0

Охорона здоров’я: підсумки-2020

Рік, що минає є дуже зручним для розгортання постмодерністської парадигми. Дивно тільки чому ніхто з сучасних мислителів не надав запаморочливих перспектив мутаційному потенціалу новому РНК-вірусу і не сформулював новий слоган: генетична різноманітність вірусів – рушійна сила соціально-економічного прогресу. Пасивність українських інтелектуалів у «ковідному» контексті виглядає не менш дивною, адже у продукуванні оксюморонів та словесних викрутасів у різних там Норманських форматах чи у рамках Мінських домовленостей ми дамо фори навіть французам – засновникам інтелектуалоємкого базікання у повоєнній Європі. А тут, на коронавірусному напрямку, ми щось явно недопрацювали.

Дякувати богові, що у медичній сфері ніхто не знає що таке постмодерн, а запаморочливих перспектив у нас надають не складносплетеними вербальними візерунками, а примітивними фінансовими обіцянками. Інакше підвести підсумки 2020-го  року було б дуже непросто. А так все простіше рецепту приготування кислого молока.

Рік, що минає був самим інтригуючим як для противників, так і для прихильників так званої реформи. Він мав дати відповідь на питання чи можна підвищити заробітну плату медикам та забезпечити безоплатне лікування пацієнтів переходом на нові принципи фінансування в рамках традиційного кастрованого бюджету, тупо розділивши глобальний бюджет на емпіричну кількість пролікованих випадків зафіксованих статистичними даними за попередні роки. Саме так були встановлені тарифи, якими мали оплачувати замовлені державою послуги. А щоб це не виглядало самозамовленням уряд зрікся медиків разом з лікарнями, зробивши з ескулапів некомерційних комунальних підприємців, а з закладів охорони здоров’я недержавних пасинків.

Ідея реформи була проста: спочатку перерозподілити частину медичного бюджету з вищих рівнів на нижчий, «продавши» це як фінансовий ефект від підписання декларацій (це зробила Супрун у 2018), а потім, для підвищення зарплат медикам, перерозподілити кошти між пріоритетними і непріоритетними напрямками. Гроші для кардіологів, ангіоневрологів та акушерів мали відібрати у стоматологів, інфекціоністів, фтизіатрів та психіатрів, назвавши «непріоритетників» неефективними господарниками. Великого фінансового ефекту це, звичайно, не дало б, але на 50% теоретично підвищило б зарплату для названої обраної категорії спеціалістів. Це мало відбутися у 2020 році.

У 2021-му гроші для хірургів, травматологів, урологів та інших вузьких спеціалістів в обласних центрах мали відібрати у їх колег з районних лікарень. Так мали закрити питання з «непріоритетниками» третього рівня, тобто за рахунок «непріоритетників» з другого рівня. Це мало реалізуватися завдяки запровадженню інституту опорних лікарень, яких мало стати в чотири рази менше, ніж районних закладів по області. Наприклад, з 27 районних лікарень, планувалося залишитися 6 опорних. Все дивним чином співало з адміністративно-територіальною реформою: 27 районів області перетворюється у 64 сільради з гоноровою назвою «центр ОТГ», і  паралельно створюється 6 районних державних адміністрацій.

Розрахунок реформаторів простий: всім кому кинули фінансову кістку тішиться і мовчить, у кого відібрали гроші, оголошується владою неефективними і не фінансується бюджетними грошима. Все б спрацювало бездоганно, тільки звідкись взявся COVID-19, який сплутав всі карти. Владі довелося перепрошувати інфекціоністів і замилювати ситуацію з фтизіатрами, психіатрами і десь зі стоматологами. Також призупинився процес з закриттям 70% районних лікарень. Міністр охорони здоров’я Степанов вперше заговорив з Мінфіном у претензійному тоні, почав щось вимагати, що примусило міністра Марченка збільшити бюджет нібито на рекордні 36 млрд грн.. (приблизно на 25% у порівнянні з минулим роком).

Які перспективи чекають на охорону здоров’я у наступному році. У кращому випадку ніякі. У гіршому випадку продовжиться реалізовуватися запланований сценарій. Закріпленими «досягненнями» для пацієнтів залишаться робота сімейних лікарів і форматі автовідповідача: «залишайтесь дома і багато пийте». А для медиків закріпленим «досягненням» залишиться перерозподіл грошей від НСЗУ в кишені адміністративного апарату лікарень. Заробітні плати головних лікарів, бухгалтерів, начмедів «вторинки» та «третинки» поки ще не досягнули рівня керівництва Нафтогазу, але з загального тренду не випадають, складаючи в середньому 50 тис грн. і посилюючись преміями у 100 тис. грн. Саме так закінчилися урядові казочки про чудодійну силу колективних договорів в лікарнях та гарантоване безоплатне лікування за пріоритетними напрямками. Закріплених «досягнень» буде абсолютно достатньо для аргументації при відмові у збільшенні бюджетного фінансування охорони здоров’я з боку уряду у найближчі роки.

Плекати якісь ілюзії у зв’язку зі збільшенням бюджету на 36 млрд грн. медикам у 2021 році – не потрібно. Вони не виправдані вже, наприкінці 2020-го, з огляду на серйозний дефіцит головного фінансового документу у більше як 200 млрд грн.. Заробітна плата більше не є захищеною статтею бюджету, а НСЗУ має повноваження переглянути тарифи у бік зменшення, що відбудеться ще у ІІ кварталі поточного року, якщо буде треба. Тому «+36 млрд», можуть легко перетворитися у «-37 млрд», де-факто. Ну, ось і всі підсумки.

 

Анатолій Якименко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.