0

Або ми сімейну медицину, або вона нас

Міністерський «рух» за сімейну медицину мав чи не одну позитивну складову. Щирі прихильники цього напрямку та теоретики реформ таємно намагалися відновити справедливість в медичному середовищі. Це був своєрідний соціальний рух боротьби з упослідженням, маргіналізацією та приниженням дільничних терапевтів.

Можна, звичайно, сказати інакше. Наприклад, назвати це цинічною та свідомою експлуатацією чиновниками ущербних та ображених на долю лікарів, які програли конкуренцію за місце під сонцем. Мета експлуатацію ущербних – примітивізація охорони здоров’я, зменшення бюджетних витрат та адаптація всієї охорони здоров’я під 3% ВВП.

Однак дозволити собі так висловитись можна було б, якби ми жили хоча б у Польщі. В Україні так говорити не можна, оскільки є значний відсоток терапевтів та сімейних лікарів, які мали б працювати в «інституті Стражеска», але в силу відсутності зв’язків та грошей тупіють десь в сільських амбулаторіях. І навпаки – особи, котрі працюють в інституті Стражеска мали б працювати на ФАП-ах. Максимум.

В українців є переконаність у тому, що складні і надважливі питання неможливо вирішити чесністю і прямотою. Потрібно збрехати і приховати реальні причини проблеми. Ніхто не захотів сказати, що упослідеження дільничних терапевтів виникло внаслідок сегрегації лікарів за соціальним походженням, катастрофічним недофінансуванням охорони здоров’я та санкціонованою державою організацією нелегального ринку. В результаті цієї сегрегації всі дохідні місця були розібрані дітьми партійно-господарської номенклатури, які одягнули білі халати. Нащадки підприємливих комуністів проексплуатували абсолютно гуманний намір своїх предків зі спеціалізації в медицині. Спеціалізація в системі Семашка співпала з світовим трендом вузької спеціалізації й тому у нас помилково трактується виключно як прояв комерціалізації та легких грошей.

Небажання називати речі своїми іменами призвело до створення легенди про особливе значення та особливу роль сімейного лікаря в гуманній системі охороні здоров’я, яке протиставлялося ринковому марнотратству та бездушності. Вся ця кампанія супроводжувалося приблизно п’ятнадцятирічним вкладанням грошей і ресурсів у промивання мізків пересічним та сакралізацією постаті міфічної персони – сімейного лікаря як няньки та захисника хворої людини. Цинізму ситуації додавав примусовий характер розподілення в інтернатурі на сімейну медицину найгірших за успішністю студентів. Тобто після запровадження з 2014 року інституту рейтингування вузькі спеціальності віддавалися найкращим студентам, а тупих карали сімейною медициною. Загалом так, як це є і в світі.

Створений майже за два десятиріччя (з середини 90-х до 2015р) інститут сімейної медицини, який отримав статус окремої юридичної суб’єктності став надійною опорою для закриття районних лікарень, які забезпечували населення ургентною допомогою. Замість лікарень швидкої допомоги сільському населенню пропонуються карети швидкої допомоги без медикаментів та сімейні амбулаторії обладнанні сантиметровими стрічками.

Створений майже за два десятиріччя (з середини 90-х до 2015р) інститут сімейної медицини, який отримав статус окремої юридичної суб’єктності став надійною опорою для закриття районних лікарень, які забезпечували населення ургентною допомогою. Ахметовська газетка «Сегодня» вирішила надати майданчик для теоретичної допомоги сьогоднішнім реформаторам від «колишніх».

Ми довго чекали реакції молодої команди Уляни Супрун на дії своїх опонентів та ворогів і ось нарешті ми її побачили. Колишній заступник Супрун Павло Ковтонюк вирішив «покритикувати» Радуцького та Скалецьку у коментарі з промовистою назвою «Нам надо принять тот факт, что больниц будет становиться менше». У цьому коментарі Ковтонюк робить вигляд, що він не розуміє, що населення позбавляється доступу до стаціонарної допомоги при виникненні випадків нагальної ургенції і прирікається державою на смерть. Колишній чиновник розповідає нам казки про посилення профілактичної ролі первинної ланки у світі і зменшення лікарень. У його хворих фантазіях профілактика замінить ургенцію, яка найближчим часом, треба розуміти, буде подолана так само як колись натуральні віспа. Тому ми в тренді і рухаємося у правильному напрямку. Хай живе сімейна медицина! А ми її підтримаємо бюджетними грошима і встановимо соціальну «справедливість» – сімейний лікар отримуватиме зарплату удвічі більшу як вузький спеціаліст, якого ми примусимо знаходитись і служити людям за допомогою поліції, прокуратури та судів.

Висновок: або ми сімейну медицину, або вона нас!

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.