Віктор Любчак , Лариса Вахненко
Останнього часу піднімається дуже актуальна тема донорської крові. Це пов’язано з її гострою потребою у звʼязку з війною, коли виживання наших тяжко поранених військовослужбовців напряму залежить від своєчасного переливання крові та її продуктів. У зв’язку ц цим, найбільш гостро проявилась і тема корупції, пов’язана з експортом препаратів донорської крові, махінаціями у владних структурах зі спробою не лише приватизувати виробництво препаратів крові з подальшим їх експортом, а й вивести її з під державного контролю. Це призвело до кардинальної деформації структури та функцій стратегічної служби, нівелювання інститутів гематології та трансфузіології, відтоку висококласних професіоналів і, як результат, відсутності та недоступності вкрай важливих продуктів донорської крові.
Громадська організація безкорисливого донорства крові «ПоКроВа» багато років приймає участь в удосконаленні служби крові, агітації безкорисливого донорства крові, а також в піднятті свідомості у медиків та населення у важливій та гострій необхідності в застосування препаратів донорської крові. ГО «ПоКроВа» прикладає максимум зусиль для того, щоб не допустити корупційне збочення стратегічної державної служби крові.
Багаторічний досвід українських трансфузіологів залишився не тільки в спогадах лікарів, але і в багатьох дисертаціях, наукових працях в архівах інститутів. Я хочу передати думки одного з досвідчених трансфузіологів України, який був не тільки головним лікарем однієї з найкращих обласних станцій переливання крові України, а й чудовим практичним лікарем трансфузіологом, який врятував тисячі життів, завжди був поруч з бригадою анестезіологів на викликах по санавіації до тяжких хворих з кровотечами. Це член правління ГО «ПоКроВа», лікар трансфізіолог вищої кваліфікаційної категорії, бувший головний лікар Сумської станції переливання крові (ОСПК) Любчак Віктор Опанасович:
«Мені, як лікарю трансфузіологу з величезним сорокарічним досвідом лікування хворих компонентами та препаратами донорської крові дуже прикро, що в Україні, при великих можливостях, в медичній практиці дуже мало застосовуються донорська кров, її компоненти та препарати, а деякі зовсім не виробляються і не застосовуються. Їх безпечність та дуже висока ефективність не потребує доказів. З Вашого дозволу наведу декілька прикладів. Для того, щоб зрозуміти, про що йде мова, спочатку роз’ясню, що таке кров.
Кров – це один з видів сполучної тканини, тому до переливання крові або її компонентів треба відноситись як до пересадки органів та тканин, а службу крові взяли та підпорядкували фармкомітету, фахівці якого взагалі не мають щонайменшого поняття в цій справі, але препарати донорської крові серйозно конкурують з фармпрепаратам і нерідко є більш ефективними. Кров, в протилежність фармпрепаратам, містить в собі абсолютно все, що необхідно для життя людини (чи тварини) для боротьби з зовнішніми й внутрішніми патологічними факторами. Вона виконує безліч функцій: захисну, імунну, будівельну, транспортну (доставляє все необхідне для життєдіяльності кожної клітини організму, забезпечує їх роботу, регенерацію та інше), газообмінну і т. д. Тобто, кров приймає участь і забезпечує життя та діяльність всіх клітин, органів та систем живого організму, і для того вона містить в собі все необхідне для цього. Отже, з крові можна виділити фактори проти будь-якої інфекції або хвороби, їх тільки треба сконцентрувати до терапевтичної дози. Кров та її складові дістаються і проникають до кожної клітини всіх видів тканин живого організму, а також і до тих органів і тканин, до яких мало або зовсім не проникають хімічні лікувальні препарати, захисна система їх просто не пропускає. Можна навести безліч прикладів, наведу два. Репродуктивні органи – придатки у жінок та передсечник (простата) у чоловіків, вони природньо захищені чотириступінчастим захистом, безумовно ніякі хімічні лікувальні препарати до них не доходять або доходять в дуже малих дозах. При запаленні цих органів лікарі призначають, як правило, антибіотики, а вони туди не доходять, тільки вбивають імунітет – біль зменшується, а запалення прогресує. Тільки препарат донорської крові полібіолін здатний дійти до цих органів, ліквідувати запалення та відновити їх репродуктивну функцію. Два львів’янина, професори Гланц та Кочаровський виділили з донорської крові фракцію і назвали її полібіолін, на Сумській ОСПК розробили технологію виробництва сухого полібіоліна з терміном придатності 2 роки. У всьому світі немає препарата з такою фармакодинамікою. Цей препарат випускали одинадцять ОСПК України. Наголошую, інших подібних препаратів не існує у всьому світі. За сорокарічну практику мною проліковано сотні пацієнтів з аднекситами та простатитами: результати чудові, запалення повністю ліквідувалися при відсутності ускладнень, у більшості пацієнтів після курсу лікування полібіоліном відновилась репродуктивна функція і вони мали дітей, а до того були безплідні. Окрім того, полібіолін чудово лікує неврити. Чим зараз, при воєнному стані, лікують остеомієліт, який, як правило, стафілококової етіології, антибіотиками?! Всі знають, що антибіотики на стафілокок діють малоефективно, він не тільки в них живе, а ще і розмножується. Лікують остеомієліт роками. Я в своїй практиці застосовував антистафілококовий гамаглобулін при лікуванні остеомієлітів, через 20-30 днів секвестрація (руйнування кісток) призупинялась, відновлювалась надкісниця, через 45-60 днів загоювались нориці (свіщі), відновлювалась шкіра. Навіть рубці після лікування антистафілококовим гамаглобуліном були гладенькими та м’якими, вони зовсім не турбували, а після проведення електрофорезу з полібіоліном рубці майже зовсім зникали. Я впевнений, що полібіолін був би в нагоді для лікування наших тяжко поранених військовослужбовців, але виробництво його, нажаль, припинено. А те, що Україна була забезпечена препаратами донорської крові фактично на 100%, залишилось лише в нашій памʼяті.
Віддаючі перевагу фармпрепаратам над препаратами, наша влада нівелювала діяльність двох інститутів переливання крові, була ліквідована державна лабораторія з контролю якості компонентів та препаратів донорської крові, введене платне ліцензування на переробку донорської крові та виготовлення препаратів з неї для СПК (станцій переливання крові), а кошти держава не надала. Ось так виробничі потужності на станціях переливання крові вимушені були закрити і держава залишилась без препаратів донорської крові. Що це, як не державна зрада?! Що це, як не геноцид?!
Маючи досвід праці в службах крові багатьох держав (Польща, Франція, Німеччина, США, Молдова, Чехія та інших) впевнено можу сказати що служба крові України була найкращою. Кожна обласна станція переливання крові в Україні мала виробничі потужності, обов′язково станцію-дублер і мобілізаційне завдання на кров, компоненти та препарати з усіма необхідними запасами комплектуючих для роботи в особливому періоді. Нажаль, всього цього не залишилось
Не можу не наголосити ще на одному з надважливих питань: вакцинації населення. На жаль, в Україні ніхто не проводив дослідження про результати вакцинації населення. В Ізраїлі все населення чотирикратно імунізовано, і захворюваність значно вища, ніж в інших країнах, причину вказано нижче. Служба крові має з цього питання величезний досвід. Ми імунізували тисячі донорів, щоб з їх крові виготовляти імуноглобуліни. Але ми не тільки проводили імунізацію, але й постійно контролювали її результати, строки утворення антитіл, їх титр (кількість), та їх якість, відбирали тільки ту плазму донорів, яка дозволяла виготовляти якісні імуноглобуліни з титром не менше 100 МО в одній дозі. В результаті цих досліджень ми одержували дані, що після введення вакцини (або анатоксина) перші 14-20 днів імунітет донора різко знижувався, потім на протязі 10-15 днів відновлювався, а потім поступово, (у різних донорів по різному) зʼявлявся та поступово підвищувався титр (кількість) антитіл. Фактично для виготовлення імуноглобулінів плазма придатна з титром 5 МО, таку плазму ми могли одержувати через 30-45 днів після введення вакцини (або анатоксину). Треба враховувати, що донор – це практично здорова людина, в інших людей цей процес може розтягнутися до 6-ти місяців. Маючи таку інформацію ми ніколи не імунізували донорів під час епідемій, до неї або після. Згадайте, після вакцинації на 12-й день захворів міністр охорони здоров’я Ляшко.
І останнє, маючи величезний досвід, ми стверджуємо, що під час епідемії вакцинацію проводити категорично не можна. Лікувати вірусні захворювання потрібно з обовʼязковим застосуванням імуноглобулінів – готовими специфічними антитілами! За нашими даними, імуноглобуліни в організмі людини виконують ефективно свою роль від 6 до 12 місяців після введення. Ще одна важлива деталь, імуноглобуліни краще працюють при внутрім’язовому введенні, в вену введення показано тільки при сепсисі.
Ще одне дуже важливе питання: МОЗ рекомендує у польових умовах при крововтраті переливати цільну донорську кров першої групи без проведення проб на сумісність. По перше, універсального донора немає і бути не може! Це аксіома, яку знають у всьому світі. Переливати донорську цільну кров без підбору по групі та резус фактору, без проведення проб на сумісність злочинно, ми сенсибілізуємо пацієнта і при повторному переливанні отримаємо анафілактичний шок, з якого виводиться лише один з десяти хворих. Повинен довести до відома, що навіть лабораторно сумісна донорська кров – це все одно чужерідний білок, через 15-20 діб організм її розкладе на амінокислоти, та побудує свій власний білок, тобто кров або її компонент стане будівельним матеріалом. Наголошую – абсолютно сумісної донорської крові не існує!
“З багатьма висловлюваннями я згодна і можу це підтвердити моєю практичною діяльністю. Хотілося б, щоб лікарі використовували цей досвід, а вчені підтвердили його з точки зору доказової медицини. А ще хотілося б, аби служба крові, препарати крові зайняли своє достойне місце в медицині України”.
Вахненко Л.М.,
Президент ГО «Безкорисливого донорства крові «ПоКроВа»
Лікар-трансфізіолог вищої кваліфікаційної категорії
