0

Медичний поворот місцевих виборів-2020, або Роль регіональних еліт у розвалі системи охорони здоров’я

Місцеві вибори-2020 є першими виборами, у яких до порядку денного включено медичне питання. Кандидати у депутати від різних політичних сил наввипередки повідомляють що вони зроблять з охороною здоров’я у власних громадах. Це непересічна подія, яку сміливо можна назвати медичним поворотом місцевої політики.

Однак є один суттєвий нюанс.  Кандидати в депутати, серед яких, до речі, є дуже багато діючих представників органів місцевого самоврядування, чомусь скромно забувають поінформувати нас скільки місцеві ради уже зробили для охорони здоров’я за останніх п’ять років, тобто з 2015 по 2020 рік. А зроблено як ніколи багато. І про це варто пам’ятати та говорити. Причім саме зараз.

За кілька тижнів до виборів виборцям самий час нагадати, що їх місцеві старателі долучилися до медичного «впорядкування» ще у 2011 році, хтось намагаючись виправдати покладену на них місію почесних учасників пілотного проекту, а хтось діючи на випередження без будь-яких законних підстав.

У Вінниці, наприклад, історія медичного «успіху» почалася дев’ять років тому, коли депутати Вінницької обласної ради майже у повному складі і майже одноголосно проголосували за «Пілотний проект» спущений з Києва, намагаючись догодити новому президенту Віктору Януковичу та куратору реформ Ірині Акімовій. Головну роль на тій сесії відіграла фракція партії регіонів та її медичний голос в облраді ректор медичного університету Василь Мороз, який, порушивши регламент, замість 7 хв доповідав 30 хв, що не дало можливості виступити опонентам. Проти «інновацій» були лише Віктор Козак та Сергій Свитко від «Батьківщини».

Що дуже цікаво, і про це мало хто знає, – депутати  Донецької обласної ради не підтримали вступ у пілотний експеримент, тому піонерами реформ залишились лише дві області (Вінницька та Дніпропетровська) та місто Київ.

Що ж було зроблено руками депутатів місцевих рівнів в охороні здоров’я до 2014 року:

  • роз’єднання первинного рівня медико-санітарної допомоги від вищих рівнів;
  • створення центрів первинної медико-санітарної допомоги як окремих юридичних суб’єктів з відповідним адміністративним штатом;
  • запровадження інституту сімейних лікарів;
  • запровадження інституту екстреної медичної допомоги.

Що було зроблено руками місцевих депутатів в охороні здоров’я з 2015 року:

  • реформа первинного рівня, яка включала перехід на підписання декларацій з потенційними пацієнтами, збільшення навантаження на одного лікаря удвічі, відмова від відвідування пацієнтів на дому.
  • зміна організаційно правової форми лікарень з бюджетних установ в комунальні некомерційні підприємства (так званий закон про автономізацію);
  • підписання договорів з НСЗУ за неадекватними тарифами;
  • визначення опорних лікарень інтенсивного лікування двох рівнів;

Які результати вінничани отримали в охороні здоров’я внаслідок діяльності своїх представників в органах місцевої влади протягом 9 років:

  • ліквідація амбулаторної педіатрії організованої за дільничним принципом, погіршення доступності та якості педіатричної допомоги. Медичне обслуговування дітей передано в руки малокомпетентних в педіатрії терапевтів. Електронні черги на прийом та «живі» черги під кабінетом, незважаючи на запис. Прийом хворих дітей разом зі здоровими. Переведення туберкульозних, психіатричних, наркозалежних пацієнтів до сімейного лікаря;
  • фактична ліквідація амбулаторної акушерської допомоги вагітним та переведення так званої фізіологічної вагітності під нагляд сімейних лікарів, що матиме катастрофічні наслідки для здоров’я матері та дитини;
  • погіршення доступності до терапевтичної допомоги для дорослого населення через перезавантаженість лікаря (черга на запис може сягати 14 днів).
  • атомізованість та безконтрольність діяльності сімейного лікаря. Ситуація нагадує створення армії де рядовий не підкорюється сержанту, лейтенанту, майору, полковнику, генералу, а одразу «замикається» на головнокомандувача – президента країни з правом самостійно приймати рішення коли і чим стріляти. Сімейний лікар після реформи фактично напряму замикається на міського голову і не несе ніякої відповідальності за занедбані випадки перед колегами з вищих рівнів;
  • зменшення доступності до вторинного та третинного рівнів медичної допомоги з причини недофінансування вищих рівнів та збільшення необхідності звернень в приватні центри за спеціалізованою допомогою;
  • необхідність звернень в приватні клініки для проходження профілактичних оглядів дошкільнят та школярів;
  • збереження доплат та неформальних платежів в лікарнях, у тому числі на первинному рівні;

 

Окремими пунктами варто було б зазначити глобальні перспективи, на які слід чекати як пацієнтам, так і лікарям. Все це також наслідки діяльності депутатів місцевих рад. Зокрема йдеться про:

  • створення умов для ліквідації лікарень з подальшим продажем приміщень та землі під комерційну забудову;
  • створення умов для банкрутства лікарень, а також для передачі їх в концесію «інвесторам»;
  • створення умов для ліквідації механізмів колективного захисту трудових прав найманих працівників в лікарнях;
  • створення умов для легалізації свавілля адміністрацій лікарень з перекладанням відповідальності за низькі зарплати та неналежні умови праці на самих працівників, апелюючи до колективного договору.

Проблеми охорони здоров’я на місцевому рівні:

  • претенденти на депутатські мандати націлені продовжувати «допомагати» державі реалізовувати політику в охорони здоров’я спрямовану на відмову від стовідсоткового фінансування бюджетними коштами банальної апендектомії чи фізіологічних пологів;
  • депутати місцевих рад розраховують отримати зиск від «допомоги» державі у вигляді розпродажу «неефективних» лікарень;
  • депутати не готові виправляти зроблені помилки, а тим більше захищати права громади у судах, позиваючись з Кабміном.

Пропозиції щодо вирішення медичних проблем громад:

  • припинити допомагати Центру розвалювати систему охорони здоров’я на місцях;
  • вимагати від Кабінету міністрів виконання закону України «про державні фінансові гарантії»;
  • розпочати створення системи охорони здоров’я самотужки.

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.