0

Чому «19500» за інсульт це мало

Конкретика від Національної служби здоров’я України (НСЗУ) дала початок довгоочікуваній дискусії про реформу охорони по суті. Хтось з фейсбучних друзів злив відео сеансу комунікації керівника НСЗУ Олега Петренка з потенційними бенефіціарами пріоритетних напрямків фінансування. В президії сидів Микола Поліщук. Сперечалися про суму у «19 500 грн». Вирішували питання чи є ця сума достатньою для лікування інсульту і чи дають підстави такі гроші стверджувати про пріоритетність ішемічних інсультів для держави.

Не буду приховувати, що мені легко долучитися до цієї дискусії та швидко вникнути в ситуацію, оскільки володію хай якою, але інсайдерською інформацією – Вінницька область є лідером з проведення тромболітичної терапії (ТЛТ) і проводить близько сотні ТЛТ на рік. Всього по Україні проводиться… цілих 385 таких процедур. Тобто Вінницька область проводить 100, а 285 вся Україна. Це все на приблизно 70-80 тис ішемічних інсультів. Ще, якщо вірити експертам клініки «Оберіг», 30-40 тис ішемічних інсультів просто не діагностується. Всього ТЛТ проводиться аж 0,12% пацієнтам з інсультом, тоді як в Європі цей показник сягає 15%, а мінімально рекомендований – 5%. Є куди рости і до чого прагнути.

Мені також відомо як в Україні лікують інсульти без тромболітика, вартість якого складає на курс приблизно 30 ти грн. Як правило використовують коктейлі з різних потенційних нейроптекторів та ноотропів. Причім деякі лікарі примудряються застосовувати кілька брендів однієї міжнародної непатентованої назви одному пацієнтові. Ну щоб догодити всім фірмам, які возили на науково-практичну конференцію. Акушери-гінекологи теж таким займаються призначаючи «Дуфастон» всередину, «Утрожестан» вагінально, а «Інжесту» внутрішньом’язово. Тобто один і той же прогесторон вводять одній вагітній від трьох різник виробників. Це відома практика. Але тут головне розуміти природу цього феномену перед тим як почати з ним боротися.

Однак повертаємося до інсультів. Лікування ішемічного інсульту без тромболітика обходиться пацієнту приблизно у 15 тис грн.. Важливо розуміти, що все з кишені пацієнта. Це діагностика, медикаменти та витратні матеріали. Десь 5 тис грн., платить держава на оплату праці медикам та комуналку. Тобто разом – 20 тис грн.. Половина від 15 тис пацієнтських грошей насправді йде на фуфломіцини, які не мають ніякого відношення до лікування інсульту. Тут Петренко правий. Ще якісь препарати ефективні, але не мають доказовї бази. Отже, можна говорити, що лікування ішемічного інсульту без тромболітика на сьогодні мало б обходитися 12 тис грн. (5 тис грн. зарплати + 7 тис грн. на обстеження, медикаменти, витратники, ентеральне харчування). Але це при середній зарплаті для працівників інсультного блоку 4,5 тис грн.. А її треба підвищувати передусім санітаркам та медсестрам. Мінімум удвічі. А лікарям хоча б до рівня сімейних лікарів. Тому різниця у 7,5 тис (19,5 тис – 12 тис) це так – на зарплату. Питання: де тут гроші на тромболітик? Нехай навіть на цих нещасних 400 ТЛТ на всю країну.

Лікування починається з транспортування. У статті на ДТ, звідки, власне, й почерпнулися статистичні дані, родичка інсультного пацієна клініки «Оберіг» розповідає як вона шукала чотирьох міцних чоловіків, які перенесуть інсультного хворого з квартири в карету «швидкої». Цікаво, хто і за які гроші збирається вирішувати це питання?

Можна копнути глибше. У лікуванні інсульту значну роль відіграє вчасна діагностика на догоспітальному етапі. Всім відомо, що відсоток пацієнтів, яких доставляють в стаціонар у «терапевтичне вікно» дуже низький. Візьмемо 25-30%. Не більше. Питання: чому так? Чому держава не ставить амбітну ціль підвищити цей показник мінімум у двічі. Відповідь очевидна, і її озвучив голова НСЗУ: розрахунок тарифу проведений під існуючу статистику лікування, тобто під ці сміхотворні 0,12%. І якщо підняти якість діагностики, а це дороговартісний комплекс заходів, то потрібно автоматично збільшувати фінансування лікування. Натяк, думаю, зрозумілий – чим менше пацієнтів потрапляє в терапевтичне вікно, тим менша треба витрачити грошей на дорого вартісний препарат.

Але це ще не все. В Україні за всі роки боротьби з інсультом налічується аж 10 інсультних блоків. Це разом з приватними. Незважаючи на походження цих блоків, всі вони створені за приватні гроші. Влада залучала кошти благодійників, списками котрих прикрашені державні інсультні відділення. Пряме питання: де у тарифі «19 500» кошти на обладнання та його амортизацію?

Тому більшість пацієнтів насправді лікуються в неспеціалізованих терапевтичних відділеннях медичними алхіміками, котрі вливають у вену різні коктейлі з типа нейропротекторами, це свята правда. І з такими тарифами це буде ще довго.

Рухаємося далі. Всі соромно замовчують ефективність ТЛТ, а також ускладнення, котрі від нього можна отримати. Ефективність тромболітичної терапії в умілих руках 15-20%. Ще відсотків 5 припадає на ускладнення. Решта ТЛТ не дають бажаного результату. Тобто цей метод став застарілим так і не прийшовши до нас. Світ переходить на механічну тромбекстракцію, залишаючи тромболізис методом вибору лише тому, що він значно дешевший, у кілька разів. Тобто, якщо ми говоримо про пріоритетність лікування інсультів, то у тариф має бути «забита» не існуюча статистика лікування інсульту на рівні 0,12% застосування ТЛТ, а 5% з опцією переходу на механічну тромбекстракцію у разі неефективності неінвазивної процедури.

Ну й на завершення. 19,5 тис грн. нічого не вирішують, тому що інсультні та неврологічні відділення не є юридичними особами і гроші за лікування інсультів надходитимуть на лікарню й будуть служити фінансовим компенсатором для відділень «урології», «травматології», «проктології», яких НСЗУ обділило своєю увагою. Треба розуміти, що якщо держава хоче окремо проплатити комусь за щось, то його треба ізолювати від злиденних та убогих. Це так як в армії отримати посилку з дому. Якщо не домовитись про індивідуальний графік отримання посилки та окремого надійного місця її зберігання, то все надіслане буде порівно поділене між голодними товаришами по службі.

Зрештою все впиратиметься в концепт медиктотехнологічної документації. Можливо нарешті у нас зрозуміють, що клінічний протокол та медичний стандарт це компроміс двох суб’єктів: професійної асоціації, яка вимагає від держави запровадження сучасних методів лікування, оскільки представляє інтереси лікарів, які прагунть заробити та самореалізуватися та держави, яка хоче раціонально використати гроші і заробити бонуси в очах електорату. Однак суб’єктність має тільки держава, тому з одного боку вона в особі МОЗ розповідає про стандарти лікування та необхідність підвищення кваліфікації лікарів, а з іншого боку примітивізує клінічні протоколи та зацікавлена в одебілювані лікарів, котрі будуть діагностувати інсульти через добу і лікувати їх рекомендаціями ВООЗ для африканських країн.

Насправді ніякої проблеми у встановлені ціни на допомогу при інсульті в державних клініках нема. Заходити на сайт клініки «Оберіг», дізнаєтися ціну з тромболітиком і без нього, потім ділити ці ціни навпіл. Це явно не «19 500» в обох випадках. І це без реабілітації.

Ну, й пам’ятайте, ніякої реформи нема! Вас просто дурять.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.