Чому медсестрам неправильно нараховують зарплату

Якщо ви пишете у медсестринській групі на сторінці «Фейсбук» про низькі зарплати, які неправильно нараховуються, нікого не позначаючи, а вам відповідає цілий голова комітету Верховної Ради України, то це означає що ситуація в охороні здоров’я загалом та з середнім персоналом зокрема є дуже серйозна.

Історія з неправильним нарахуванням бере початок від 19 грудня, коли лідерка нового руху за створення незалежних профспілок Ніна Козловська спочатку на акції перед стінами парламенту, а потім на ефірі каналу «Ньюс Ван» запитала у Михайла Радуцького  про гроші. Виявляється в результаті специфічної діяльності деяких, скажемо так, бухгалтерій державних та комунальних лікарень зарплата медсестер та санітарок є нижчою за встановлену державою мінімальну оплату праці. Це по всій країні. І це при поки не скасованих надбавках за нічні чергування, шкідливі умови праці тощо.

Михайло Радуцький спочатку рекомендував звертатися до суду, а потім додав, що треба користуватися кодексом законів про працю, який нібито має вирішити проблему.

Те що чиновники у нашій країні говорять що завгодно – ми звикли давно, але ситуація із зарплатами не обмежується виключно неправильним нарахуванням і поточними проблемами. Ситуація із зарплатами є підставою для формування твердих фінансових та політичних прогнозів в охороні здоров’я. І всі ці прогнози є невтішними.

А тепер по порядку. Абсолютним цинізмом з боку Михайла Радуцького є обережні натяки про нібито розкрадання медичної субвенції на місцях, що призводить до традиційних заборгованостей за три останніх місяці року. Розкрадачі при цьому не вказуються не випадково, оскільки до 2019 року включно медична субвенція складалася із захищених законом статей, 80% якої була зарплата. Вкрасти можна на тендерах при закупівлі обладнання та бензину. Це умовний 1% від 20% загальної субвенції.

Головна причина нестачі грошей пов’язана з бюджетним процесом. Проекти бюджетів лікарні подають у вересні, тоді як розмір «міні малки» на наступний рік стає відомим лише у листопаді чи грудні. Так з року в рік держава хронічно недофінансовує захищену статтю «зарплата». До цього слід додати підняття цін на газ, яке також не враховується при подачі проекту бюджету. Це відбувається не кожен рік, але…

Безперечно важливим компонентом при формуванні проекту бюджету є «самоцензура». Самі лікарні зрізали собі фінансування при подачі проектів у вересні. До слова, проекти бюджетів подавалися за принципом попереднього фінансування за минулий рік. Ніхто нічого не розраховував ні за якими ліжко-місцями.

Із закликами «припинити себе обмежувати» не раз зверталася до колег Ольга Богомолець, коли була на місці Радуцького. Брак грошей на Заході в останньому кварталі пояснюється відсутністю вакантних ставок, у порівнянні з Півднем та Сходом країни. Саме вільні ставки санітарок, ліфтерів, лаборантів, охоронців, бібліотекарів дозволяли якось вирішувати проблему мінімальної зарплати.

Це ми говорили про цинізм. Суперцинізм полягає у тому, що з квітня 2020 року із переходом на нові принципи фінансування якраз зникає поняття захищеної статі бюджету, що відкриває адміністрації лікарень під прикриттям місцевої влади безліч можливостей для розкрадання грошей від НСЗУ. Мабуть, у цьому і полягають переваги нового принципу фінансування. І якщо врахувати, що за умов законодавчого зобов’язання порушувалися вимоги щодо оплати «мінімалки», з боку держави, то що можна чекати, коли держава знімає з себе всі зобов’язання по заробітній платі, перекладаючи все не колективний договір. Цікаво, де хто бачив, щоб на підприємстві, діяльність якого спрямована на отримання прибутку, а КНП зобов’язані його отримувати, публічно обговорювалися заробітні плати працівників? Якби таке було, то звідки б взялися зарплати у головних лікарів ЦПМСД по 50 тис грн., а у медсестер 3,5 тис. грн.? Це колектив за таке проголосував? На підприємствах зарплати формуються індивідуально і як правило не розголошуються. Поява таких практик у лікарнях – справа часу.

Неправильний порядок нарахування заробітних плат медсестрам пов’язаний із катастрофічним браком бюджетних грошей, які недодала держава. І щоб вписатися у субвенцію бухгалтерії змушені порушувати правила нарахування, а наприкінці року, ще й не виплачувати ніяких.

Але що пропонує Радуцький? Голова профільного комітету фактично закликає судитися з МОЗ та урядом, помилково вважаючи, що він судитиметься з адміністрацією лікарні. Який це матиме результат? Ніякий. Будь-яка лікарня легко доведе, що їй недодали субвенції і у неї немає грошей навіть на «мінімалку» для певних категорій працівників. В результаті позивач залишиться з рішенням суду, який не матиме ніяких позитивних фінансових наслідків. Якщо за позитивні наслідки, звичайно, не зараховувати витрачені гроші, час та нерви. Взагалі це небувала річ, щоб влада закликала судитися з собою. Але чому дивуватися, коли НСЗУ – орган центральної виконавчої влади закликав медиків до опору на місцях. Правда, не уточнював у якій формі.

Висновок. Київ скеровує медиків вимагати гроші туди, де їх нема, тобто «за місцем проживання». А також Київ відправляє боротися за права не з тими, хто їх відібрав. Головні проблеми для медичних працівників створюють уряд, МОЗ та парламент, а не ОТГ та адміністрації лікарень. Останні теж створюють, але меншого порядку, і це окрема тема. Це уряд формує неадекватні тарифи, яких навіть не вистачає на заробітні плати. Це уряд вивів зі структури собівартості амортизацію обладнання, комунальні платежі та енергоносії. Це уряд за деякими напрямками не збирається взагалі встановлювати жодних тарифів, наприклад, у стоматології. Звичайно, що після цього уряд скеровуватиме воювати з ким завгодно, тільки не з собою.

Закликам Михайла Радуцького судитися не потрібно дивуватися, оскільки людина щиро вважає, що у такій спосіб вона наносить удар по місцевим корупціонерам і відводить загрозу від Центру.

Отже, якщо за нинішніх обставин держава рахує як хоче, то чого чекати від діяльності органів місцевого самоврядування та адміністрацій лікарень з першого квітня? Звичайно, нічого доброго. До цього слід додати розпродаж комунального майна  та масові скорочення, передусім середнього та молодшого медичного персоналу.