17 лютого при МОЗ України за підтримки ВООЗ та Швейцарського Бюро співробітництва презентували створення проектного офісу реформ в МОЗ. Але основне те, що на зустрічі були обговорені реальні кроки реформування системи охорони здоров’я, зокрема її фінансування. Зараз йде активне обговорення концепції реформи фінансування і нас всіх запрошують приєднуватися. А чому б ні, подумали ми і завітали 18 лютого до офісу РПР, що на вулиці Ольгінській,6. У цьому тексті ми зупинимося на “трикутнику”, який образно відображає основних учасників процесу фінансових взаємин. Зверху трикутника зазначений національний замовник, а знизу надавач послуг та отримувач.
Свого часу ми візуалізували цю схему, через приклад домашнього котика. Власник домогосподарства є аналогом національного замовника послуг для пухнастого улюбленця і формує для нього мінімально гарантований пакет. Як правило для котика замовляють дві послуги: кастрація і виламування кігтів. Власник як національний замовник формує бюджет і у зручний для себе час веде кота до постачальника послуг – ветеринара. Той відрізає пухнастому гонади та ліквідує гострі предмети з його лапок. Після оцінки якості наданих послуг «національний» замовник розраховується з постачальником.
Сумнівів у тому, що перелік послуг, сформований для нас національним замовником на власний розсуд буде мати свої аналоги виламування кігтів та обрізання яєчок – немає. Наприклад, до нього може увійти вакцинація дівчаток проти вірусу папіломи людини. Гарантовано держава це оплатить у повному об’ємі.
Також немає сумніву, що постачальник послуг в особі українських головних лікарів із нетерпінням чекає замовлення від національного замовника і готовий «каструвати та виламувати нігті», подумки підраховуючи прибутки. Але хочеться розчарувати постачальників. Замовлення, на яке вони очікують, це буде не те замовлення, яке отримує ветеринар. Котячих справ майстер, має право відмовитись від замовлення, якщо його не влаштовує ціна, а ось головний лікар не зможе цього зробити. У людей, які створюють ринок медичних послуг після уроків з вивчення марксистсько-ленінської філософії навіть у голові не вкладається, як це можна відмовитись від замовлення, якщо його замовляє національний замовник. Ось такий ринок у нас будують реформатори.
Кілька людей під час презентації намагалися з’ясувати, а що це воно таке національний замовник. Дуже дивне запитання після 16 лютого – дати коли вся країна, слідкуючи за голосуванням щодо відставки уряду, побачила, хто є справжнім замовником. Для тих, хто не зрозумів, про що йдеться, то повідомляємо: національним замовником є п’ятірка олігархів очолювана олігархом-президентом. Податки на охорону здоров’я для них – це марнотратство і непорозуміння, яке треба виправити. Ось це і є національний замовник.
У національного замовника є помічники в особі іноземних експертів, які за кошти українських платників податків приїжджають в Україну і розповідають нам, що витрати на ОЗ 9% від консолідованого бюджету країни це майже добре, оскільки показник 10-12% це добре, а 15% – дуже добре. Брешуть експерти. Є країни, які витрачють 30% на медицину від бюджету. Більше того, іноземці нахабно маніпулюють. Не хочуть вони сказати, що при 50 доларах на душу не можливо організувати надання бодай екстреної допомоги. І щоб вони не малювали в своїх презентаціях нічого з того не вийде, доки на верхівці трикутника не стане пацієнт. Тому що формувати мінімальний пакет і бути замовником медичних послуг має бути саме він, а не Фірташ, Ахмєтов, Коломойський, Пінчук та Порошенко. Інакше громадянам замовлять кастрацію та виламування нігтів, а наші доблесні ескулапи, які роблять вигляд, що не розуміють що відбувається, будуть за гривню це все виконувати.
Таким чином, мова йде не про національного замовника, а про національного примушувача, який буде примушувати лікарів за зручну для себе суму виконувати медичні маніпуляції, котрі він оформить в гарантований пакет послуг. Все це називається медична «развьорстка». Так, та сама «развьорстка», яка в минулому столітті була впроваджена російськими комуністами в українських селах. Інститут «продразвьорстки» на селі існував до останніх днів СРСР. Називався він «контрактація» – система державних закупівель сільськогосподарської продукції в Радянському Союзі. Восени до кожного домогосподарства приходив голова колгоспу і встановлював норму для здачі картоплі. В середньому селян примушували здавати по тонні картоплі з 60 сотих городу по 10 копійок. В той час, коли під ворітьми стояли фури з південних регіонів країни і закуповували по 30-40 коп. У разі відмови від норми замовлення селянам погрожували відрізати шматок городу. Вся штука управління полягала у тому, що головам колгоспів на таких умовах вдавалося організовувати соцзмагання – хто більше здасть картоплі по 10 коп. Переможців нагороджували почесними грамотами. Цілком можливо, що національний замовник медичних послуг також розраховує на цей ефект, тільки називатиметься це все не соцзмаганням, а ринковою конкуренцією, а «медразвьорстка» – ринком медичних послуг.
В цікаві ми часи живемо.
