15 січня 2016 року в науковому медичному житті відбулась епохальна подія, яка не може не впливати на подальший розвиток наукової сфери в нашій країні на найближчі п’ять років. Тим більше виглядає дивним той факт, що на неї мало хто звернув увагу і в кнференц-залі ДУ «ІПАГ» НАМН України зібралась чимала кількість людей, але не були присутні, ані громадські діячі, ані, за виключенням тільки однієї телекомпанії, журналісти. Тому ми вирішили заповнити цей вакуум, та надати можливість читачам та відвідувачам нашого сайту на власні очі побачити, як відбувався процес, не багато, не мало, виборів президента НАМН України, з невеличкими коментарями від нашої редакції.
Факт відсутності уваги преси можна пояснити тим, що мало хто на сьогодні вважає НАМН України інструментом впливу на суспільне життя в нашій країні, і більшість людей не бачать доцільним її існування і тому не особливо переймаються тим, що відбувається в середині цього державного інституту. А тим часом недооцінка такого поважного наукового органу може коштувати нашій державі дуже дорого в майбутньому, і не тому що ми виступаємо на захисті головних «жреців» науки, а тому що ми вважаємо, що при правильних підходах, з НАМН можна було б зробити дуже потужний і впливовий інструмент впливу на медичне середовище і його розвиток, але це вже тема для окремої статті. І треба віддати належне на це звернули увагу деякі депутати, які були не тільки присутні на засіданні в якості спостерігачів, але і приймали активну участь у дискусіях.
Цікаво, що уже на підходах до епіцентру подій почали з’являтись люди у формі добровольчих батальйонів і поліцейські наряди. Це все примушувало думати про неординарність події, і тим більше не було характерним для завжди тихого і спокійного наукового медичного середовища.
Загалом все засідання можна розділити на декілька частин. В першій було запропоновано звіт за останні роки роботи НАМН під головуванням академіка А.М. Сердюка . В цій частині було багато слів, але головне, що можна винести це те що були збережені провідні наукові установи і сама Академія.
В другій частині прозвучали вже не такі благозвучні виступи. В них була виказана критика на адресу, як деяких академіків, так і на адресу державної політики у цій сфері:
Не втримались сказати своє слово і депутати:
Дуже жвавим виявилось обговорення процедури голосування. Тим не менш, через деякий час академіки дійшли згоди і безпосередньо почався процес голосування.
Під час підрахунку голосів виникла деяка заминка, викликана випадінням з процесу одного з учасників (один з присутніх академіків був госпіталізований по швидкій допомозі) і якимись незрозумілими (або можливо протестними) діями, пов’язаними з порчою бюлетенів. Але всі негаразди носили тимчасовий характер, хоча і змусили понервувати комісію.
Після підрахунку був об’явлений новообраний президент НАМН України, яким став академік Цимбалюк В.І.
Що ж в житті медичної Академії почався новий етап. Стара гвардія академіків відходить на задній план. Наукові процеси в медицині очолив відносно молодий (у порівнянні з іншими академіками) та енергійний вчений, медик-хірург, якій судячи з його промови має багато планів на майбутнє, і підтримує зв’язок з політиками і громадськістю. Думаємо, що ми почуємо і побачимо багато подій в майбутньому, пов’язаних з діяльністю Академії. Чи буде це на користь державі – важко сказати, і буде залежати не тільки від академіків, а і інших інститутів влади. Але вже сьогодні стає зрозумілим, що вченим не можна вибирати «страусину» поведінку і саме публічність і відкритість зможуть як найбільше показати впливовість і важливість НАМН у державних справах.
