0

Про «Відкритий діалог щодо автономізації закладів охорони здоров’я» (Частина І)


Ліжко-місця нема! Ми ж казали, його не існує

 

Різні світи. Павло Кучинський

Різні світи. Павло Кучинський

28.08.15 в Києві пройшов круглий стіл «Відкритий діалог щодо автономізації закладів охорони здоров’я. Організатори заходу: група «Реформа охорони здоров’я» Реанімаційного Пакету Реформ, Міністерство охорони здоров’я та Національна рада реформ.

Для початку ми хочемо відзначити корисність проведеної події РПР. Та й загалом РПР є, мабуть,чи не єдиним відкритим майданчиком,на якому можна почути притомні речі. Ми також розуміємо, що РПР не є суб’єктом процесу і не може впливати на політику. Однак РПР може це робити опосередковано, якщо буде опрацьовувати весь «клінічний» матеріал, який проходить через їх структуру. Тобто після проведення заходів в світ мають виходити серйозні аналітичні матеріали. Окрім аналітики корисним для справи реформаторства був би й синтез. А цього всього якраз немає.

У своєму огляді події що відбулася ми зупинимося на кількох виступах, які на нашу думку заслуговують на увагу.

Почнемо з доповіді Анатолія Голунова, головного лікаря Херсонського обласного діагностичного центру, який представив доповідь: «Звіт за результатами законодавчих можливостей для автономізації закладів охорони здоров’я».

Стисло про головні моменти з невеличкими акцентами у вигляді виділень «п/ж».

– Реформування медицини триває більше 20 років, але ніяк не може початися.

Сьогодні на порядку денному стоїть питання надання юридичної та фінансової самостійності медичним закладам. Це ключове питання, оскільки у цьому випадку ЗОЗ будуть виступати як продавці послуг, вони будуть працювати у ринку.  На скільки цей процес позитивно відобразиться на діяльності ЗОЗ залежатиме від прийняття закону та від моделі управління, яку оберуть.

З початку 2000-х років медицина перейшла на подушне формування медичного бюджету. Цей крок мав підштовхнути до розвитку управлінських технологій та раціонального використання подушного нормативу. На жаль подушний норматив так толком і не дійшов. Тому в лютому 2004 року наказом МОЗ №88 була створена група для розробки методики диференційованого розподілу подушного нормативу з врахуванням потреб первинної медицини та створення механізму управління подушним нормативом по рівнях надання медичної допомоги. Тобто, мета була створити механізм раціонального розподілу подушного нормативу при якому кожний пацієнт зміг би отримати медичну допомогу в потрібний час в потрібному місці та в необхідному об’ємі.

Ми дуже довго ретельно дивилися яку ж модель використовували для того що максимально правильно вирішити це питання. Ми зупинилися на моделі інтегрованої медичної допомоги, яка сьогодні є базовою і розробляється ВООЗ. Ми напряму працюємо з Копенгагеном.

З 2016 року модель інтегрованої медицини буде запропонована всім національним системам як базова. Ця модель дозволяє інтегрувати зусилля всі рівнів допомоги (первина, вторинна, третина ланка) по так званій вертикальній інтеграції та інтегрувати роботу по горизонтальній інтеграції в рамках клінічних протоколів. В її основі координація та інтеграція зусиль всіх рівнів при збереженні примату первинної ланки ОЗ з метою покращення координації надання медичної допомоги. Провідна роль належить постачальникам первинної медичної допомоги.

Інтеграція забезпечує зв’язок між різноманітними постачальниками медичних послуг на базі їх загальної власності або угоди в трьох напрямках інтеграції: економічному, організаційному та клінічному. При цьому вона передбачає відповідальність, як фінансову, так і медичну, за результати діяльності.

Що вирішує інтегрована медицина? Головна проблема яка стоїть перед західними системами – це фрагментація медичної допомоги. В першу чергу первинної та вторинної медичної допомоги. Так традиційно склалася, що первинна ланка розвивалася самостійно. Для них це велика проблема, яку вони намагаються вирішувати за рахунок впровадження моделей інтегрованої медичної допомоги.

Інтегровану медичну допомогу визначають як медичну допомогу максимально орієнтовану до потреб пацієнта, яка надається на основі тісного співробітництва взаємодії координації між постачальниками первинної та спеціалізованої медичної допомоги з чітким розподілом обов’язків і загальної відповідальності за кінцевий результат.

Які проблеми постають на глобальному рівні? Перше – це підвищення ролі первинної медико-санітарної допомоги, максимально активний розвиток ЦПМСД. Друге – сприяння ініціативі в області громадського здоров’я. Іншими словами громадяни повинні відповідати за своє здоров’я та максимально використовувати всі можливості суспільства для того щоб зберегти здоров’я. Третій момент – це створення інтегрованих систем надання медичної допомоги (горизонтальна вертикальна інтеграція). Четвертий пункт – це протоколи ведення пацієнтів.

З метою визначення вартості послуг ми пропонуємо користуватися тарифікатором амбулаторної, поліклінічної та стаціонарної допомоги.

Щодо до реєстру медичної техніки. На жаль Україна не використовує глобальний міжнародний каталог, який дозволяє використовувати його для формування табельного оснащення медичних закладів. Хотів би щоб усі цим каталогом користувались, бо це прекрасна річ.

Razdelitel_trigger

 

Ми уже наводили порівняння реформаторського медичного продукту з радянськими меблями. Тільки на відміну від радянських меблів, які хоч можна якось зібрати докупи, медична реформа докупи не збирається.

Виявляється поки міністр Квіташвілі їздить по країні, збирає аудиторії в медичних університетах і розповідає про ліжко-місце в Україні чудово знають, що ліжко-місце не є нормативним показником.

Виявляється з початку 2000-х років медицина перейшла на подушне формування медичного бюджету. Цей крок мав підштовхнути до розвитку управлінських технологій та раціонального використання подушного нормативу. Ось воно що. Але на жаль подушний норматив так толком і не дійшов. Ну, не дійшов. Буває таке, не все ж доходить, тим більше якийсь норматив.

Але раз подушний норматив не дійшов, то в лютому 2004 року наказом МОЗ №88 була створена група для розробки методики диференційованого розподілу подушного нормативу з врахуванням потреб первинної медицини та створення механізму управління подушним нормативом по рівням надання медичної допомоги.

Ми вважаємо, що все дуже логічно. Якщо створити методику диференційованого розподілу, то подушний норматив одразу дійде куди треба.

Далі – більше. Робоча група для вирішення цієї проблема обирає модель інтегрованої медицини, яка буде запропонована як базова з 2016 року, тому що на Заході так традиційно склалася, що первинна ланка розвивалася самостійно. А раз вона розвилася самостійно, то це призвело до фрагментації медичної допомоги. В першу чергу відокремлення первинної від вторинної медичної допомоги.

Увага! В Україні з 2011 року проводили розмежування первинного і вторинного рівня. Виявляється проводили для того, щоб потім з 2016 року починати боротися з фрагментацією медичної допомоги шляхом запровадження моделі інтегрованої медицини. Але стоп. Модель інтегрованої медицини була обрана аби створити механізм раціонального розподілу подушного нормативу при якому кожний пацієнт зміг би отримати медичну допомогу в потрібний час в потрібному місці та в необхідному об’ємі.  

Нам ось цікаво, коли чиновники почнуть контролювати те, що вони говорять?

Дійсно, інколи складається враження, що ми живемо в божевільні.

Хочемо нагадати, що Україна отримала у спадок чітко структуровану та інтегрально об’єднану по вертикалі, по горизонталі і навіть по діагоналі модель організації медичної допомоги. В СРСР загальна практика була поділена на п’ять напрямків (терапія, хірургія, акушерство, педіатрія, стоматологія) та об’єднувала у собі первинний та вторинний рівні надання медичної допомоги. Ті питання, які зараз пробують вирішувати країни Заходу давно були вирішені в СРСР завдяки декомерціалізації медичної допомоги. У тому й всі проблеми ринкової медицини, що вона не може в повній мірі інтегрувати систему. Окрім того, ринок роз’єднує питання профілактики та лікування. Не можна однією ногою тиснути на газ, а іншою на гальма.

Згадуючи у доповіді тарифікатор для визначення вартості послуг, дуже хотілося у доповідача запитати як він собі уявляє ринок. Ні, ну можна ж поцікавитись у чоловіка.

Апеляція доповідача до глобального медичного каталогу, як джерела формування табельного оснащення лікарень взагалі феєрична. Користуючись нагодою, хочемо рекомендувати головним лікарям користуватися глобальним каталогом одягу ОТТО.

У кількох кілометрах від Вінниці розташоване мальовниче село Стрижавка. Воно відомо не лише бункером Вервольф, але дитячим будинком-інтернатом. Раніше туди водили студентів викладачі неврології, щоб показати майбутнім фахівцям наслідки діяльності акушерів та акушерок. В куточку для іграшок там стояв кошик заповнений елементами від різних конструкторів. Напевно зараз там є щось подібне, з тією лише різницею, що кількість елементів від різних конструкторів суттєво збільшилась, “колекція” поповнилася «Лего» тощо. Коли дітям давали завдання показати, що вони вміють, нещасні намагалися цеглинку від конструктора для будівництва з’єднати з дном від автомобіля.

Коли нас відвідають спонсори, у тому числі ті, що з Копенгагена, які передали «інтернату» під назвою «Україна» багато різних «конструкторів», то ми боїмося, що те, що з цих «конструкторів» буде зроблено, дуже нагадуватиме споруди інтелектуально неповноцінних дітей.

 

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.