3

Кінець реформам, або Коли настає «фсьо»

Мирське життя так влаштовано, що все у ньому має початок та кінець, тобто рано чи пізно все закінчується. Яким би перспективним у плані постійної зайнятості не видавався б комусь процес реформування охорони здоров’я і скільки б нас не переконували професійні реформатори у тому, що «єсть у революції начало і  нєт у революції конца», трансформуючи у такий спосіб «минуще» у «вічне», таке непорозуміння як українська реформа охорони здоров’я також закінчиться. Буття примусить до визначеності. І коли ця визначеність настане і ми отримаємо фінансову конкретику, а конкретніше грошей нічого бути не може, то всі нарешті побачать, що за всіма цими пулінгами коштів, медичними послугами, управліннями якістю, діагностично-спорідненими групами, насправді нічого не стояло.

І ось 27 грудня 2018 р. у Києві відбувся прес-ланч під назвою «Від первинки до поліклінік та стаціонарів», на якому були представлені тарифи на послуги за програмою «Безкоштовна діагностика». Тарифи викликали розгубленість в лавах як медичних суб’єктів ринку, котрі активно «топили» за реформи і чекали на бюджетні кошти, так і в лавах представників державних закладів охорони здоров’я, які розраховували звільнитися від сірої схеми «добровільних» внесків від пацієнтів. З враженнями із «зали очікувань» можна ознайомитись тут.

Оскільки віра є природною потребою людини, то розчаровані суб’єкти охорони здоров’я продовжують вірити, що все буде добре і все одно на урядових тарифах можна буде якось заробити. Зловтішники урядових невдач також вірять, але їх віра у продовження реформи. Вони розраховують скористатися вивільненою негативною енергією розчарованих та невдоволених. Але ні сьогоднішні реформатори, ні їх опоненти не розуміють, що програма «Безкоштовна діагностика» це уже кінець реформи, і остання не має опції продовження. Не має, тому що в Україні уже немає нікого, хто був би здатний дати як надавачам послуг, так і споживачам послуг фінансову конкретику, яка була б ними прийнята. Тариф 33 грн за глікозильований гемоглобін чи 29 грн за АЛТ – це інтегральна величина від усіх реформаторів, які працювали до 2014 року і які працювали після 2014 року. Просто команда Супрун озвучила ці неадекватні цифри.

Таким чином, ми підійшли до тієї точки, після якої кінець чогось не має початку нового. І тут не стоїть питання, що не все нове є обов’язково добре. Питання у тому, що є такий кінець, після якого немає початку. Ні початку доброго, ні початку поганого. Настає так зване «фсьо».

Цей висновок не претендує на відкриття, так було не раз. Наприклад, історія людства знає чимало прикладів, коли зникали народи та цивілізації без будь-яких насильницьких впливів, так би мовити самоліквідовувалися. Глікозильований  гемоглобін за 33 грн – це самоліквідація без Путіна. І нехай нікого не бентежить орієнтир на індикатор виражений у гривневому еквіваленті, він є структурним відображенням абсолютно нематеріалістичних категорій: чесність, рефлексія, саморозуміння, гідність, любов, свобода,  тощо. Це так само як нас вчили на кафедрі патанатомії: дистрофія є структурним відображенням порушень метаболізму. Ціна у 33 грн – це матеріальне відображення порушень ідеалістичного та ірраціонального.

На сьогодні уже можна говорити про локальне медичне «фсьо». «Фсьо» настало для НАМН України, для інституту наукових звань (кандидатів наук, докторів наук, академіків) для післядипломної медичної освіти та її закладів на зразок НМАПО, ЛМАПО чи ХМАПО і ще для багато кого. Глобальне «фсьо» ми отримаємо після економічних, податкових, військових, правоохоронних та інших «реформ» нового президента країни.

Коли ж настає «фсьо»? Воно настає тоді, коли ми чітко усвідомлюємо власну безпорадність, але боїмося її визнати, оскільки не можемо зрозуміти або/та не хочемо зрозуміти причин цієї безпорадності, і рухаємося, рухаємося за інерцією роблячи вигляд, що робимо усе вірно. Історія українського бізнесу знає чимало компаній, яких попереджали про «фсьо», але їх керівники обирали саме його, оце «фсьо», оскільки мали тільки інтелект, але не мали волі змінитися і стати кращими.

Чи є життя після «фсьо»? Так, звичайно є. Але це життя починають інші і починають його з нуля. Напевно десь, колись через кілька століть, а може й тисячоліть на території сучасного заводу «Антонов» будуть виробляти літальні апарати. Але робити це уже будуть інші люди, з іншим кольором шкіри і розмовлятимуть вони іншою мовою.

Кожен у нашому житті виконує свою функцію. Одні рухаються в напрямку «фсьо», а інші їм пояснюють, що таке «фсьо», чому воно настає і як так зробити, щоб воно не настало. Ми розуміємо, що швидше за все наша країна таки наблизиться до «фсьо», але людині властиво вірити. І ми віримо, що наші зусилля з роз’яснення та запобігання катастрофи принесуть якісь результати. Тому наступні публікації на «TRIGGER» будуть присвячені економічній філософії, податкам, ціноутворенню, ВВП та бюджету на прикладах законопроекту №9163 «Про фінансування охорони здоров’я та загальнообов’язкове медичне страхування в Україні» підготовлений депутатською групою, до складу якої входять і депутати від майже президентської партії «Батьківщина», Олександра Кужель та Валерій Дубіль та уже публічної урядової програми безкоштовної діагностики. Ми візьмемо на себе сміливість дати фінансову конкретику, яку приймуть і лікарі і пацієнти. Ну а що робити якщо глікозильований  гемоглобін від уряду 33 грн, а в приватній лабораторії 160 грн?

Анатолій Якименко

3 Comments

  1. 5 лет после Майдана в области здравоохранения были потрачены впустую… вся энергия ушла в споры кто их реформаторов гениальнее ))
    Моя статья 10-летней давности начинает сбываться (((

  2. Андрей Набоков, 09.02.2008
    Проблема, в которой оказалась наша медицина, даже не в том, что нет идей, хорошие идеи есть, многие из них, что называется, носятся в воздухе. Иногда просто нужно грамотно внедрить удачный опыт соседних стран. Гораздо большая проблема в том, что нет механизмов и структур, способных внедрить даже самую правильную и в деталях разработанную идею или программу. Вся чиновничья пирамида, судя по результатам ее деятельности, способна только “осваивать” выделенные средства. Т.е. более или менее грамотно заметать следы разворовывания этих средств. Система здравоохранения давно потеряла управляемость вместе со всем госаппаратом. Каждый, даже самый маленький чиновник, начинает что-то делать только после того, как понял, что ему за это что-то упадет. Но упасть то может только в результате нарушения закона(!), реальной заинтересованности чиновника в следовании интересам общества не существует. Никакие программы и реформы, никакой престиж страны его давно не интересует. Мне кажется, что начинать реформы нужно с подготовки некоторого количества профессиональных менеджеров медицины и быстрой расстановки их на ключевые посты. И только после восстановления управляемости системы можно говорить о целенаправленных реформах и каких-то осмысленных действиях…
    (отсюда http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=22958&fbclid=IwAR2tWOPEVRKVVgpAvnaIuqaOlCKRsDSKibLv3dN5reEnYqs6yiNChBm_H70)

  3. Існує ключовий фактор який не дає вмерти залишкам медичної допомоги в Україні: вимушене бажання людей позбавитись хвороби. Саме дякуючи дофінансуванню з кишені вдається якось утриматись залишкам системи. Тому не виправдався прогноз, який більше 10 років тому віщував шановний Андрій Набоков. В дійсності при фінансуванні, як у Молдові, більшому у два рази ніж нинішнє і концентрації у напрямках які безпосередньо рятують життя тут і зараз та безумовній відповідальності все ще можливий позитивчик. Тому, ще не “фсьо” але декому дуже хочется щоб було “фсьо”.

Залишити відповідь до Андрей Н Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.