Лікарі, які приймають участь у загальнонаціональному двіжняку з реформи вторинного та третинного рівня поділяються на кілька груп, але дві частини є найчисельніші. Перша велика група вважає, що можна надурити Національну службу здоров’я (НСЗУ). Друга – більш притомна, і вважає, що якщо і можна когось надурити, то це колег по цеху відібравши їх гроші у чесній конкурентній боротьбі. Є, звичайно, такі, які все чудово розуміють, але пояснюють свою поведінку «ну треба ж якось виживати». Ну, і є такі, котрі хочуть надурити всіх, і НСЗУ, і колег.
Всі ці люди, які приймають участь двіжняку відчувають, що все не так, але вірять. Віра надає їм життєвої енергії і спонукає на позитивне мислення. Враховуючи той факт, що головною метою «двіжухи» є намагання отримати прибуток, що абсолютно не заборонено робити некомерційним комунальним підприємствам дуже логічно та, головне, корисно було б дати глобальний фінансовий прогноз учасникам адміністративно організованого державою ринком.
Так, безперечно, такий прогноз існує в голові кожного, хто пов’язав своє життя з медичним «бізнесом», але цей прогноз сформовано на підставі впевненості у тому, що якщо ретельно підрахувати свою роботу і юридично грамотно представити її державі, то держава звідкись візьме гроші та оплатить «пред’яву» на проліковані випадки. Збільшити кількість пролікованих випадків – головна задача учасників медичного «двіжняка». Бажано тих випадків, які оголошені пріоритетними. На додаток до концепту ретельного обліку є концепт справедливої компенсації неадекватності тарифів від НСЗУ кількістю пролікованих звернень.
Логіка та обґрунтування проста: раз держава дала малий тариф, то ми компенсуємо це потроєнням пролікованих випадків. Байдуже, що така логіка закінчиться потроєнням попередніх річних статистичних даних. Чим менший тариф, тим ретельніший облік роботи та тим довший перелік пролікованих нозологій.
Така логіка може виникнути лише у людей, які відвідують економічні тренінги Тимофія Мілованова. В реально житті бізнес-цікавість може мати лише суб’єкт, котрий має кошти для накопичення. По-перше, НСЗУ не є суб’єктом, а об’єктом зовнішнього управління, а по друге НСЗУ не має коштів для накопичення. Ця структура володіє лише грошима на операційні видатки, й те, явно у не достатньому об’ємі. Тому навіть, якщо виловлювати на вулицях людей і видаляти їм апендикси, демонструючи їх НСЗУ в натурі, це не призведе до збільшення фінансування лікарень, оскільки за ці апендикс ніхто не заплатить – коштів нема і вони не заплановані. Навпаки, власники державної медичної монополії мають бажання зменшити витрати на охорону здоров’я детермінуючи політику та поведінку найманих керівників.
Але це ще також не все. Безперспективність збільшення кількості пролікованих випадків має перспективу скорочення існуючих пролікованих звернень, які за новими нормами не відповідатимуть критеріям пролікованості. У нас навіть приблизно не розуміють, який жах чекає на працівників терапевтичних спеціальностей з кореляцію їх діяльності критеріям пролікованого випадку. На сьогодні підставою для отримання медикаменті від держави є обстеження пацієнта за власний рахунок. Пацієнт не завжди приймає рішення проходити дороговартісне обстеження, якщо вартість лабораторної діагностики є дорожчою за лікарські препарати. Під час диспансерного спостереження пацієнти часто не виконують рекомендації лікаря щодо кратності лабораторних тестів, оскільки мусять за них платити самі. Але у цьому випадку хворі беруть відповідальність на себе і наказують себе. А ось після переходу на нові принципи оплати праці покараним може виявитися лікар, якому не зарахують випадок пролікованим. Взагалі, треба розуміти, що претензія до необґрунтованості оперативних втручань у полтавському пілоті від Павла Ковтонюка на рівні 90% є тривожним сигналом для терапевтів. Якщо 90% операцій є необґрунтованими, то у терапевтів необґрунтованими будуть 100% візитів.
Це не ведеться мова про те, що всі без винятку лікарні не мають укомплектованості відповідно до табелю оснащення. І провести обстеження та лікування пацієнта відповідно до протоколу не може жодна лікарня, що, безперечно, є прямою підставою не заплатити з боку НСЗУ.
Дуже цікавим у цьому контексті є тренд обрахунку тарифів за принципом розрахунку собівартості послуг за допомогою складних формул діагностично споріднених груп. Треба розуміти, що розрахована заробітна плата лікаря за допомогою таких можних формул має переконати його, що 150 доларів на місяць це більше ніж 400 доларів майстра манікюру. Лікар має втішити себе тим фактом, що його зарплата розрахована армією експертів та іноземних фахівців.
Висновок. Всі учасники «двіжняка» отримають 50%, але не від того, що вони собі намріяли, а від того що їм пообіцяли. При цьому важливо розуміти, що 100% обіцяного – це відстань від плечового суглобу до дистальних флангів пальців кисті. Для тих, хто погано розуміє образне мислення, пояснюю, що 50% починається від ліктьового згину до дистальних флангів пальців кисті. Хто важко розуміє текстові пояснення може подивитися відео. Таким є наш глобальний фінансовий прогноз для всіх учасників загальнонаціонального «двіжняка». Не дякуйте.
І пам’ятайте! Ніякої реформи нема, вас просто дурять!
