Ціннісну неоднозначність матеріального усвідомлюють більшість людей. Наприклад, гострий ніж може забрати життя, а може його врятувати. Тобто гостре лезо може бути добром і може бути злом. А ось ціннісну неоднозначність нематеріального усвідомлює дуже мало людей. Наприклад, ідеї можуть призводити до трагедії індивідів і навіть цілих народів.
Така нематеріальна категорія як свобода також має ціннісну неоднозначність. Вона може бути як добром, так і злом. Українська національна ідея децентралізації є прикриттям для національного розуміння свободи як реалізації індивідуальної програми на деідеологізацію життя (примат господарського над ідейним) ну й, звичайно, на самореалізацію за рахунок використання інших як витратного матеріалу.
Проблема лише у тому, що реалізація політики децентралізації вимагає централізованих та узгоджених дій. Ну й сама децентралізація не може існувати без центральних органів виконавчої влади. Але коли «свобода понад усе» і вона прописана в геному тоді децентралізується усе, навіть центральні органи виконавчої влади, представники якої починають діяти як кому заманеться без узгодження позицій.
Президент країни Зеленський до дня медичного працівника оголосив про підвищення заробітної плати працівникам охорони здоров’я. Зрозуміло, що зробив він це для того, щоб пообіцяти і вселити надію. Зрозуміло, що ніхто не збирається нічого нікому підвищувати. Але тут з’являється міністр фінансів Сергій Марченко і в рамках реалізації власної індивідуальної програми з одурення народних мас робить заяву про початок виконання закону «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» в частині фінансування системи охорони здоров’я на рівні не меншому 5% ВВП аж у 2024 році.
Зрозуміло, що Марченко протиправно перекладає виконання закону, який набув чинності ще у січні 2018 на наступників. Ось тільки його колеги у виконавчій гілці влади доклали чимало зусиль, щоб переконати, що частка витрат на охорону здоров’я залежить від абсолютних цифр ВВП. Мовляв ось буде у нас ВВП не 150 млрд доларів, а 250 млрд тоді перейдемо з 3% на 5%. Ну така логіка державних фінансистів. І ось тут МЗС повідомляє нам про реалізацію проекту Північного потоку-2, відповідно до якого Україна стовідсотково втрачає близько 2 млрд доларів за транзит російського газу в акурат 2024 року. Тобто грошей у 2024-му буде точно менше, а українське ВВП уже котрий рік тримається на позначці 150 мрд доларів, без будь-яких натяків досягнути рекордних показників 2008 та 2013 років у 180 млрд. Президент Зеленський у цей час роздратовано вимагає від Заходу компенсації за втрачені прибутки від транзиту, знову ж таки у той час коли МЗС апелює до цінностей та вимагає санкцій, у тому числі торгівельних, проти РФ.
Але дальше всіх у децентралізації виконавчої гілки влади просунулося міністерство охорони здоров’я, яке є просто осередком махновщини та отаманщини. Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко спочатку передчасно фіналізував конкурс на голову НСЗУ з формулюванням: «Було дуже складно визначитись з першого разу. А потім, через тиждень-другий, повідомив про визначеність щодо заступників неіснуючого голови НСЗУ. Тобто голови нема, а заступники є. Головним критерієм відбору на посаду заступників у виконавчій владі є наявність у претендентів мрій, про що, власне, і пише на своїй сторінці міністр. І зрозуміло чому. Тому що мрії у головах чиновників – це головний ресурс для децентралізації центральних органів виконавчої влади. Більше мрій – більше децентралізації і свободи.
Станом на сьогодні триває повторний конкурс. Міністр на своїй сторінці закликав до активної участі претендентів з метою створення конкуренції. Треба розуміти, що велика кількість претендентів на державну посаду є головною сучасною цінністю, яка демонструє реалізацію прав і свобод громадян. Важливо розуміти, що результати наступного конкурсного відбору можуть бути забраковані будь-яким чиновником у Кабміні, який на той час опиниться фаворитом і домінуючою фігурою у децентралізованій конструкції центрального органу виконавчої влади.
Таким чином, ми можемо говорити про небувалі досягнення децентралізації, яка реалізувалася навіть у Центрі та у виконавчій владі і відкрила для чиновників Кабміну та міністерств вищі ступені свободи – коли кожен чиновник може дурити маси не синхронізуючи та не узгоджуючи своїх дій з іншими брехунами.
