Уявіть собі, що ви заходити у лікарню чи поліклініку, а там замість стінгазети з гаслом «Майбутнє належить медицині профілактичній» висить банер «Майбутнє належить медицині каральній». Складно таке уявити. Але останні події в охороні здоров’я (епідемія кору та нібито відсторонення судом Уляни Супрун від виконання службових обов’язків) дають підстави вважати, що українське суспільство, не помітно так для себе, взяло курс на побудову у країні каральної системи охорони здоров’я. Підстави для такого висновку дає чесна і відверта позиція великої кількості коментаторів під «фейсбучними» постами та статтями про неадекватні та злочинно недбалі дії МОЗ та певної частини медичних працівників. Коментатори вважають, що захворілі на кір винні в усьому самі, оскільки не щепилися. А раз так, то держава їм нічим не зобов’язана, починаючи від надання санітарного транспорту, закінчуючи забезпеченням лікування пневмонії.
Безперечно, ніхто у країні не веде відкриту агітацію за каральну охорону здоров’я. Все проходить під ширмою відповідальності пацієнта за власне життя. Ідеологія відповідальності бере свій початок з лихих 90-х років – коли патерналістичну комуністичну ідеологію почали змінювати на нібито ліберальну. А свобода, як відомо, передбачає відповідальність. У якості свободи запропоновано право на вибір сімейного лікаря. Байдуже, що воно реалізується один раз у житті за принципом «карусел, карусел, кто успел тот і сел – пракатись на нашей карусел». Байдуже, що лише у містах, що сімейний лікар давно уже нічого не лікує і що вибирати уже немає посеред кого, головне – «продати» ілюзію вибору та обміняти її на відповідальність за власне здоров’я.
Подібні пропозиції лунають давно. Вони стосуються кардіоваскулярних, ендокринних та інших хвороб. Не бігаєш зранку, ведеш малорухливий образ життя, не приймаєш таблетки від тиску – лікуй інфаркт та інсульт за власний кошт. Уляна Супрун, пояснюючи недофінансування онкологічних програм прямо вказувала, що онкопатологію треба профілактувати, а не лікувати, тому держава робитиме ставку на запобігання. А раз не профілактуєшся, то і нічого очікувати на допомогу від держави. Для людей далеких від охорони здоров’я все виглядає логічно, та, як показує ситуація з кором, так вважають чимало лікарів.
Тому спробуємо розібратися у ситуації: чи насправді все так просто і держава може карати за неучасть у профілактичних заходах. Як вірно колись відзначила Наталі Безмен, будь-які профілактичні заходи не відміняють хвороб: інфарктів, інсультів, карієсів, онкології і таке інше. Так, можливо їх стане менше, але ці хвороби все одно залишаться, а також з’являться інші хвороби і їх треба буде лікувати та полегшувати страждання людини. Більше того, треба розуміти, що уникнувши інсульту цілком можливо потім доведеться витрачатися на догляд та лікування хвороби Альцгеймера або синильної деменції. І не факт, що це дешевше. Профілактичні заходи, насправді, це дуже недешеве задоволення й інколи вони коштують значно більше, ніж лікування. В нашій країні профілактику звели до здорового способу життя, роз’яснень щодо шкідливості вживання самогону та тютюну. Все що коштує грошей переклали на плечі пацієнта.
Тепер щодо інфекційних хвороб, зокрема кору. Ситуація взагалі дуже неоднозначна. Головна проблема полягає у тому, що держава під назвою СРСР ніколи не брала на себе відповідальність за трагічні наслідки вакцинації, але відповідала за якість щеплювального матеріалу. Держава під назвою Україна «пішла» ще далі – вона не лише не збирається нести відповідальність за смертельні випадки від вакцинування, але й повністю зняла з себе обов’язки контролю за якістю вакцин, перекладаючи всі ризики на громадян.
Варто нагадати, що у вересні 2018 року була звільнена голова Держлікслужби Наталія Гудзь, яка стверджувала, що в Україні не перевіряють якість вакцин, які заходять за міжнародними закупівлями. Відповідальна Уляна Супрун, пояснюючи звільнення посадовця, сказала, що пані Гудзь протизаконно забороняла вакцини проти туберкульозу, гепатиту В, поліомієліту, дифтерії та правця. «Безпідставні заборони не тільки грали на руку популістам та шахраям, а й підривали національну безпеку країни! Дякую В. Гройсману», — відзначила Супрун. І при цьому ніхто не задається питанням чому Наталію Гудзь не притягнули до кримінальної відповідальності, якщо вона підривала національну безпеку. Відповідь на це питання очевидна: притягувати не було за що, вакцини насправді ніхто не перевіряє на якість, оскільки на це потрібні ресурси: інституційні, людські, фінансові. А їх нема. Тому легше звільнити з роботи людину, котра ставить правильні, але незручні запитання.
Зрозуміло, що в умовах руйнування монополії на медіа приховувати такі звільнення, ускладнення від вакцинації або її неефективність стало неможливо, що й призвело до повного руйнування системи профілактики інфекційних хвороб.
Так ось, повертаючись до головного питання покарання, важливо розуміти наступне. Людина, яка захворіла – уже покарана. Покарана, по-перше, тим, що вона не завжди зможе відновити здоров’я, по-друге, тим, що бюджетних грошей у будь-якій заможній країні все одно не вистачить на лікування і пацієнт ту чи іншу суму доплачує з власної кишені. Держава не повинна виступати у ролі карального органу в охороні здоров’я в принципі. Суспільство має проявити співчуття і протягнути руку допомоги, якщо воно бачить, що людині важко, не кажучи уже про ситуацію, коли хворий просить допомогти. І це не має ніякого відношення до патерналізму і виховання безвідповідальності.
А тепер давайте подивимося, хто, власне, закликає нас до відповідальності і хто нас хоче карати. До відповідальності нас закликає «в.о.» міністра охорони здоров’я, яка приберігає американський паспорт. Не складно здогадатися для чого – для того, аби уникнути відповідальності та втекти з країни. Взагалі всі дії реформаторів охорони здоров’я базуються на абсолютній впевненості у безкарності. Саме звідси ростуть ноги відсутності протиепідемічних заходів та визнання епідемії кору. До відповідальності нас закликають люди, які не збираються нести відповідальність за якість щеплювального матеріалу та неминучі ускладнення від вакцинацій. Держава Україна жодного разу не визнала свою провину за смертельні випадки та ускладнення від вакцинування. Людей не лише калічать, але й принижують незаслужено роблячи їх в усьому винними.
Щодо каральної функції, то тут ще цікавіше. Її нам нав’язують заможні люди, котрі або не лікуються в державному сегменті, або взагалі не лікуються в Україні. Тобто безвідповідальні багаті намагаються карати бідних нелікуванням. І тут є ще один важливий момент держава взагалі збирається карати усіх, хто насмілиться її потурбувати, а тим більше спробує притягнути до відповідальності. Дуже цікавий «кейс», який яскраво це демонструє був нещодавно описаний головним редактором інтернет-порталу Хвиля Юрієм Романенком.
Рухаючись на власному авто зі швидкістю 65 км/год в своїй смузі поза населеним пунктом він потрапив у яму та розрізав колесо. За виклик поліції у нього тимчасово забрали права на кілька місяців та оштрафували на 340 гривень державі за те, що порвав… свою шину. За словами поліції «Автодор» в зимовий час не зобов’язаний ремонтувати дороги. Так закінчилися спроба скласти протокол на дорожню службу.
Тому намагання виправдати транспортування важкохворої дитини з коровою пневмонією громадським транспортом та нелікуванням в районній лікарні відсутністю вакцинації дитини це ще не все у каральній системі охорони здоров’я. Наступним кроком буде штраф у 340 грн за те, що ви захворіли пневмонією. А поки можна просто радіти, що ви можете померти від корової пневмонії і вашим родичам не доведеться платити за лікування. У Вінниці 9 лютого помер 18-річний студент Вінницького державного медичного університету. За даними джерел він був щеплений. І тут головне не позиватися до держави і не пробувати встановити хто і чим його щепив, оскільки є велика небезпека окрім похорон отримати квитанцію на штраф.
Чому так відбувається, чому держава намагається карати громадян при витраті бюджетних коштів? А тому що бюджетні гроші вона вважає своїми, а громадян чужими. Державі шкода грошей, але не шкода громадян. Персона Супрун найкраще підходить для реалізації даної політики в охороні здоров’я. Ось так все просто.
