Чому вітчизняне протиепідемічне законодавство працює проти людини

Коли я був інтерном, то дуже ретельно підходив до написання протоколу операції. Мені здавалося, що за протоколом операції можна визначити для чого хірург розрізав живіт. Він це зробив тому, що йому було скучно вночі, він хотів заробити, потренуватися, врятувати людину. Чому я так думав? Тому що коли я вчився писати протоколи операцій за чужими історіям хвороби, то я це бачив. А раз це бачив я, то що вже міг побачити обласний спеціаліст чи рецензент вищого рівня. Мені здавалося, що просто за протоколом операції, не знаючи людину, можна було навіть зрозуміти з якою метою лікар студентом прийшов здобувати медичний фах. Протокол операції – це дзеркало мотивацій хірурга.

Вся ця ситуація з відстороненнями та позовами примусила мене затриматись поглядом і трохи більше зануритися в букву закону. Що я хочу сказати. Наше право і наші закони є відображенням пустоти еліт і взагалі безсенсовості українського буття. Люди, які писали закон України про захист населення від інфекційних хвороб були порожніми. Саме тому цим законом сьогодні можна вбивати людей під приводом їх захисту. І саме тому ніхто з діючих депутатів не бачить у цьому законі «закон про три колоски». Саме тому всі оскарження виглядають комічними і базуються на крючкотворстві і словесній еквілібристиці. Нікому і в голову з правників і депутатів не приходить, що «Закон про три колоски» треба просто скасувати. І зараз для цього саме час. Скасувати, оскільки перед тим як писати слово «обов’язковою», потрібно його пояснити філософією права.

Ситуація настільки занедбана, що МОЗ видає Наказ у якому нема пояснення для чого вакцинувати людей? Це викликає природне запитання у журналістів і всі відповіді ми читаємо в усних коментарях до Наказу для медіа, але не у Наказі. Виявляється, людей примусово вакцинують та відстороняють від роботи без засобів існування уже не для порятунку їх від смерті чи запобігання поширення ними інфекції, а для створення безпечного середовища. Тобто мова іде не про людей, а про середовище. Люди призначені для забезпечення безпечного середовища. Те що ти здохнеш чи скалічієш не має ніякого значення. У цьому місія пересічного – здохни, але безпечне середовище забезпеч.

Ніхто, ніхто не може поставити просте запитання: які претензії до невакцинованої ЛЮДИНИ, що від неї хочуть і в чому вона звинувачується. В Наказах про відсторонення працівник звинувачується у тому, що він невакцинований. І все!!!