0

Колос на глиняних ногах

Konstantinos Demis, Acne

Найбільшою небезпекою у період зміни політичної влади в країни буде намагання організації розправи над останніми, до того ж не замовниками, а виконавцями в ланцюжку так званих реформ. Безперечно, виконавців, якщо вони того заслужили потрібно покарати за кримінальні порушення, але попередній текст Олени Пилипчак про двадцятирічну симуляцію сімейної медицини говорить про те, що головні зусилля мають бути скеровані на головне – перевірку ідей та стратегій.

Увага до сімейної медицини не є упередженістю. Прискіпливість до цього проекту можна пояснити його первинністю. Ідея перетворення дільничних терапевтів у нову якість є першою подією, яка запустила каскад послідовних дій, фіналізація лише частки котрих уже сьогодні на нас наводять жах. Тому для початку непогано було б розібратися: чи це така стратегія симулювати сімейну медицину, чи ідея сімейної медицини є настільки нездалою, що нічого іншого як імітувати сімейних лікарів просто не залишається.

Питання є абсолютно не риторичне і не другорядне з огляду на той факт, що всі медичні університети України практично не займаються нічим іншим як за бюджетні гроші готують сімейних лікарів – приблизно 70-80% випускників карають сімейною медициною на розподілі. Для довідки: обсяг державного замовлення на підготовку фахівців спеціальності  «Медицина» (МОЗ) на 2018 рік склав 4177 осіб (у 2016 році 5090 осіб). І так триває десятиріччя. При цьому МОЗ запевняє, що сімейних лікарів разом з дільничними терапевтами в Україні більш ніж треба дуже давно, тобто їх дефіциту ніколи не було. Виникає питання для чого працюють українські університети всі ці роки, якщо за даними статистики 7 з 10 випускників медичних ВУЗ-ів не потрапляють в систему охорони здоров’я України? І навіть якщо асоціація сімейної медицини дотримується протилежної від МОЗ думки і вважає, що спеціалістів не вистачає, то за останніх десять років такою кількістю підготовлених за бюджетні кошти сімейними лікарями можна було «з нуля» забезпечити Україну, Молдову і Білорусь.

Тому дуже зручно зловити МОЗ на брехні і пригадати як Павло Ковтонюк розповідав про досвід Польщі, у якій декларації підписували декілька років поки не підписали усі, тоді як у нас вікно можливостей несподівано закрили рівно за рік з 1 квітня поточного року, заявивши, що непідписанти, а це 15 млн, добровільно відмовилися від державних послуг в охороні здоров’я, що можна трактувати як спробу МОЗ приховати брак сімейних лікарів, а також коштів на їх утримання. Але дуже незручно задатися запитанням чому розподіл на сімейну медицину на шостому курсі завжди вважався і вважається досі покаранням для студента і чому для того, аби уникнути переслідувань сімейною медициною абітурієнти одразу вступають на контрактну форму навчання, тобто йдуть вчитися за власні гроші. Що це за ексклюзивна спеціальність така від якої всі розбігаються в різні боки ще до першого курсу навчання і не бажають вчитися за державні гроші? І зрештою, чому держава готує сімейних лікарів виключно за бюджетні ресурси, а потім нав’язливо пропонує ескулапам стати суб’єктами ринку, оформившись як ФОП. Що це за стратегія? Чи може наші інтелектуали 28 років ніяк не можуть зрозуміти, що таке стратегія?

Ну тоді заглянемо до «Вікіпедії»: стратегію можна розглядати як довгостроковий, послідовний, конструктивний, раціональний, підкріплений ідеологією, стійкий до невизначеності умов середовища план, який супроводжується постійним аналізом та моніторингом в процесі його реалізації та спрямований з певною метою на досягнення успіху в кінцевому результаті. Стратегія реалізується через здатність переходити від абстракції до конкретики у вигляді конкретизованих планів для функціональних підрозділів. Основи системологіі дають алгоритм системогенезу, складовою і головною частиною котрого є страстегія і складає послідовність: >проблема>задача>модель>забезпечення>.

Як бачимо ніби й нічого складного і формально стратегія реформ в охороні здоров’я була сформована відповідно до послідовності системогенезу. Але якщо висловитись метафорично, то визначену стартову проблему з дільничними терапевтами можна порівняти з проблемою гнійничкових висипів у пацієнта похилого віку, які помилково були розцінені окремим дерматологічним захворюванням, хоча насправді вони виявилися  пізнім, підкреслюю, пізнім ускладненням цукрового діабету.

І всі ці 32 роки (з 1987р) наші інтелектуали займалися аутогемотерапією та укріпляли імунітет імуномодуляторами у той час, коли цукровий діабет робив свою чорну справу калічив нервову та серцево-судинну систему. І ось як тільки всі побачили, діабетичну стопу, атеросклероз та кардіо-васкулярні катастрофи почали шукати винних і говорити про аудит.

Під цукровим діабетом у нашому випадку треба розуміти патологію соціуму, яка проявляється порушенням спорідненості між заможною меншістю, сформованою у непублічний спосіб та обдуреними маргіналізованими масами простолюдинів, у тому числі й в медичному середовищі.

Порушення спорідненості почалося ще за доби пізнього СРСР. В житті воно проявлялося по-різному та в усіх сферах. В медичній сфері маніфестувало падінням інтересу з боку кон’юнктурної постідейної комсомольської братії до охорони здоров’я, що супроводжувалося неодмінним зниженням фінансування, яке почалося ще за часів пізнього «совка». Зверхність і зневага до новостворених сімейних лікарів, про яку пише Олена Пилипчак є нічим іншим як сегрегацією за соціальною ознакою всередині медичного середовища та продовженням практики упослідження дільничних терапевтів. Нинішня нібито увага з боку вищої політичної влади – нащадків кон’юнктурних і цинічних комсомольців на зразок Сергія Березенка чи Олексія Гончаренка до медичних люмпенів сімейних лікарів є нічим іншим як безсоромна спроба поставити їх собі на службу з метою продовження прийнятої стратегії ще у радянські часи.

Аутеогометорапією та лікування імуномодуляторами можна вважати всі подальші кроки в реформі охороні здоров’я, оцінка останніх коливалась в діапазоні між «теоретично-корисний»  до «дурновато-шкідливий». Самими простими з таких кроків є нібито корисна ідея автономізації лікарень, для реалізації якої чомусь знадобилася трансформація закладів охорони здоров’я у некомерційні комунальні підприємства.

Як посткомсомольська непублічна стратегія байдужості та зверхності трансформує теоретично-корисні ідеї у дурнувато-шкідливі на практиці дуже гарно було продемонстровано на нещодавньому круглому столі, який відбувся 25 квітня на прикладі «Інституту серця». Виступаючи на ньому Борис Тодуров заявив, що ввірений йому колектив готовий до страйку у зв’язку, ви не повірити, із набуттям автономізації та трансформацією у довгоочікуване некомерційне комунальне підприємство. Причина банальна. З’ясувалося, що «Інститут серця» позбавляється базового фінансування від держави і тепер повинен всі гроші заробляти на себе самостійно і ще й щось «відстьогувати» державі.

Ще до вчорашнього дня про некомерційні комунальні підприємства мріяли чи не всі головні лікарі та директори, оскільки вважали, що держава дозволить їм офіційно добирати з кишень громадян до бюджетного фінансування  необхідні кошти не шифруючись. Мріяли, тому що не знали, що маргіналізація дільничних терапевтів це є пізнім смертельним симптомом непублічних стратегічних рішень для всієї системи. Що цікаво, що медична еліта дуже жваво продовжує реагувати на ідею багатоканального  фінансування, не розуміючи, що як тільки їм легалізують другий та третій канали, перший бюджетний канал їм одразу обріжуть.

Тому, якщо комусь подобається термін аудит, то нехай буде аудит. Тільки головне з якого місця його проводити і що саме аудитувати? Починати аудит потрібно з 1987 року – прийняття низки законодавчих актів про запровадження експерименту з сімейної медицини і аудитувати потрібно ідеї та стратегії. Все що стулили реформатори за увесь час української незалежності є колосом на глиняних ногах, який завалиться незалежно від того виженуть Супрун з країни найближчим часом чи її посадять разом з усіма невігласами та наркоманами.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.