0

Двадцять років в Україні симулюється сімейна медицина

Автор Олена Пилипчак

Двадцать лет спустя …рукава. Не Дюма. Двадцять років в Україні симулюється сімейна медицина. За двадцять років створено зо двадцять кафедр сімейної медицини. Ну, як створено? Перейменували поліклінічну підготовку або терапію за тим же принципом, що науковий комунізм став соціологією. Один веселий доцент з мого минулого пояснював, що кафедри поліклінічної підготовки створювали для працевлаштування потрібних людей (пам’ятаєте старий анекдот про ЛОРИ, ДОРИ, ЖОРИ в міністерствах?)
Відкрили інститут сімейної медицини. Товариства почали плодитись як блохи. І навіть – уявіть собі! – створили Вчену раду по сімейній медицині (спочатку я подумала, що це жарт, але ні. Тепер дивуюсь, що не було вченої ради по дільничій терапії, приміром).

Тобто, сімейна медицина визнана окремою спеціальністю, окремим навчальним предметом і окремою наукою.

Тільки от біда! Я не бачила жодного викладача, який сам би знав цю спеціальність/предмет/науку в цілому так, щоб він сам міг викладати все в тому обсязі, що вимагається знати звичайним сімейним лікарям. Ну, хоча б міг відповісти на питання. Якщо хтось знає такого викладача – назвіть, я піду на нього подивлюсь і, можливо, непомітно торкнусь його одягу.

На практиці двадцять років сімейну медицину викладають вузькі спеціалісти, які до сімейних лікарів ставляться в діапазоні від легкої зневаги (як сказала одна доцент: Це пояснення для вашого хлопського розуму!

Підозрюю, що її панському розуму відомі всі таємниці мироздания) до відкритої ворожості. На кафедрі офтальмології замість трьох днів нам за дві години розказали, що зі всіма питаннями треба направляти до офтальмога. Кафедра хірургії нас навіть бачити не схотіла. Дерматовенерологія просто не звучала. Між тим, в мене багато питань відповідно до програми сімейної медицини, хоча б по розділах тестування: МКХ 10, хвороби органів дихання, серцево-судинної системи, кістково-м’язової системи, органів травлення, нирок і сечовивідних шляхів, ендокринної системи, органів кровотворення, невідкладні стани, доказова медицина, профілактична діяльність, організація допомоги хворим з профпатологією, основи соціальної геронтології, здоров’я дитини, здоров’я жінки, загальна хірургія з курсом дитячої хірургії та проктології, травматологія та ортопедія, урологія, онкологія, офтальмологія з курсом дитячої офтальмології, отоларингологія з курсом дитячої отоларингології, нервові хвороби з курсом дитячої неврології, психіатрія, інфекційні хвороби з курсом дитячих інфекційних хвороб, фтизіатрія, дерматовенерологія, немедикаментозні методи лікування, паліативна допомога, реаніматологія та інтенсивна терапія, військово-спеціальна підготовка, проблеми СНІДу.

Саме смішне в цій історії, що екзамен теж приймають вузькі спеціалісти – по одному питанню кожен.
Давня історія, що кафедри післядипломної освіти вважають своєю місією вияснити на екзамені, що ти вивчив самостійно за своє життя. Якби вони попробували вияснити, чому вони навчили за місяць чи півроку, то дізнались би які вони педагоги і, може, були би шанси, що нарешті по сімейній медицині, як окремому предмету і навіть науці напишуть підручник у повному обсязі, щоб хоча би знати сферу компетенції сімейного лікаря.
Але, схоже, згадуючи той же старий анекдот, СУКИ не вціліли.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.