1

Підсумки акції «STOP» знищенню української медицини», або Про невидиму частину айсбергу медичних проблем

Протестна акція медиків, яка відбулася 26 лютого показала, що наше суспільство є важко хворим. Воно не може бачити прості і очевидні речі, воно не може ідентифікувати  небезпеку. Про здатність реагувати на небезпеку можна навіть не говорити. Також українці є абсолютно ірраціональними.

Почнемо з останнього, з ірраціональності. Другий етап реформ є безсенсовим навіть для тих, хто залишиться в системі. Як максимум – вони матимуть те саме, що мали. Тобто працюватимуть за 5 тис офіційних гривень і зароблятимуть те, що заробляли «зліва». Але вони підтримують реформу, бодай пасивно своєю бездіяльністю.

Переважна більшість з тих, хто залишиться, втратять в неформальних платежах. Суттєво втратять. І це не приховується владою. За логікою ці медики мали б стати головною рушійною силою спротиву, публічно вимагаючи істотне збільшення зарплат як компенсацію за безоплатну медичну допомогу, до якої уряд морально готує населення та правоохоронні органи не один рік. Ніякої реакції від «середнього класу» медицини. Сподіваються на ринок? На роботу в приватних клініках? Ну-ну.

Значна частина з тих, хто залишається – також втрачає. З тарифної сітки їх переводять на «мінімалку». Причім, схоже, на 50% від мішальної зарплати, якщо приймуть новий Закон команди Мілованова.

Половина медичного персоналу країни іде «під ніж». Це також велика армія людей. І це не лише психіатри та фтизіатри. Всі вони теж десь в анабіозі.

Це ми говорили про людей, які не просто бачать і розуміють, а про людей, які вірять. «Віра» тут ключове слово. У що вірять? У те що якось воно буде. У те що «ну не можуть нас обманути люди, які носять депутатські значки». Ну й таке інше. Віра – як самообман. Варіант української духовності.

Але ж є армія людей, які так і нічого не бачать і не розуміють.

Паралельно з нечисленною акцією протесту лікарів та медсестер в урядовому кварталі, так само 26 лютого, в Українському кризовому медіа-центрі пройшла перс-конференція за участі офіційних посадових осіб від охорони здоров’я та медичних працівників. Назва: «Медична реформа. Спростування міфів».

На цій прес-коференції керівниця Одеського обласного центру соціально значущих хвороб Світлана Єсипенко почала плакати (30_45), розповідаючи про несправедливість в оплаті праці її чоловіка дитячого хірурга, який, працюючи у поліклініці й обслуговуючи до 100 дітей, отримує зарплату 5 тис грн., тоді як фтизіатр, приймаючи одного пацієнта в тиждень, заробляє удвічі більше. Її сльози були щирими, це не награна сцена. Але Світлана Єсипенко сіла за один стіл з людьми, які є причиною цієї несправедливості. Спочатку ці люди визначили неправильні пріоритети, почавши з підняття заробітної плати лікарям первинної ланки. Зробили вони це шляхом перерозподілу медичної субвенції на користь сімейних лікарів. Потім ті ж люди «намалювали» неадекватні тарифи і, що не маловажно,  передали бюджетні гроші на розкрадання органам місцевого самоврядування та головним лікарям. До цього медична субвенція складалась з витрат, які були захищеними статтями.

Якщо врахувати, що поряд з Світланою Єсипенко сиділа медсестра з первинного рівня, яка за пару хвилин перед цим хвалилася зарплатою у 10 тис грн., то все взагалі виглядало трагікомічно. Керівниця центру соціально значущих хвороб не бачить впритул несправедливості, яка триває майже два роки, і ніяк не бачить зв’язку цієї несправедливості з членами команди Супрун, які сидять біля неї поруч, представляючи НСЗУ.

Але це ще не все. Світлана Єсипенко, треба розуміти, підтримуючи пані Бойко, директорку департаменту комунікацій НСЗУ, яка п’ять хвилин тому закликала боротися з головними лікарями та представниками місцевої влади за гідну оплату праці вважає, що нормальні люди завантажені роботою і їм ніколи ходити по акціям протесту. Тобто людина навіть не відчуває, не те щоб там щось уже розуміти, що для раба завжди знайдеться робота і він завжди буде нею завантажений. На те він і раб. Ну і раб завжди буде вірити у свого рабовласника, що він обов’язково встановить справедливість. Тільки всі мають розуміти, що віра у глобальну справедливість рабовласника виникає лише після того, коли раб щось отримує. Ну так, як пані Єсипенко. Думаю, що її чоловік не настільки укріпився  у своїй вірі у справедливість НСЗУ.

Так ось, яку невидиму частину айсбергу показала акція протесту медиків. Громадяни країни поділяються на тих, котрі лікують й на тих, котрі лікуються. В переважній більшості всі ці люди разом живуть для себе. Хтось виживає, хтось розважається. Але люди не працюють над собою і нічого не розуміють. Люди не виходять за рамки сфери, в якій вони обертаються. Ніхто з них не розуміє чому виникли  проблеми. А значить не має відповідей як їх усунути. У нашому випадку, звичайно, йдеться про медичні проблеми.

Громадяни не відчувають небезпеки, не бачать небезпеки. Ніхто не розуміє яким жахом все закінчиться.

Готовність вийти за рамки власної капсули у всіх з’являється лише тоді, коли виникає  критична фінансова ситуація, тобто просто закінчуються гроші. Але вийти на вулицю і просто сказати, що гроші закінчилися – це не позиція. Потрібно пояснити чому ти претендуєш на ці гроші, що ти робиш корисного, де взяти ці гроші і ще багато чого. Все треба вміти пояснити.

В столиці нашої країни живуть дуже специфічні люди. Вони вважають себе розумними, а інших не дуже. З них складається журналістський пул. Столичні журналісти мало що розуміють як живе провінція чи село, ну і зовсім нічого не розуміють в охороні здоров’я. Ну і всі столичні журналісти звикли, що всі люди брешуть, а ті хто проявляє громадянську активність – тим більше. Нагадаю, що журналісти вважають себе чесними і розумними.

Й ось ці дві групи, маються на увазі провінційні обивателі, у котрих закінчилися гроші і небожителі, які вважають себе самими розумними, але які, насправді, нічого не розуміють зустрічаються на акції протесту в урядовому кварталі. Столичні «акули пера» підозрюють і недовіряють, а також задають дурноваті запитання, які швидше мають на меті зробити з протестувальників як мінімум тупих провінціалів, а як максиму брехунів. Протестувальники у свою чергу не можуть чітко пояснити у чому проблема. Або роблять це непереконливо.

Так, безперечно, є порядні та професійні журналісти, а також грамотні протестувальники, але загальна картина по країні виглядає блідою, якщо не сказати жахливою.

Якщо справи так підуть далі, то все закінчиться катастрофою. Ми не маємо права розважатися або просто марнувати час. Ми не можемо жити для себе, а тим більше дивитися «битви екстрасенсів», чи «95 квартал».

Важливим є життя між акціями. Не все вирішується на площах і вулицях. Потрібна позиція на робочому місці. Щоденна позиція. Кожна оперативна нарада, кожне спілкування з адміністрацією лікарні чи керівником підрозділу це мікробій, який потрібно виграти. Сума цих перемог складає специфічну атмосферу, яка унеможливлює некоректні пропозиції від влади та адмінстрації, на зразок мінімальних зарплат в колективних договорах. Потрібні грамотні активісти в колективах. Багато активістів.

Переконаний, початок зроблений, правильний початок, але роботи дуже багато.

 

Анатолій Якименко

One Comment

  1. Кол-во отметок нравится, комментариев (в т.ч. на ФБ) под видео А.Якименко наглядно показывает уровень понимания проблемы запуска 2-го этапа мед.”реформы”. Я бы на месте автора опустил руки:(, т.к. сложно пробить бетонную стену некомпетентности и равнодушия. Если руководство страны настолько далеко от проблем медицины и дает карт-бланш на ее реализацию человеку, которого беспокоят только его собственная прибыль (скупщик защитных масок), то мне жаль граждан этой страны, ну а ее руководство обязательно получит соответствующие показатели на местных выборах. Запускать такие огромные изменения “с колес”, без пилота в отдельном регионе (Полтавскую область нельзя таким считать, т.к. там другие процессы происходят по передаче информации в НСЗУ) – это просто политическое самоубийство. Ну, флаг в руки горе-реформаторам!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.