З вересня нас засипатимуть статистичними даними про кількість захворілих, важких та померлих. Деякі сайти органів влади, наприклад, Сокирянської ОТГ, уже повідомляють про вірулентність і контагіогнізність «дельти», посилаючись на вчених Уханьського університету. Китайські та британські науковці уже з’ясували у скільки разів новий штам агресивніший та підступніший. Але виникає питання – а де наші вчені? Де всі ці наукоцентричні та прихильники доказовості, які тридцять років рахували захворюваність на грип разом з ГРВІ, агітуючи за щорічне щеплення від грипу?Мене, наприклад, не влаштовує кількість померлих та кількість захворілих. Мене дуже цікавить, хто із захворілих отримав щеплення та якою вакциною. Також цікавить, хто із свіжих пацієнтів отримав імунобіологічний препарат після хвороби, чи насправді є факти повторного захворювання тощо. Така інформація проллє світло на все. Зрозуміло, що ніякого світла не буде, тому що у нас всі поголовно брешуть.
Якщо ми вважали, що КОВІД це як грип, тільки важче, то у мене запитання: для чого вакцинувати перехворілих? Ну, звичайно, це запитання є недоречним, якщо вірити у відсутність напруженого і тривалого (у декого пожиттєвого) імунітету. Якщо у прихильників доказової медицини імунітету від грипу нема, тоді все зрозуміло – вчора перехворів, завтра потрібно уже вакцинуватися. І так з року в рік.
Гаразд, якщо коронавірус це ГРВІ тільки суперважке, то у мене також запитання: а коли була вакцинація проти «сімейства» ГРВІ? І чому вакцинований Ізраїль знову приймає хворих, а у медичних групах наші лікарі постять висловлювання ізраїльських ескулапів, що пощади невакцинованим не буде. І в коментарях багато підтримуючих таку «гуманну» позицію. У мене нема претензій до ізраїльських лікарів, які швидше за все такого не казали. У мене претензії до підтримуючих українських медиків, котрі не задаються запитанням – а як так могло статися, що Ізраїль всіх перевакцинував і знову готується приймати пацієнтів? Нехай навіть з легким перебігом. Чому хворіють вакциновані?
Ми тридцять років заощаджували на сучасній діагностиці ГРВІ та грипу. Ніяк не простимулювали нас ні свинячий грип, ні пташиний. Коли звалився КОВІД у головах наших «науковців» та лікарів взагалі утворилася каша. Ще вчора наші ескулапи безвідповідально накручували громадян на нікому не потрібне малоінформативне поголовне ПЛР-тестування, замість того, щоб витрати ці кошти на вірусологічні дослідження (культивування, індикація, ідентифікація) за принципом соціологічного опитування і зрозуміти чим насправді хворіють: аденовіруси, коронавіруси, грип і так далі, а сьогодні так само бездумно закликають всіх вакцинуватися.
Ось який глобальний результат дало ПЛР-тестування? Переважна більшість протестованих просто витратили гроші не підтвердивши діагнозу, і ми донині не знаємо скільки у нас перехворілих. Антитіла досліджувати не треба, треба тупо вакцинуватися за принципом багато антитіл не буває.
Я застав медицину до ери «доказової медицини» – коли з лікарів вимагали думати. І навіть у ті часи відсоток бездумних та інерційних був вражаючим. Лікар стаціонару міг відпрацювати 30 років і вважати, що якщо він взяв до рук ампулу окситоцину, то його введення треба обов’язково довести з 6 крапель до 40. Думка, що метою родостимуляції є досягнення потрібної пологової діяльності, яка може бути отримана на 4-6 краплях/хв більшість навіть не відвідувала. Про такі речі як розуміння ідеї слабкості як захисної реакції природи на клінічну невідповідність годі й говорити. Які ідеї, ви про що. Єдине питання – чому після трьох годин нема 40 крапель/хв? – а там хай очі вилізуть.
З вакцинацією таке саме як з окситоцином. Сказали дві – значить дві. Ще вчора довбали чому нема двох ін’єкцій, сьогодні уже треба три. Завтра скажуть чотири. І ніякого критичного аналізу і співставлення з результатами. Не досягнули результату на двох, значить три. І так далі. В інструкції окситоцину хоч обмеження у 40 крапель стояло, оскільки більша доза могла дати зупинку серця.
Висновок. Якщо восени МОЗ знову годуватиме нас кількістю захворілих, протестованих та померлих, то нам потрібно забути про наукоцентричність і доказовіть на національному рівні.
