МОЗ має не заманювати лікарів вторинного рівня надбавками, а мобілізувати всіх реформаторів первинки для обслуговування «ковідних» пацієнтів безоплатно

Міністерство охорони здоров’я вийшло з гоноровою пропозицією для лікарів вторинного рівня. Останнім пропонують до 300% до основного окладу за амбулаторне обслуговування «ковідних» пацієнтів, бо сімейні лікарі запорпалися і вже не лише позбирали черги на місяць вперед, а не можуть навіть відповідати на телефонні дзвінки.

Пропозиція від МОЗ виглядає більше як зухвалою. І питання не у тому, що ніхто не вірить у надбавки МОЗ у 300%. Питання у тому, що МОЗ робить вигляд, що між вторинним і первинним рівнями за останні 10 років нічого такого відбулося. А насправді відбулося, і дуже багато. І саме з подачі міністерства.

Відокремлюючи первинний рівень і надаючи юридичної суб’єктності сімейним лікарям МОЗ фактично зробив заявку на самодостатність первинного рівня. Більше того, міністерство на цьому не зупинилося, а пішло ще далі, оголосивши сімейників улюбленими дітьми реформи, так як колись церкву Франції Рим оголосив улюбленою дочкою католицької церкви. Далі МОЗ відібрало гроші з верхніх рівнів і передало їх ескулапам  загальної практики, збільшивши, щоправда навантаження. Після чого зарплати на первинці збільшилися втричі у порівнянні з вузькими спеціалістами.

Сімейні лікарі всі подарунки від держави прийняли. А тепер, коли зашилися і залишилися сам на сам з проблемою опустили голову і скромно дивляться як Кабмін звертається за допомогою до спеціалістів. Тобто після подарунків від держави самодостатні та гонорові з первинного рівня готові прийняти допомогу від хапуг та ледацюг з вторинного. Вторинний рівень мовчить, не відповідає. Треба розуміти, вивчає бізнес-пропозицію замість того щоб послати нахєр представників самодостатніх та гонорових.

Перекоси структури соціуму викликані презирством до праці та комплексами ущербності народили народний афоризм: всі такі розумні, що й нема кого нахєр послати. Таку ситуацію можна часто зустріти в столичних офісах, коли в креативній команді працюють десятки директорів різних напрямків, але ніхто нічого не робить і не несе ніякої відповідальності. Реформа охорони здоров’я народила іншу ситуацію – коли нема кому нахєр послати. Треба розуміти, що як тільки з’ясується чому нема кому, так одразу все буде сконцентровано в черговому народному афоризмі. А поки просто: в охороні здоров’я нема ні кого послати, нема і вже і кому послати.

А міністерство замість того, щоб шукати дурних за «чотири сольдо» краще б провело примусову мобілізацію всіх ідеологів та виконавців реформи первинки. Най би йшли в автономізовані ЦПМСД сідали б в обладнанні відповідно до табелю оснащення кабінети і вели прийом. Показали б як ефективно працює відреформована «первинка». Лінчевський, Супрун, Ковтонюк, Стефанишина, Устінова та інші мають зараз не дурнею страждати, а працювати на прийомі в амбулаторіях.