0

Коли недбало склала фінансовий план і просто поклала руку на чужий смартфон, або як у Бердичеві сімейна лікарка отримала струс мозку у конфлікті з пацієнткою-суддею

Напевно, нема такої людини, яка б не критикувала поліцію. І насправді, відомство міністра Авакова є за що критикувати. Але на відміну від лікарів поліція не просто дозволяє знімати свою роботу на відео, а й самостійно вмикає камери відео-фіксації, які закріплені у неї на формі.

У Бердичеві під час виникненні спірної ситуації в сімейній амбулаторії лікарка просто поклала руку на чужий смартфон, щоб перешкодити відеозйомці в коридорі. Це спровокувало бійку, в результаті якої медик отримала струс мозку. Потерпіла прийняла рішення звертатися до суду за побиття. Тільки пацієнткою виявилася суддя місцевого суду, яка прийшла запитати у «чисту» половину амбулаторії чому під кабінетом для інфекційних хворих півтори години ніхто не приймає осіб з підозрою на коронавірусну інфекцію.

Реакцію медичної спільноти спрогнозувати не важко. Всі беззастережно вважають неправою суддю, яка зажерлася, вважає себе господаркою життя і дозволяє собі бити лікарів. Милу лікарку насправді шкода, тільки цього разу, втішати і проявляти корпоративну солідарність доведеться інакше, шляхом об’єктивного розбору ситуації з метою уникнення потрапляння до подібних в майбутньому.

Почнемо з того, що людина яка перебуває у публічному місці, тим більше при виконанні службових обов’язків має бути готовою, що її можуть записувати. В Україні відеокамери фіксують все: інтимну переписку народних депутатів під час засідань у парламенті, засідання суду, лекції в університетах і так далі. Все це викладається в мережу і ніякої ради на те нема. Особу при виконанні службових обов’язків факт відео фіксації має мало цікавити, якщо вона не робить неправомірних дій. Винятки, звичайно, є. Наприклад, у військових. Лікарка амбулаторії не мала права перешкоджати зйомки відео конфліктної ситуації, тим більше в коридорі закладу. Цього навіть не дозволяють собі робити поліцейські.

Але головним предметом розмови мають стати так звані фінансові плани комунальних некомерційних підприємств. У медиків з переходом на нові принципи фінансування чомусь вважається, що саме головне це вийти на потрібну суму, набираючи   якомога більше декларацій та контрактуючи якомога більше пакетів. Тобто всі бачать виключно гроші. Але ніхто не задається питанням що вони будуть робити якщо разом з грошима прийдуть пацієнти і утворять кілометрові черги, учасники яких почнуть вимагати витрачати отримані гроші від НСЗУ на обстеження та лікування, а не на зарплати.

Часто можна почути, що лікарі не є юристами, фінансистами і тим більше політиками. В університетах їх вчили виключно лікувати, а не прораховувати ризики та соціальні конфлікти при складанні фінансових планів. Але люди у білих халатах сильно лукавлять. В університетах їх також не вчили рухатися кар’єрними сходами, зльоту оцінювати фінансову спроможність пацієнта, налагоджувати стосунки з представниками фармкомпаній, переписувати історії хвороби в разі потреби і так далі. Так само як податківців ніхто не вчить у податковій академії за допомогою податків душити політичних опонентів влади, кошмарити бізнес і брати хабарі. Але всі чудово опановують ці «науки» заочно.

Сьогодні сімейні лікарі щиро здивовані тим, що їх пацієнти б’ють по голові, адже вони приймають по 50 чоловік на день. Відповідь дуже проста: їх б’ють за неправильно складені фінансові плани. Їх б’ють за те, що у реформі Супрун вони побачили і почули тільки зарплату у 20 тис грн.. Але не помітили, що їм збільшили і кількісне і якісне навантаження. Окрім збільшення числа громадян, сімені лікарі прийняли на себе обслуговування фізіологічної вагітності, туберкульозних та психіатричних хворих, наркозалежних і, мабуть, ще багато чого. У реформі Супрун ніхто не побачив, що система не передбачає взаємозаміни і плодить адміністративний апарат, який деградує і самоусувається від прийому пацієнтів. Головний лікар це не статист, а лікар, який у випадку перенавантаження системи має стати в один ряд з практикуючими лікарями і почати лікувати.

Сьогодні сімейні лікарі дуже нагадують жіноче населення нацистської Німеччини, які пересиджуючи у бомбосховищах килимові бомбардування союзників ніяк не могли зрозуміти за що їм це все. Адже вони просто виховували дітей, товклися на кухні та ходили до церкви – діти, кухня, церква. Все що вимагав від них фюрер. А все тому, що і ті і інші, чудово розуміли під що вони підписалися, просто думали, що їм за це нічого не буде.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.