Лариса Вахненко
Війна! Постійно йдуть заклики МОЗ здавати кров, що здавалось б природньо. ГО «Покрова» вирішила дізнатись, які потреби в крові, її продуктах на фронті та в тилу, як обстоїть організація забезпечення кров’ю поранених та цивільного населення. Був відправлений офіційний запит в МОЗ, отримана відповідь: Згідно з Наказом Служби безпеки України від 23.12.2020 № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.01.2021 за № 52/35674: відомості про потреби, обсяги заготівлі донорської крові або її компонентів на особливий період становлять державну таємницю. Ніде в світі ця інформація не приховується. Для адекватного функціонування служби крові необхідно знати розміри постачання, витрат крові і її продуктів для аналізу та планування ефективної її діяльності.
Але крові не вистачає. МОЗ виявилось неспроможним організувати належним чином забезпечення кров’ю ні фронт, ні тил, прийшлося запросити на допомогу хірурга із США (John Holcomb) Джона Холкомба –доброволець американскої некомерційної організації Global Surgical and Medical Support, який складав протоколи гемотрансфузії на догоспітальному етапі ТССС (Tactical Combat Casualty Care), з такою місією його запросили і до нас надати протоколи по переливанню цільної крові нам, українцям. Багато поранених було врятовано, але наші керівники і тут не змогли розумно скористатись допомогою. З’явились документи, які дозволяли переливати кров різному медперсоналу навіть військовослужбовцям, навіть без індивідуального підбору крові: Постанова КМУ № 681 від 30 червня 2023 р. зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 943 від 05 вересня 2023р. Наказ МОЗ № 418 від 05.03.2022 р. «Про затвердження методичних рекомендацій щодо застосування протоколу масивної трансфузії постраждалим на етапах евакуації»: «коли відсутні компоненти крові і відсутні джерела їх постачання допускається проведення прямої трансфузії крові постраждалому без попереднього проведення необхідного комплексу обстежень». Тобто від солдата до солдата переливати кров воєннослужбовцем! Ми що, дожились до такого абсурду? Не дивно, що почалися масові ускладнення, іногрупні переливання крові з летальними випадками. Але звіти, статистика запасів крові, ускладнень відсутні. Висновки робити не можливо. Чому СБУ засекретило всі ці данні? Чи сумісно це з Постанову КМУ № 143 від 17.02.2023 «Про створення інформаційно-комунікаційного комплексу системи крові», яка не передбачає ніяких таємниць, а навпаки, має багато суб’єктів інформаційно-комунікаційного комплексу для постійної комунікації і контролю за динамікою заготівлі крові, переробки, розподілу, динамікою та реєстру донорів крові в системі службі крові. Таким чином, МОЗ порушує Постанову КМУ 143, відмінивши основну облікову форму 39 наказом від 08.02.2023 № 236. Мало того, Центр медичної статистики, який здійснював збір, обробку та аналіз форми 39, на підставі наказу МОЗ від 21.02.2022 № 347 було реорганізовано, тобто данні щодо крові ніхто не збирає і не обробляє! Про що можна говорити, якщо ми не знаємо, скільки у нас донороспроможного здорового населення взагалі. Як можна планувати щодо медичної допомоги в час війни, тим паче маючі завод препаратів крові? Виходить, СБУ засекретило те, чого немає: відсутність інформації. Як кажуть, в тихому болоті… Може, тому лікарі зі США вчать нас переливати цільну кров! Налагодити систему переливання компонентів крові, організувати безперебійну логістику набагато трудніше, необхідна організація професіоналів. Цим повинен займатись МОЗ, а не піар компаніями з навчанням парамедиків. Наші трансфузіологи, анестезіологи володіють різними методами боротьби з масивними кровотечами, як компонентами крові так і цільною кров’ю. Чому мовчать наші вчені, наші трансфузіологи? Але ж тему переливання цільної крові наші лікарі піднімають не один десяток років. Інститути гематології та трансфузіології перестали навіть торкатись цієї теми, це було заборонено, тільки компонента гемотрансфузії. Це був абсурд, дрімучість, тупість, примхи нашої так званої професури в трансфузіології. В клінічній практиці часто була необхідність в цільній крові, цю тему неодноразово піднімав головний анестезіолог професор Глумчер Ф.С. На конференціях проф. В. Новак мене не допускав на трибуну, коли я неодноразово намагалась обґрунтовувати необхідність в її застосуванні в підтримку анестезіологів. Аргументи, нажаль, надала війна, яка зняла шори з нашої так званої еліти.
Хто керує службою крові в Україні? Раніше наукову і організаційну роль виконували інститути гематології та трансфузіології. Зараз, нажаль, цю роль виконує Центр трансплантат-координації при МОЗ, в якому навіть не існує відділу служби крові, трансфузіології, проблем донорства. Чим займається центр? Як виявилось, основна його діяльність – організація трансплантації органів, стовбурових клітин. Чомусь графіки трансплантацій доступні в інтернеті, не засекречені, а кров, теж людська рідка тканина, засекречена? Риторичне питання. На графіках ми бачимо, що найактивніші райони, де в час війни проводять трансплантації людських органів: Київ, Київська область, Львів, Запоріжжя, Черкаси. В 25 центрах різко зросла трансплантація нирок, серця, печінки, особливо в роки війни, особливо трупна трансплантація! В 2021 р. 316 трансплантацій, в 2022 – 384, а в 2023 р. – 589, більшість від трупів. Такого зростання не було в мирний час. Звертає на себе увагу роздутий штат центру трансплантат-координації, причому, більшість відділів займаються проблемами трансплантацій органів та стовбурових клітин, є навіть відділ управління та моніторингу державних та міжнародних програм, хотілось би познайомитись з цими програмами і яке там місце займають трансплантації у українських пацієнтів. Чи не входить в ці програми медичний туризм? Наскільки правда в тому, що використовуються органи після смерті військовослужбовців? Це плітки, фейки, чи юридично обгрунтована реальнісь?
Якщо заглянути за завісу секретності служби крові, то ми знайдемо там теж цікаві речі. Експорт препаратів крові з кожним роком зростає, він не зупинявся навіть під час війни. За рік війни, в січні-листопаді 2022 року експортовано 1072 тони «крові людей» (дані митниці), на суму 40 041 тис. доларів США. В 2023 році експортовано 579,46 тон крові людей на суму 46164,36 тисяч доларів США. Висновки робіть самі.
Відсутність центру координації службою крові привела до появи абсурдних, безграмотних нікчемних наказів та постанов, які дезорієнтують лікарів, але створюються на користь бізнесу. Наприклад, Постанова КМУ № 543 від 07.03.2022 р., яка дозволяє експорт препаратів крові за умови наявності (вдумайтесь!) незнижувального запасу препаратів крові до кінця календарного року з розрахунку 160 кг білка (в еквіваленті готової продукції, напівпродукту, осаду білкової фракції) на місяць. Такої маячні трансфізіологи ніколи не чули. Ось що виходить, коли стратегічною службою крові керує бізнес, а не держава. Ціль бізнесу – прибуток, збагачення. Ціль державної служби крові – здоров’я нації. Заради прибутку бізнес іде на будь-який злочин: підкуп державних інституцій, правоохоронних органів, брехню, ігнорування законів, обкрадання народу.
Ганебна історія із засекречуванням інформації по крові в Україні вже була в 2007 році, коли Наказом СБУ № 949 від 28.12 відомості про норми, обсяги заготівлі донорської крові та її препаратів були засекречені. Тоді тільки готувались до побудови заводу-фракціонатора на голому ресурсному грунті. За всіма розрахунками донорської крові плазми ледь вистачало для хворих. Як СБУ за допомогою грифу таємності сховало правду від людей і як допомогло приватному бізнесу максимально використати людський ресурс для наживи можна дізнатися за посиланням: www.ngopokrova.org https://zn.ua/HEALTH/krov_i_biznes_sekretno.html, і лише звернення ГО «Покрови» в Раду Європи допомогло зняти цей ганебний гриф таємності.
І знов Наказ Служби безпеки України № 383 від 23.12.2020 р. Кого охороняє СБУ, чиї інтереси захищає зараз, від кого ховає інформацію?
В світі один з найвигідніших бізнесів – це виробництво препаратів крові з донорської плазми. Закордонні інвестори давно поклали око на Україну як на сировинну країну. Екс-міністр фінансів, член консультаційної ради іноземних інвесторів в Україні Наталія Яресько в свій час створила приватний фонд Emerging Europe Growth Fund та управляючу компанію Horizon Capital для здійсненя прямих инвестицій. Був побудований приватний завод-фракціонатор. Долю ПРАТ Біофарма Horizon Capital у власника викупила. Такі іноземні гаманці швидко зорієнтувались, як можна використовувати, доїти Україну для збагачення. За яскравими словами забезпечення українців сучасними безпечними препаратами крові стояли інші цілі – заробляти великі прибутки з експорту нашої донорської крові. Занепад служби крові, її неорганізованість, недостатня ресурсна база, відсутність уніфікації, гармонізації національних вимог, стандартності та якості компонентів та препаратів крові, вірусної безпеки, відсутність узгодження протоколів лікувального використання продуктів крови, раціоналізації технологічних процесів згідно вимогам Євросоюзу – все це абсолютно унеможливлювало побудову і функціонування заводу, але бізнесу все це не заважає, головне – сировина, людська тканина, кров, експорт, гроші. Бізнес пішов злочинним, незаконним, обманним шляхом і цьому допомагала влада, алчність якої в Україні булла безмежна. На ключові посади назначались не професійні кадри, але примітивні, без совісті, з низькими морально-етичними якостями, бездарні, але слухняні і підпорядковані, які заради грошей та посад здатні були на все. Вони легко сідали на схеми, тендери, закупівлі, відмивання грошей. Причому, замість того, щоб використовувати інвесторів для розвитку держави, служби крові, вони підло, нишком змінювали, підлаштовували закони, накази, підробляли цифри заготівлі крові, забезпечення населення продуктами крові. Супротив медиків, журналістів був занадто недостатній, щоб зупинити цей вал корупці, та, по суті, його і не було. Влада, СБУ, інвестори захищали злочинним шляхом зростання експортного потенціалу препаратів крові. А починалось все із закриття переробки донорської плазми на станціях переливання крові, на користь ПРАТ Біофарма. Наприклад, замість поступової організації роботи служби крові разом із заводом фракціонатором, шляхом державного замовлення для забезпечення потреб медичних закладів, такі непрофесіонали в МОЗ, як Салютин, Толстанов збирали комісії й одним розчерком пера закривали переробку плазми на Станціях переливання крові (СПК). Такі директори Інститутів, як Перехрестенко, нищили трансфузіологію, гематологію, як науку, займаючись тендерами, закупівлями замість розвитку служби крові. МОЗ повністю підкорилися брудному бізнесу Богатирьової, Михальчука, Мороза та інших, використовуючи таких слухняних служак, як Демський, Вербицький та інші. Допомагали їм головні лікарі станцій переливання крові, які, боячись втратити посаду, мовчали, тим самим допомагаючи руйнувати службу крові. Мовчали лікарі, які пристосувались лікувати хворих без необхідних препаратів крові, які СПК раніше постачали їм безоплатно в необхідній кількості, що неодмінно відбивалося на якості лікування. Не можна переоцінити, як би зараз під час війни знадобились б такі кровозупиняючі препарати, як фібріноген, фібриновий клей, протромбіновий комплекс, тромбін та інші, такий безцінний препарат, як альбумін, ціна якого у ПРАТ Біофарма позахмарна. Наші СПК випускали 33 види препаратів плазми. Зараз ПРАТ Біофарма виготовляє декілька препаратів, а залишки дорогоцінної плазми утилізує. Через коліно ломався Закон про донорство фельдшером Радуцьким, який, не дивлячись на свої незаконні, злочинні дії, продовжує очолювати комітет ВР зі здоровя нації, медичної допомоги та медичного страхування. Все робилось заради того, щоб кров наших донорів, її продукти, лилися рікою за кордон, а гроші злочинців перетікали в офшори, і вся ця корупційна страшна схема кришувалася владою, СБУ, інвесторами. Все це описано в моїх статях на сайті ГО «Покрова» www.ngopokrova.org
Але все, що приховується, рано чи пізно стає явним. Те, що СБУ засекретило, на особливий стан уже не діє, бо згідно Закону України про особливий стан його можна оголошувати Указом президента на 30 днів, а продовжувати на 60 днів. Воєнний стан в Україні діє з 24 лютого 2022р. Таким чином, 24 квітня він закінчився. Відомості про кров уже не повинні підлягати грифу секретності. Чому мовчить МОЗ? Звідки така недоторканість у цієї злочинної інституції? Чи потрібна така виконавча влада?
Тим паче, Міжнародне товариство переливання крові ISBT в 10 пункті морального кодексу для донорства та переливання крові підкреслює, що кров – це громадський ресурс і доступ до нього не може бути заборонено.
Наша влада, правоохоронні органи повинні захищати не свої власні інтереси, а інтереси народу. Хотілось б нагадати їм, що не можна медичну допомогу кров’ю, її продуктами засекретити тому, що це порушення Конституції України, т 49 «Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу».
Нарешті, це порушення Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», ст. 7 – «Держава гарантує права всім громадянам в галузі охорони здоров’я шляхом організації державної системи збирання, обробки аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації».
Де наша еліта, де наукова еліта, чому вона мовчить? Її просто немає. Замість еліти – ділки, діти КГБістів, бувших партпрацівників, стукачів. Їми виховано тих, кого за гроші, по протекції посадили на місця директорів інститутів, головних лікарів, а ті, в свою чергу, розставили на чиновницкі посади слухняних підлабузників. Професіонали, люди зі знаннями, зі своєю думкою, поступово викорінювались. Всі ці служаки працюють тільки по корупційних схемах на великий міжнародний бізнес, на свою кишеню але не на свій народ і не на свою державу.
«Доборолась Україна до самого краю, гірше ляха свої діти її розпинають.»
Т.Г.Шевченко.
09.02.2024 р.
Президент ГО «Безкорисливого донорства крові «Покрова»
Лікар-трансфізіолог вищої категорії Вахненко Л.М.
