0

«Первинка» грандсистеми Семашка. Поминальне

Автор: Українські Лікарі за Оновлення Системи Семашка

  1. Гірку посмішку викликають у мене думки “експертів”, що “на первинці Супрун досягла певних успіхів”. Я ж ще добре пам’ятаю, як виглядала первинка по-семашківські, десь 10-15 років тому.
  2. Я працював одночасно і на “третинці”, і на “первинці” – знаходячись в штаті онкоцентру і консультуючи там, я мав обов’язок 1-2 рази на тиждень консультувати в невеличкій поліклініці віддаленого мікрорайону. Я не просто консультував — я, згідно посадової інструкції, відповідав за стан онкології в цьому мікрорайоні і мав щоквартально доповідати показники (дорічна летальність, занедбаність і т.п.) зав. діспансерним відділом та зав. оргметодвідділом міськонкоцентру. Ця, “організаційно-методична”, робота була мені зовсім нецікава, але, як відповідальний та добросовісний співробітник, я її вів. Окрім звичайних вузьких спеціалістів, в поліклініці консультували психіатр, фтизіатр, проктолог і т.п. з відповідних міськцентрів. Всі ми працювали в тісному контакті буквально з усіма терапевтами, приймали участь і доповідали на оперативках поліклініки. Все це створювало унікальну, фантастичну за своєю організацією, задумом та доступністю систему ПЕРВИННОЇ меддопомоги. Саме ПЕРВИННОЇ — бо будь-хто міг прийти в свою поліклініку біля дому і НАПРЯМУ звернутися до профільного члена мультидисциплінарної дрім-тім і в той же день отримати консультацію вузького спеціаліста.
  3. На відміну від тих, хто “не у темі”, я чудово розумію, яке лайніще у вигляді системи сімейних лікарів втюхали українцям замість семашківської системи мультидисциплінарних команд первинної меддопомоги. Я достатньо знаю медицину і багато років тісно спілкувався з терапевтами, щоб впевнено стверджувати: сімейний лікар НІКОЛИ не зможе ВИСОКОЯКІСНО консультувати щодо патології, яку він бачить пару раз на рік. Але “реформатори”, всупереч інтересам суспільства, нав’язують саме неякісну первинну допомогу замість високоякісної. Мультидисциплінарні команди первинної меддопомоги штучно розшматували територіально та організаційно (на первинку та вторинку). Придумуються все нові бар’єри, щоб ускладнити доступ до спеціалізованої меддопомоги. Від цього постраждають лікарі-спеціалісти, яких за логікою реформи чекає скорочення та пацієнти, для яких буде зменшена доступність спеціалізованої меддопомоги (про бенефіціарів реформи я неодноразово писав в попередніх дописах і напишу ще). Як це буде виглядати, легко дізнатися з західних форумів. Пацієнти місяцями чекають консультації спеціаліста, дослідження, планової операції. До яких трагедій це призводить, мені добре відомо не лише з численних публікацій у пресі (деякі я наводив в коментах на ФБ-сторінці УЛОСС — Українські лікарі за оновлення системи Семашка), а й з особистого інет-спілкування з західними пацієнтами.
  4. Як працював вузький спеціаліст – член мультидисциплінарної команди первинної меддопомоги в грандсистемі Семашка? Будь-яка людина, що запідозрила в себе онко, зверталася до мене без усіляких направлень і отримувала спеціалізовану консультацію. Якщо все в порядку — заспокоював, якщо ні — дообстежував, брав біопсію, складав план лікування, затверджував його на консиліумі онкоцентру, спостерігав за виконанням, проводив амбулаторні етапи спецлікування, після його закінчення спостерігав за пацієнтами, призначав контрольні обстеження. На кожний мій консультаційний прийом приходило кілька терапевтів з сусідніх кабінетів порадитись щодо складних пацієнтів. Для терапевтів я був не лише товаришем по роботі, а й, в певному сенсі, контролером. Адже кожний випадок онкозанедбаності ми розбирали на оперативці і складали відповідний протокол. Щорічно кожну поліклініку перевіряла комісія з трьох онкологів щодо онкологічного розділу роботи і складали відповідний звіт. Якщо я бачив системну проблему, то пропонував системні заходи. Наприклад, я звернув увагу, що останні роки майже всі пацієнти з раком порожнини роту виявлені в занедбаній стадії. Я дивлюсь амбулаторні карти, спілкуюся з цими пацієнтами. Виявляється, що вони відчували виразки в роті за кілька місяців до звернення, але не приділяли їм уваги, полоскали ромашкою та т.п. Йду в стоматологічне відділення. Ділюся своїми висновками зі стоматологами. Прошу їх навіть при пломбуванні зубу оглядати всю порожнину роту, питати додатково пацієнтів — чи нема десь в роті виразки? Якщо є — обов’язково фіксувати це, після лікування обов’язково пересвідчитись в загоєнні. Якщо пацієнт не з’являється на контроль — хай медсестра активно викликає телефоном. Всі ці тези написав каліграфічним почерком (компа тоді ще не було) і приколов на стіні над столом в стоматологічному відділенні. Доповів про ситуацію на оперативці — закликав терапевтів при огляді активно цікавитись — чи нема у вас виразки в роті? Інша ситуація: помічаю, що рак простати в мікрорайоні виявляється майже завжди в 3-4 стадії. Дивлюсь амбулаторні карти, спілкуюся з пацієнтами. Приходжу до висновку, що дізурія з’являлася за багато місяців до звернення, але пацієнти вважали її ознакою “аденоми”. Спілкуюся з урологом. “Аденома” (ДГПЗ), в принципі, за наказом 192 (диспансерне спостереження за передпухлинною патологією), має уважно спостерігатися урологом, це дозволяє вчасно розрізнити аденому та рак. Але ця робота фактично не ведеться — уролог пояснює, що в нього нема медсестри, нема кому вести карти диспансерного нагляду та т.п. Обговорюємо ситуацію на оперативці. Прошу терапевтів активно опитувати пацієнтів щодо дізурії (самі вони можуть про це промовчати, списуючи на вікову аденому); при скаргах — прослідкувати, щоб оглянув уролог. Всі свої пропозиції фіксую письмово (буде час — знайду в архіві, викладу тут в коментах). І тд, і тп, по різним онкопатологіям. Звичайно, найбільше уваги раку молочної залози. Роблю ксерокопії з атласу Дегрелля, роздаю на оперативках і в поліклініці, і в жіночій консультації. Розповідаю нюанси. Як не пропустити набрякову форму (взяти шкіру в складку), або рак в перехідній складці (оглянути лежачи або з піднятими руками). Думаю — як простимулювати терапевтів та інших? Політику батога принципово не приймаю, придумую такий собі пряник: якщо терапевт активно виявив рак молзалози, на загальній оперативці про це розповідаю, прошу брати приклад. Спрацьовує. В принципі, лікарю важко виділитися поміж інших. А тут на загальній оперативці незалежний спеціаліст з онкодиспансеру виділяє когось як взірець відповідальності та професіоналізму. Більшість терапевтів долучається до пальпації молочних залоз, і я отримую вал пацієнтів на уточнюючу консультацію. Апофеозом було, коли кардіолог за тиждень виявила 2 раки на першій стадії)). З іншого боку, якщо пацієнтка зверталася з великою пухлиною, я обов’язково гортав амбулаторну карту наперед — в кого вона була до мене? І от, наприклад, бачу, що усього місяць тому вона була в терапевта — він пухлину пропустив. Кажу — мені ще треба подивитися Вас разом з терапевтом, приводжу до нього в кабінет. Дивимось — наче нічого. Прошу пацієнтку підняти руки — і одразу видно деформацію, “симптом майданчика” в нижньому квадранті. Коли пацієнта вийшла — питаю терапевта: бачили? – все нескладно. Терапевт дякує за підсказку. Ітд, ітп. Деякі з принципів системи Семашка (доступність спеціалізованої допомоги, єдність профілактики та лікування) — в дії. Звичайно, вся ця оргметодробота мені нецікава, за великим рахунком, мені цікаві лише механізми канцерогенезу та старіння. Але проза життя була прописана в моїй посадовій інструкції; якщо показники в “моєму” мікрорайоні б впали нижче середньоміських (а для цього були всі підстави — бо з найвіддаленіших та найбідніших), то я мав щось пояснювати своєму керівництву.
  5. Отже, я думаю, що кваліфіковано трактую відмову від первинної допомоги мультидисциплінарних команд на користь системи сімейних лікарів як маразм та регрес. Саме зараз, в 21 сторіччі, саме на цьому рівні розвитку науки, мав наступити зоряний час системи Семашка. Якщо б з МОЗу прибрати грантоїдів, що обслуговують інтереси пулу західних концернів і вітчизняних приватних медцентрів, та корисних ідіотів з промитими мізками, та поставити до керівництва розумних, досвідчених та патріотичних фанатиків (як я, гггг), ми б негайно на 100% відмінили би злочинну (є підстави саме для такого пафосного епітету) реформу Лехан-Акімової-Супрун, вдихнули би нове життя в глибоко наукову систему Семашка та створили українське медичне диво — джерело національної гордості та валюти в бюджет України. Але, звичайно, все буде інакше, як завжди в українській історії: багатіти будемо передусім думкою.
  6. Я розумію, що мої тези більшістю сприймаються як дивні фантазії. Чому так сталося, чому найкраща в світі система ОЗ – система Семашка цілком дискредитована? Причини 3: гроші, кадри, зовнішній вплив.
  7. Гроші, без яких і в найкращої системи виникають проблеми. В 90ті відбувся різкий перерозподіл багатства: з’явилися мільярдери, з’явилися жебраки. Мабуть, в період трансформації інакше бути не могло, об’єктивно. Медицина фінансувалася за залишковим принципом, проблеми були неминучі. Горе-реформатори ці проблеми прив’язують до СИСТЕМИ, що є примітивною маніпуляцією. Разом з тим, маніпуляція спрацювала: багато начебто розумних людей кажуть: в Англії результати краще — так давайте візьмемо їх систему. Я вже неодноразово писав: щоб зробити висновок щодо якості СИСТЕМИ, треба порівнювати результати систем з ОДНАКОВИМ фінансуванням. Беремо країну з ВВП на душу, як в Україні і з % ВВП, що йде на медицину, як в Україні — і давайте порівнювати результати. Тоді виявиться, що система Семашка дає найкращі результати при таких обсягах фінансування. Не соромлячись, горе-реформатори руйнують та дискредитують систему Семашка цим нехитрим методом: Гройсман та Супрун мило забули про тарифні розряди і т.п. Як лікар з максимальною вислугою та категорією, я отримував на руки 4800 (менше 200 доларів). При цьому з безумними очима Супрун проповідувала на центральних каналах (сам бачив), що ні в якому разі не можна преміювати лікаря, пацієнти мають відмовлятися від цієї “шкідливої звички”. Як відомо, Супрун забороняла інтерв’юерам ставити незручні питання (на кшталт — а як лікарю жити на 4000?). Звичайний рейдерський прийом — ставимо ногу на горло, а потім ви погодитеся на будь-який варіант.
  8. Кадри. Імхо, в 90-ті склалася кадрова система, що важким тягарем повисла на шиї України. Знову ж, проблема була об’єктивна. Демократія та незалежність звалилися раптово та незаслужено, могли раптово і щезнути, при приході до влади діячів на кшталт Симоненка. Тому Кучму важко судити. Але я пам’ятаю вибори 1999 (Кучма-Симоненко). Після першого туру головного лікаря лікарні, яку я консультував і про яку писав вище, було звільнено, як і декількох інших. Як і декількох губернаторів і т.д. Всі в лікарні знали причину: “найгірші” результати голосування за Кучму в стаціонарі. Фу-фу, подумав я: і раніше адміністративна робота мене не приваблювала, а після такого і поготів. Але ж все це відбувалося по всій країні, і не лише в медицині. Які наслідки будуть в перспективі? Отже, губернатор для президента “хороший”, якщо прогне головлікарів та всіх інших дати результат на виборах; інакше — звільнення. Головлікар “хороший” за тих же умов. Заввідділенням “хороший”, якщо прогне пацієнтів голосувати “правильно” (або “вкине”). Але порядній людині огидно буде грати в такі ігри, вона просто відмовиться. Отже, безжальні закони такої системи призводять до неминучих наслідків: щоб залишитися керувати, головлікар має просувати на заввідділенням бездарів та корупціонерів, що цілком від нього залежні і в “час Х” не зможуть відмовити. Професійні якості стають другорядними, чи навіть шкідливими. Об’єктивно, в такій кадровій вертикалі кваліфікованим та порядним нема місця.
  9. Отже, об’єктивні процеси трансформації суспільства 90х створили суттєві фінансові і кадрові проблеми для системи Семашка, але вона була занадто чудова і змогла адаптуватися. Та на арену вийшов “зовнішній чинник”. Ще Шевченко вражався, як легко маніпулювати українцями ззовні (“…ви моголи…моголи моголи…”). За моєю версією, головним бенефіціаром та надихачем “реформи” є неформальний (а може і формальний) пул світових гравців медично-фармацевтичного ринку, що зацікавлені в перебудові ландшафту витрат бюджету охорони здоров’я до більш звичного для себе вигляду. А саме: перерозподілити бюджет з фінансування шикарної інфраструктури системи Семашка на закупівлю дорогих ліків та техніки. Заодно, громадяни США-Канади-Англії не будуть питати своїх керманичів: чому ми чекаємо консультації ревматолога-невролога-ітп півроку-рік, а в Україні це можна отримати безкоштовно в той же день? Судячи з усього, “пул” не пожалів грошей на могутній піар-супровід. Я не є піар-аналітиком, але неозброєним оком бачу піар-хвилі, що піднімають блогери-грантоїди , підхоплюють “корисні ідіоти” та проковтують інфантильні маси. Згадаймо, як всі почали писати, як жахливо вмирали їх дідусі-бабусі (якби не Семашко, мабуть жили б вічно). Як прив’язували підтримку Супрун до патріотизму (якщо ти проти Супрун — ти за Медведчука та Новінського). Міф про те, що система Семашка занадто дорога. І тд. Все це легко проковтує молодь — давно помічено, що “реформу” підтримують передусім здорові молоді люди. Коли в людини виникає серйозна проблема зі здоров’ям і вона раптом розуміє, що доступ до кваліфікованої консультації в неї обмежений, всі усі-пусі з приводу ввічливих сімейних лікарів швидко зникають. Тому, загалом, Україна проти реформи. Але її все одно протиснуть — під зовнішнім примусом. Та й внутрішніх бенефіціарів розвалу системи Семашка достатньо.
  10. Тому далі буде: замість гуманістичної науково обгрунтованої системи з мінімальними непрофільними видатками приходить хаотична орієнтована на прибуток система, в центрі якої буде чиновник – розподільник коштів та різного штибу п’явки (піарники, страхівники, юристи, банкіри)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.