0

Новий адміністративно-територіальний устрій: «слуги народу» підготували черговий неприємний сюрприз для охорони здоров’я

Перелік неприємностей для представників самої гуманної професії не вичерпується законопроектами про реформу системи охорони здоров’я. Цього разу неприємний медичний сюрприз «Слуги народу» підготували зі сфери адміністративно-територіального устрою – з 490 районних центрів уряд планує зробити 131. Традиційно все обґрунтовується європейськими нормативами, відповідно до яких в адміністративно-територіальний одиниці має проживати 150 тис, а не 18 чи навіть 10 тис. А це означає, що районних лікарень стане менше так само менше.

Історія укрупнення районів починається давно і тісно пов’язана з деіндустріалізацією, депопуляцією, деградацією та імміграцією. Давно це також означає, що все відбувалося у досоросівський період – коли країною почали керувати червоні директори, міцні господарники, які згодом трансформувалися у донецьких інноваційно-інвестиційних пацанів, тобто тоді, коли американських та європейських грантів ще не було. А був общак, якій делікатно називали державним бюджетом. І як тільки вчитель чи лікар потрапляли до влади, вони переставали бути педагогами чи медиками і дбали не про людину, а про общак. Їх починало турбувати неефективне використання коштів общака, які можна було заощадити для нових приватних автомобілів та трьохметрових кам’яних парканів для політичного керівництва, яке медиків та педагогів вивело у люди.

Освіта, наука, медицина для людей у владі ставали артефактами. Вчителі у владі переймалися неефективними школами. Вчителів від влади турбувало, що колега вчив трьох учнів, а лікарі у владі переймалися хірургами, які у тиждень робили три операції. І ось нарешті зусиллями всіх, і гранітоїдів, і манкуртів все «неефективне» нарешті буде ліквідоване. В результаті діти вчитимуться онлайн, а хірургічні пацієнти отримуватимуть медичну допомогу у фельдшера сімейної амбулаторії.

Місцеві чиновники, а також сільські вчителі та лікарі не володіють неологізмами та відрізняються від столичних. Але вони є, і окрім своєї безпосередньої професійної діяльності виконують функцію місцевої еліти.  Треба розуміти, що суспільство не може перетворюватися виключно на ремісників, аграріїв, тваринників, торгашів тощо, витрачаючи весь час на здобуття хліба насущного. Мають бути люди, котрі не думають про нього. Мають бути люди у яких є вільний час для того, аби зупинитись і подумати, прочитати і  розповісти. І на це потрібні ресурси, у тому числі бюджетні кошти. І не потрібно переживати, що вони пішли на сільську бюрократію. Столичні чиновники розкрадають бюджетні гроші мільярдами, і це у сотні разів більше, ніж утримання сільських еліт. Але чомусь борці з корупцією, експерти та реформатори не бачать неефективного використання грошей у столиці, їх турбує вчитель, який вчить менше дітей, ніж у столиці та лікар, який лікує менше пацієнтів.

Ми звикли розглядати бюрократію та місцевих чиновників виключно як негативне явище. Нас переконали, що бюрократи райцентрів є ущербні, провінційні паразити, які присмокталися до бюджетних коштів, не виконуючи жодної корисної функції. Сьогодні ми пожинаємо плоди необережних думок і просто звичайної тупості.

 

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.