто, колишній міністр Мусій створив Стратегічну дорадчу групу, до якої входив нинішній міністр Квіташвілі. Продуктом діяльності Стратегічної групи стала Національна стратегія реформування системи ОЗ, яка була оприлюднена 17 березня 2015. Вона «далекоглядно» не давала відповіді на питання «як?», а тільки – «куди?».  Але прийшов час й довелося давати відповідь на питання «як». Після відповіді на нього з’ясувалося, що ніякого спільного знаменника щодо візії в медицині не існує і не існувало. І розбіжності щодо організаційно-правових форм власності закладів охорони здоров’я, це далеко не все. Хочеться нагадати, що Стратегічна дорадча група прийшла до висновку про непотрібність запровадження страхової медицини. Відповідно до її експертного висновку, страхування не є реформою і лише відволікає від справжніх реформ. Натомість для Олега Мусія страхова медицина це наше «всьо».

А тепер на хвилинку зупинимося і подумаємо. Міністр Мусій створює Стратегічну дорадчу групу, яка виробляє політику  діаметрально протилежну до його переконань. Не важливо чиї переконання кращі. Просто виникає запитання: для чого це все робилося? Для чого було створювати структуру, яка працює проти тебе? Хтось скаже, що Стратегічна дорадча група організована за іноземний грант і міністр тут ні до чого. Тоді нащо було легітимізувати цю групу власним підписом? Може у серпні минулого року треба було волати про жахливі наміри буржуїв, а не давати їм путівку у життя під дахом МОЗ? Чи Олег Мусій не знав звідки «ростуть ноги» у стратегів? Чи може він вважав, що дідусь Сорос фінансує «соціялістів»??? Не вже він очікував чогось іншого від проектів фінансованих відомим філантропом? Чого тоді було мовчати весь цей час?

Але оцінимо всю красу політичного моменту, або як казав класик: «оцените красоту игры». Блок БПП «мочить» ними ж призначеного міністра, якого початківці-аматори політичного убивства Богомолець і Мусій безсоромно прив’язують до бездарного управлінця та корупціонера Арсенія Яценюка. Головний камікадзе, у свою чергу, намагаючись відмежуватися від токсичного активу, ініціює низку розслідувань діяльності Квіташвілі. Олександр Мерабович подає до суду на Яценюка, який би зобов’язав не заважати працювати (цікаве ноу-хау, якого ще не бачила країна) і впроваджувати реформи та строчить заяви про відставки.

«Піндоси» тихо пояснюють Порошенку і Яценюку, що Квіташвілі «бути», а заяви про відставку, то таке, дрібний шантаж. А «бути» Сандро доти, допоки він не виконає поставлених завдань, основними з яких є зменшення рівня корупції та мінімізація бюджетних витрат на медицину. Бюджет, він же потрібний для того щоб обслуговувати зовнішніх кредиторів, а не для того, щоб медицину фінансувати. Ну, це для тих, хто не знав, чому автономізація лікарень погоджена з МВФ. Розумний би звичайно промовчав, але це не про нашого героя.

Петро Олексійович загалом так само тихо пояснює «підносам», що він не проти Сандро. Мусій і Богомолець, то конструктивна критика, а головна фігура, яка заважає грузинському фахівцю успішно працювати та є джерелом корупції в закупівлях – Яценюк. Останній з Порошенко приймають негласну угоду про взаємну співпрацю – корупція це святе, її не віддамо. Всім вистачить, головне не втратити роками напрацьовані схеми. Це ж головне надбання Революції Гідності. А якщо вже «Гамерика» так хоче реформ, то нехай задовольняється автономізацією лікарень. Але для того щоб не нести відповідальності за наслідки ризикової діяльності, під соусом децентралізації примусимо добровільно це зробити новостворені «спроможні» громади  та повіти. Хай місцеві аборигени обирають на що вистачить дурі в головах: чи то некомерційні комунальні підприємства, чи то товариства з обмеженою відповідальністю, чи то акціонерні товариства.

Чечетови і Клюєви просто відпочивають. Вони корупційний пил у порівнянні з глибами нової політичної нації. І це лише початок, укропи ще своє покажуть.

Отже підводимо підсумок. Все чим займаються Квіташвілі та Мусій, це дискредитація ліберальної та соціалістичної ідеї відповідно. Оскільки автор є «прихильним сторонніком» класичного лібералізму, то найбільше уваги було приділено саме нашому товаришу з Грузії, який ніяк не може зрозуміти, що лібералізм це чесність. А те, чим займається Сандро більше подібне на шулерство і немає жодного відношення до свободи. Результатом реалізації політики неоліберальних реформ по Квіташвілі буде модернове рабство, яким будуть принижені і лікар і пацієнт. Це так, щоб усім було ясно, що фінансує філантроп Сорос. Але відчуття приниження може виникнути у людини, якої є гідність.

Полум’яний привіт хочеться передати й опонентам, нащадкам ідей Маркса і Леніна. Не тим ви зайняті, шановні соціалісти. Соціалістами ви станете тоді, коли насмілитесь сказати олігархам про збільшення податку на прибуток та висловити свою позиції проти політичної влади щодо несправедливого розподілу зведеного бюджету країни. А поки ви прислуга «капіталу», яка беззастережно прийняла його умови.

За ради справедливості треба сказати наступне: те, що зараз намагається провести МОЗ не є приватизація, про яку говорить Олег Мусій.

Це явище називається державним капіталізмом у медицині з монополізацією державою ринку медичних послуг. Ми уже наголошували на цій небезпеці. Ще раз підкреслимо – гірше  державної адміністративної медицини може бути лише державна комерційна монополія. Суб’єктами цієї монополії будуть медичні ЖЕКи, які так наполегливо вибудовує держава.

Отже, основні суб’єкти реформаторського процесу стали більш очевидні. Ними є місцева політична еліта та фінансові донори. Процес набув ознак спектаклю лише тому, що культура країн позичальників не передбачає «ламання через коліно», тому чим цей спектакль закінчиться не відомо нікому.

Постійна інтрига, непередбачуваність і можливість перемоги добра – єдиний актив, який ми здобули у лютому 2014. Проблема лише у тому, що як і раніше добро не приймає участі в процесі. Поки доводиться спостерігати як менша зло змагається з більшим. Все залежить від спроможності добра. Та й взагалі питання чи є воно в Україні залишається відкритим. Принаймні в медицині добра поки не видно.

Анатолій Якименко

4 Comments

  1. Знову ті самі 95%…. Саме на 95% я з цією статтею згоден. “Медичні ЖЕКи”. Цікаве словосполучення. Тобто, знову, ні те, ні інше не підходить…. Та що ж таке??? Що, нікого нема такого, хто може “правильний варіант” реформування запропонувати? Я не берусь критикувати запропоноване, тому що не маю нічого на заміну.
    І питання: а що ж тоді на Вашу думку треба робити з цими лікарнями? Пропонується – знову не те… Запропонуйте! Ідея! Якщо не буде конкретики у відповіді, то все це знову вода і дешева критика “праці” усіх реформаторів – від грузинів до камікадзе з дерматологами і екс-міністрами.

    • якщо вам треба термінова відповідь, то можна звернутися до інституту стратегічних досліджень МОЗ.

      • Ото ж бо й воно. Гарна відповідь. А ви з цього інституту при МОЗ? Якщо ви, автори, такі критичні та ініціативні спеціалісти, чого ж туди не йдете працювати? Лікарі, зі стажем, к.м.н., а пишете тільки оце все. Чого своє не пропонуєте? Підкреслюю, я не йду до цих інститутів – не моя робота це.
        В статті – багато із чим погоджуюсь, але ж чому так категорично і критично? Односторонньо. Якщо тим “добром” себе вважаєте, то чого отсебятіни нема, а тілька багнюка на все і вся? А наступна стаття – це точно “жесть”. Прочитав вже…. Навіть про Трумена і Японію згадав.
        Правда и констатация фактов – вещь скучная. Частый недостаток журналиста – это его желание сделать красиво, но в итоге обойти истину и выложить “пахнущее” или “обжигающее.” Или написать как сказали. Это тоже вариант частый.

  2. Хотя, хрен с ним. Два человека – два мнения. Но грузин – не шулер, как вы его назвали. Зря так.
    Приезжай ко мне на приём. ЭЭГ сделаю, проконсультирую и покажу, как всё обстоит на месте. Вот это информация и правда, а не вся эта вода в статьях.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.