3

Поствакцинальні міокардити: про що варто було б задуматись

У вас болить і почухується ручка в місці укольчика? Не треба боятися. Це дуже добре. Антитіла почали вироблятися. Як тільки ваш організм зустрінеться з вірусом, антитіла  прийдуть вам на допомогу.

Коли я чув від кількох ідеологічно близьких мені людей теорію імунного депо для мРНК вакцин, думав, що це поетичне перебільшення спеціально для мене. Думав, поки не подивися загалом цікавий відеоблог однієї лікарки про вакцинацію вагітних. Виявляється місцем вироблення антитіл є ділянка тканин навколо місця ін’єкції. Звідти антитіла потрапляють у кров і патрулюють, чи прямо звідти потрапляють у потрібні місця. Не дуже зрозумів.

За ці два роки ми багато почули цікавого від докторів наук, лідерів громадської думки та щедро оплачуваних говорящих голів, але таких філософсько-імунологічних концептів поки не було.

Донедавна мене дивувало «доказове» розуміння безпечності лікарського засобу як  відсутність наукових даних про ускладнення. Тобто нема публікацій про ускладнення – значить препарат безпечний. Так у мене народилася пропозиція використання чаю з батарейок як послаблюючого засобу для вагітних. Але тут ще проявився один цікавий «доказовий» підхід. Це інтерпретація ускладнень виключно як співвідношення кількості випадків до загальної кількості про вакцинованих. Причім ефективність останнім часом до уваги також не береться. Не було ускладнень – уже добре. Могло ж не лише не допомогти, але й покалічити.

Тому якихось там 0,001% міокардитів це не предмет для розмови. Не предмет, якщо б не було концепції імунного депо у проекції дельтовидного м’яза. Мене, наприклад, у історії з міокардитами одразу зацікавив не відсоток, а запитання: «чому?». Чому відреагував саме міокард? Після ознайомлення з вироблення антитіл в місці ін’єкції у нормальної людини мало б виникнути наступне запитання: «А серце це єдиний орган, куди потрапляє мРНК?» І взагалі, де саме імунокомптентні клітини зустрічаються з антигеном і проходять своє навчання. В крові чи тканинах?

Що я думаю з цього питання. Якщо більшу частину свого життя лейкоцити проводять у тканинах, а 50% їх перебувають у міжклітинному просторі (20% в крові, 30% у кістковому мозку), то очевидно, театр імунологічних подій в основному відбувається в тканинах. І реакція міокарду чи ендокарду є цьому підтвердженням. Напевно, саме тому перші дві вакцинації (в рік та два) проти поліомієліту дітям робиться інактивованою поліовакциною, щоб виключити навіть теоретичну ймовірність захворювання вакцинним поліомієлітом. Захворювання поліомієлітом намагаються уникнути, оскільки застерігаються проникнення вірусу у нервову тканину, враховуючи його тропність.

До речі, ми уже можемо говорити, що живий КОВІД-19 і мРНК вакцини мають різну тропність. КОВІД переважно тропний до нервової тканини, слизової кишечника та легень, а мРНК-вакцина тропна до серця. Але чи тільки до нього? Серце дає симптомну реакцію у вигляді міокардитів та ендокардитів, але є органи, котрі не дадуть такої реакції. Проте відсутність клінічних проявів не означає відсутність можливих негативних змін, у тому числі у віддаленій перспективі.

І тут ми підійшли до найголовнішого про що всі думають, але бояться говорити. Ми знаємо що ВІЛ є РНК-вірус, який вмонтовується в геном, тобто в ДНК господаря. Це відбувається через складний механізм зворотної транскрипції та створення ДНК вірусу, який з цитоплазми потрапляє через оболонку ядра у ядро. У ядрі вірусна ДНК вбудовується в хромосому.

Почувши назву «мРНК», більш-менш обізнана людина задається питанням можливості зміни геному, роблячи проекцію з ВІЛ. Але шкода макроорганізму може завдана не лише змінами геному. Справа у тому, що білки та фрагменти РНК можуть викликати експресії небажених генів – ділянок ДНК. Ви запитаєте: як? А припустимо під час поділу клітин. Під час мітозу чи мейозу розчиняється ядерна оболонка і ДНК епітеліальної клітини стає доступною для контакту з вакцинною мРНК, яка мала би знаходитися у місці ін’єкції і викликати свербіж, але знаходиться в тканині яєчника чи кістковому мозку. Так, послідовність нуклеотидів не міняється, але може виникнути експресія онкогенів. Останні активуються або внаслідок мутації, або внаслідок експресії якимось білком чи мРНК.

Я дуже сумніваюся, що в МОЗ можуть вивести таку теорію, але останній перелік протипоказів, з яким я ознайомився вчора виключає можливість вакцинації для хворих на лейкози. І у мене є підозра, що їм хтось це підказав, і вони дослухались. Але треба розуміти, що загроза експресії онкогенів існує не лише у онкохворих в ремісії. І це стосується не лише онкопацієнтів, але й усіх, хто перебуває у ремісії з аутоімунними захворюваннями. Загроза експресії небажаних генів є й у осіб, котрі поки що здорові. І це ми говорили про кістоковий мозок, але ще є статеві залози, щитовидна залоза, нирки, підшлункова і ще багато чого. Я не знаю, просто розмірковую, не стверджую. І маю на це право, особливо після того, що в імперативному режимі за два роки у нас наговорили доктори наук та академіки. Взагалі, після лапіїв таким як я можна все.

Ну і на десерт історія з циклу «настав час афігєннних історій». В роки пізнього СРСР окрім наркоманів та токсикоманів були «качкИ». Це молоді люди, які мріяли швидко стати подібними до Сільвестра Сталлоне чи Арнольда Шварцнегера. Ампула ретаболіла на чорному ринку коштувала 15 руб. Брали завжди дві. Знаєте чому дві? Тому що одна кололася в один біцепс, а інша в другий. Хто хотів підкачати «дельту», кололи в дельту. Просто зараз ці люди підросли стали науковцями і в «дельті» у них тепер знаходиться імунологічне депо.

Це реально історія з мого флотського життя у Владивостоці. В санчастину прийшов матрос і попросив мене вколоти ретаболіл в біцепси. Ну, йому вибачити, звичайно, можна, але як бути дипломованими фахівцями? Ось у чому питання.

 

Анатолій Якименко

3 Comments

  1. Дякую, що пишете “тверезі” та виважені міркування. Так остогид вже цей майже дворічний театр абсурду.

  2. Доброго дня! В усій цій історії боротьби з пандемією і проходженням добровільно-примусової вакцінації у мене є питання. Чому немає ніякого дослідження осіб, які були у прямому і неодноразовому контакті з хворими на Ковід і не захворіли? Якщо Ви дізнаєтеся про можливість пройти подібне дослідження-обстеження на наявність неспеціфічного імунітету напишіть будь-ласка. Слідкую за Вашими постами і відео і дякую Вам за це. З повагою, Наталія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.