0

Трохи про філософію та економіку. Спеціально для лікарів

Принцип відповідності піраміді. Хондкарян Сурен

Принцип відповідності піраміді. Хондкарян Сурен

Коли в Україні намагаються поговорити про цінності та принципи, а це буває не дуже часто, то очікувано знаходиться хоча б одна людина, яка закликає до прагматичності та практичності. На засіданні дискусійного клубу «ТОЧКА ДОТИКУ: Громадське здоров’я, біомедицина, право» на якому обговорювали цілі, цінності і стратегії реформи охорони здоров’я та проблеми їх відображення у законодавстві цією людиною став заступник голови Української Федерації роботодавців охорони здоров’я Володимир Симоненко, який  назвав започатковану дискусію про цінності та прнципи аж надто філософським напрямком, висловивши думку про те, що в медицині первинною є економіка, а не філософія.

  «Мені здається, що ми перейнялися питаннями філософськими, а охорона здоров’я, це перш за все економіка. Коли немає грошей, то немає чим заправити УЗ апарат, немає з чого заплатити заробітну плату лікарю, медичній сестрі… Якраз європейські пацієнти найбільше переймаються саме фінансовими питаннями…про щоб ми не говорили завжди йдеться про гроші. Це може комусь не подобатись, але інакше не буває», – відзначив він.

Намагання сакралізувати економіку та фінанси є найулюбленішим видом занять для переважної більшості українських політиків та громадських діячів. І у цьому немає нічого дивного, оскільки цього вимагає простий український народ. Окрім того, захоплення економікою походить з успадкованого від російського націонал-комунізму атеїстично-матеріалістичного світогляду.

Після закінчення засідання з паном Володимиром відбулася цікава розмова, де ми швидко порозумілися, і навіть, можна сказати, з’ясувалося, що стоїмо на одних позиціях, але бажання висловитися на цю тему виявилося непереборним. Напевно по тій причині, що анонсована тема засідання не зовсім була розкрита. Розуміючи, що ця заключна частина огляду може виявитися ну, вже зовсім не цікавою для лікарів, все таке поговоримо про філософію та економіку.

Передусім хочеться зазначити, що допоки в нашій освіті і в нашому медичному істеблішменті слово «філософія» буде «ругатєльством» або артефактом, то справи в українській медицині завжди будуть погані, а ця сфера залишатиметься місцем моральної деградації людини, яка прийшла працювати лікарем. Ще раз. Гуманна сфера, якою безперечно є медицина – перетворює людину в морального урода. Це також, до речі, чи то український феномен, чи то парадокс сучасності. Далі хочеться відзначити, що філософія була, є і буде первинною по відношенню до усього, що є в світі, у тому числі й до економіки. Всі проблеми, які ми маємо в економіці та медицині – це не вирішені проблеми філософії.

Ігнорування філософії та нерозуміння її значення властиво не лише українцям, це загально світовий тренд.

Для підтвердження первинності філософії хочемо представити читачам «лайт» версію історії взаємин двох економічних шкіл або течій, раз вже мова зайшла про економіку в медицині. В економічному середовищі всі практики та науковці умовно поділяються на дві групи: прихильники кейнсіанства та його противники.

Джон Кейнс, це такий чоловік, який народився в Англії у 1883 році, та не де-небудь, а у Кембриджі. Цей чоловік вважається англійським економістом зі світовим ім’ям. Барон Кейнс  є батьком світової економічної релігії під назвою «макроекономіка» і теорії постійного лінійного зростання, яке оцінюється по ВВП. Кажуть, що і ВВП також «винахід» Кейнса. Це людина, яка боролося з економічними кризами шляхом регулювання економіки та дозованим втручанням у неї держави.

Барона Кейнса багато критикують і багато хвалять, але дуже мало економістів розуміють з яких надр виникла його теорія. А теорія виникла з філософії. Джон вважав, що причиною всіх негараздів в економіці є людина. Або більш точно – її недосконала природа. Ця недосконалість полягала в ірраціональній поведінці «гомо сапієнс» у ринку. Людина у ринку здійснює безліч вчинків, які не можливо пояснити розумом та логікою, що і є причиною різких економічних злетів та таких самих падінь (у цьому немає нічого дивного, адже у людини є душа, яка завжди ірраціональна). І якщо злети, це ще так-сяк, то падіння є дуже болісними. Після них недалеко і до соціальних вибухів, революцій й таке інше. Тому Кейнс вигадує теорію рівноваги в економіці. Для її досягнення необхідна періодична стимуляція економіки за допомогою дозованої інфляції. Інфляція, на думку барона, була надійним засобом проти безробіття. Звідси вийшов один з головних постулатів кейнсіанства: інфляція та безробіття – речі не сумісні, а гіперінфляція тим більше. Тобто Кейнс вважав, що для нейтралізації людських недоліків має бути створений «вищий розум», який би управляв людськими пороками.

Треба сказати, що теорія виправдала себе на практиці і справи у світовій економіці пішли краще. За допомогою державного регулювання вдавалося розривати порочні кола стагнації від перевиробництва, знижувати рівень безробіття та градус соціальної напруги. Однак у Джона Кейнса був учень. Звали його Фридрих фон Хаєк. Він народився у Відні у 1899 році. Цей учень сказав наступне: мій вчитель – неправий. Ось так взяв і сказав. Неправий тому, що тої рівноваги, як її собі уявляє Кейнс, в економіці бути не може, або коливання в економіці – це норма, а теорія лінійного зростання – це не вірно і все це закінчиться ще більшою кризою. Хаєк сказав світові, що інфляція – це зло, а гіперінфляція – це велике зло і все це закінчиться безробіттям і катастрофою. Після цих слів Хаєку було складно вижити, багато хто вважав його таким собі уродом економічної тусовки.

Але незважаючи на критику, вчитель не відвернувся від свого учня і навіть допомагав йому матеріально. В Україні навіть важко собі таке уявити. І ось настали 70-і роки. Кейнс уже давно помер, але все, про що попереджав Хаєк справдилося. Економічний світ, у тому числі і прихильники Кейнса, зняли свої капелюхи та схили голови перед генієм австрійця, вручивши йому Нобелевську премію. Це про цінності та принципи тодішньої європейської культури.

Проте світ так і не зрозумів філософії Хаєка. Потиснувши йому руку та відмовившись від інфляції, він продовжив шукати шляхів рівноваги та лінійного зростання економіки обравши для цієї «благородної» справи відтермінування платежів, іншими словами – повальне кредитування та життя у борг. Все це народило фіатні та фідуціарні кошти, фінансові міхурі, фінансову кризу 2007-2009 років. Вінцем цього всього процесу став гнійник який в Європі прорвало у Греції.

Важливо розуміти, що Фрідрих фон Хаєк був не лише економістом, але і філософом. І філософія була у нього первинною. Інакше фон Хаєк не зміг би давати довготермінових прогнозів та десятиріччями не змінювати власних поглядів.

І противником «вищого розуму», і втручання держави та регулювання економіки він був не тому, що це було не вигідно економічно, а тому що політика лінійного зростання та «впевненості у завтрашньому дні» неодмінно приводить до морального деградації та духовного зубожіння людини. А дійсно, для чого нам Бог, якщо ми знатимемо, що буде завтра?

Все це дуже чітко показано у філософській роботі Хаєка «Дорога до рабства». Все це можна чітко побачити на негативній трансформації європейської цивілізації. Важливо розуміти, що проблеми Греції зовсім не економічні. Економічним проблемам передувала моральна деградація Еллади, яка виникла внаслідок хибної практики. До речі все це актуалізує теорію про єдність буття – немає буття економічного, політичного, духовного тощо. Буття єдине, а наші практики в «міру» неодмінно позначаються на нашій духовності. Промовистим прикладом може служити українська медицина.

Ну, й декілька слів про відображення цінностей та стратегій у законодавстві. Справа у тому, що ці речі відображаються в законодавстві автоматично. Взагалі законодавець, хоче цього чи не хоче у законотворчій діяльності відображає свої цінності. Просто проявляються вони лише при втіленні в життя. Ось наприклад, російський цар Олександр ІІ, відміняючи кріпацтво продемонстрував, що для нього, принаймні у селянському  сегменті політики, цінністю була свобода. Так, це була вимушена дія, так, це був примус селян до свободи, але все таки цінністю була свобода. Якби цінністю був поміщик, то цар би видав наказ про вільний вибір селянами поміщика. Хоча і там і там фігурувала б категорія свободи. Така сама ситуація і з автономізацію лікарень, тільки з точністю до навпаки. «Цар Сандро» також намагається відмінити кріпосне право в медицині, тільки цінністю у нього є начальник, тому відповідно до його концепції, лікар матиме право просто змінити собі рабовласника в особі головного лікаря.

Цінності загалом завжди мають матеріальні вираження. І якщо в законі їх не видно, то в матеріальних речах ми їх обов’язково побачимо, правда, це уже буде пізно. Тому цінності треба бачити на етапі законотворчості. І це вірно. Наприклад, матеріальним вираженням цінностей древньої цивілізації Єгипту є відомі всім піраміди, а матеріальним вираженням ще однієї локальної цивілізації є перлина мусульманського мистецтва в Індії храм Тадж-Махал. Матеріальним вираженням цінностей сучасної української політичної еліти є торгівельні центри та торгівельні майданчики. Це відбувається тоді коли цінністю є торгівля. Ми свого часу знайомили читачів TRIGGER з матеріальним втіленням цінностей одного з головних лікарів, а тепер пропонуємо читачам ознайомитись з сучасним Тадж-Махалом збудованим у Вінниці. Це не хед-офіс «Правого сектору», це таке виходить, коли головною цінністю є торгівля.

На фото торговельний центр – 30 000м2  площі та майданчик для проведення базарів, викладений тротуарною плиткою. Теж мабуть кілька гектарів. Якими стануть українські лікарні, при тому, що головною цінністю допоки вважається головний лікар можна тільки здогадуватись.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.