0

Додаткові обмежувальні заходи: чому Зеленський не правий

Вчора президент Зеленський у черговому сеансі комунікацій пояснив населенню логіку карантинних обмежень. Такими, що викликають у мене обурення і є дві тези: ми маємо носити маски для того, аби не заразити інших, оскільки маємо себе розглядати потенційно зараженими – перша теза, і ми маємо залишатися дома, бо це рятує життя – друга теза.

Зрозуміло, що Володимир Олександрович донині вважає, що в акторській діяльності головне бездоганно озвучити написаний кимось текст. Але проблема у тому, що посада президента передбачає інші компетенції, і просто читати тексти, входячи у роль президента, тут не проходить. Президент не розважає і не веселить.

Не будемо апелювати до юридичної освіти головнокомандувача і нагадувати йому, що це лікар може собі дозволити розглядати кожного пацієнта як потенційно хворого на СНІД та гепатит і вживати індивідуальних заходів безпеки, але, що дуже важливо, не висловлюючи пацієнту підозри і навіть ніяк не натякаючи. Публічна політика і «врачєваніє» це різні види діяльності і про презумпцію невинуватості не варто забувати.

Так ось, головним джерелом небезпеки і головними розповсюджувачами коронавірусу в країні є не перехожі на вулицях, а медики. Десятки тисяч медиків по всій країні, котрі працюють без належних засобів індивідуального захисту, приходять додому і наражають своїх рідних на небезпеку. А місцем зараження є не парки та сквери, а лікарні, де вони працюють, а потім квартири та будинки, у яких живуть члени родин медичних працівників.

У цьому тексті я відійду від абстракцій і опишу власний досвід, бо бачу, що через Платона та Аристотеля, через фізикалізм та ідеалізм до багатьох достукатися важко.

У мене дружина працює у відділені прирівняному до реанімаційного, у якому лікуються важкохворі. Такі відділення є стабільним джерелом зарази, оскільки важкі хворі мають ослаблений імунітет і хворіють пневмоніями. Цю заразу кілька разів на рік дружина  приносить додому. Я хворію онкологічним захворюванням крові і питання імунітету для мене є надзвичайно актуальним. Але всупереч всім порадникам, свого часу, я прийняв рішення не капсулюватися і не берегтися. Для того, щоб запровадити таке рішення у життя потрібно було тренувати імунітет. Це ризик у моєму стані, але я прийняв ризикове рішення і, незважаючи на погодні умови постійно здійснюю пробіжки незалежно від температури повітря. Тому що імунітет – це стрес. Організм має отримувати стрес, який не можливо замінити просто фізкультурою у задоволення в тренажерних залах. Це дає свій результат і я нормально переношу вірусні інфекції. Значно легше, ніж всі члени родини. Для мене парки і сквери – це життя. А залишатися дома – смерть. Смерть, тому що за кілька тижнів перебування поза природними умовами знизить мій імунітет і я здохну заразившись від дружини якоюсь інфекцією вдома, яку вона принесе з роботи, або заразившись, вийшовши на вулицю після тривалої перерви. Будь-якою інфекцією, не обов’язково коронавірусною.

Якби мова йшла тільки про мене і мене можна було б звинуватити у егоїзмі, то я б про це не писав, але мова іде про всіх. Якщо виконувати рекомендацію президента, прем’єра та міністра охорони здоров’я, то шанси заразитися і здохнути для людей похилого віку, і не лише, зростають у рази одразу після відміни півторамісячного карантину. Люди втрачають імунітет. Це при тому, що ніякої протиепідемічної необхідності не ходити на вулицю не існує. Існує необхідність уникати скупчень в замкнених приміщеннях – це так. Але не треба плутати вагон метро з парком. Яка нахрєн різниця чи людина смажить шашлики, чи копає землю на дачі? Навпаки, потрібно агітувати рухатись, бігати, виїжджати за місто. У кого нема можливості – ходити у Гідропарк тощо. Потрібно уже готувати населення на зміну образу життя після карантину. Натомість президент бере на себе відповідальність заявляти, що самоізоляція рятує життя. Та хер там! Навпаки, тривала самоізоляція вкоротить вам віку, особливо, якщо ви сприймете її як модель поведінки після так званого надзвичайного стану.

Кому в Україні треба самоізолюватися так це президенту, Кабміну та більшості депутатам. Але не просто самоізолюватися, а й заткнутися, тобто стулити свої пельки і не дезорієнтовувати та не дезінформовувати населення. Під час самоізоляції Зеленському краще поцікавитися у Радуцького чому у держрезерві ніхєра нема, і чому наші медики прибравшись у видані державою костюми подібні на переляканих  гоблінів. А вже потім, за результатами цієї розмови, записати ролик і запустити його телеканалами.

 

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.