0

Чому медикам не варто сподіватись на нового міністра і на ринок

Іллю Ємця уже встигли порівняти з Леонідом Іллічем Брежнєвим, у такий спосіб, явно натякаючи, що новий чиновник з «вчорашнього» у кріслі міністра охорони здоров’я сьогодні  виглядає так само неадекватно як кроляча шапка виглядала б на голові голови профільного комітету з питань здоров’я нації Михайла Радуцького.

Всіх цікавить питання чим займатиметься Ілля Миколайович на посаді міністра, чи буде продовжений другий етап реформ і що нас (медиків та пацієнтів) чекатиме у майбутньому. Базові речі щодо загальної оцінки ситуації викладені у статті на «Хвилі» Ілля Ємець – новий міністр: перспективи системи охорони здоров’я. Повторюватись сенсу нема. Натомість є сенс відреагувати на реакцію та коментарі до цієї статті, а також доповнити попередній матеріал, глибше та детальніше прояснити ситуацію.

Курс на «реформи» буде продовжено. Перше, що важливо розуміти: ніхто не відмовиться від автономізації та комунальних некомерційних підприємств. Це етичний вибір медиків, який відкриває можливість добирати гроші з кишень при нагальній ургенції.

Буде відкрито курс на страхування. Чому така впертість у питаннях страхування. Медична еліта хоче використати цю тему для тарифікації. Але справжньої тарифікації медичних послуг. Медики хочуть познайомити громадян з реальною вартістю медичної допомоги при тих чи інших випадках. Треба розуміти, що клінічні протоколи (стандартизація) та наступна тарифікація – це спосіб зробити «пред’яву» на фінансове забезпечення. Медико-технологічна документація – це юридичний інструмент для отримання  прибутку. Саме так треба розуміти метафору: «прописати кров’ю пацієнтів вартість послуг на бетонній стіні».

Цілком можливо, що це вдасться зробити. Але реакція суспільства буде дуже агресивною. Соціум довго терпів і чекав справедливості. Влада знає про ці очікування. І вона не може їх проігнорувати, тому що ці очікування і претензії є справедливими. Влада довго обіцяла і готувала населення, що настане такий час, коли справедливість відновиться і бодай за інфаркти, інсульти, пологи, недоношених дітей платити буде не потрібно. Але влада не може забезпечити навіть цього. І з першого квітня нічого не відбудеться. Більше того, замість очікуваного Ємець та команда на бетонній стіні напишуть реальні тарифи. Це викличе гнів та виплеск негативної енергії, яка супроводжуватиметься руйнівними діями. Прямими чи непрямими – це не має значення. Деякі медики цього не хочуть розуміти, але деякі чітко усвідомлюють на кого буде спрямована негативна енергія народних мас. Тому використана метафора «скальпування».

Тепер про ілюзії щодо можливості перейти в приватний сегмент охорони здоров’я. Лікарі не розуміють кількох важливих речей. В приватному сегменті можна сховатися, якщо ви маєте за плечима потужний державний сегмент охорони здоров’я. Він виконує надзвичайно важливу соціальну та економічну функцію. Соціальна функція полягає у тому, що державні лікарні забирають на себе без права відмови все неплатоспроможне населення, якого значно більше, ніж платоспроможного. А головне держсегмент закриває потреби в нагальній ургенції, теж без права відмови. Приватні клініки мають опцію відмови у надані медичної допомоги. Якщо зникне державний сегмент, то приватні клініки просто спалять. Енергія невдоволення та гніву буде руйнівною. Лікарі в силу політологічної безграмотності не розуміють, що приватний сектор ніколи, навіть в США, не може закрити нагальну ургенцію. Якщо люмпенам в США не дати опцію безоплатної медицини в критичних випадках на достатньому рівні («наявність протиботулінчних сироваток та кваліфікованих лікарів»), то вони спалять приватні клініки. У нас буде те саме. Тому нікому не вдасться спокійно пересидіти, переховатися в приватних клініках.

Тепер економічний аспект. Державні клініки забезпечують фахову альтернативу для лікарів та медсестер. У наших умовах вони є такою собі «Запорозькою січчю», вольницею, де можна безконтрольно займатися підприємництвом, працюючи на себе. Зникнення цього сегменту докорінно змінить ситуацію для найманих працівників приватних лікарень. При цьому лікарями, які сподіваються на приватний сегмент не враховуються дві речі. Перша – рівень посередництва української економіки. Він високий. Посередники – це паразити, які втрутяться у медичний ринок і десуб’єктивують лікарів, зроблять їх несуб’єктними. Лікарі навіть не уявляють собі скільки в Україні радуцьких. І саме на них вони будуть працювати. За дуже маленькі гроші. Про захід нерезедентів навіть не говорю. Для лікарів це «туманність андромеди». Друга річ – безвольність. Бути розумним, працелюбним, закоханим в професію – мало. Мало для того, аби добре заробляти. Потрібно вміти битися і мати волю. Ні волі, ні здатності битися у лікарів нема. Це треба виховувати і тренувати. Це довго і не всім вдасться.

Наступна річ яку не розуміють майже всі медики. Ємність ринку. Ємність ринку медичних послуг залежить від бюджетних коштів. Чим більше бюджетних коштів, тим більше робочих місць в приватному сегменті.

Невеличкий висновок. Лікарі мають пояснювати пацієнтам небезпеки, об’єднуватися і битися за бюджетні гроші. Але для цього треба самим щось розуміти. І, безперечно, відчувати: себе, когось, ситуацію, небезпеку.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.